Постанова № 41749141, 01.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/1026/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сидоренка М.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Величко Т.А.,

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Маша і Мєдвєдь" - Роман В.С.

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2014 р.

у справі № 916/1026/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 73080,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2014 р. (суддя Лічман Л.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі також - Позивач, Товариство, ТОВ "Маша і Мєдвєдь") задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - Відповідач, Скаржник, ФОП ОСОБА_1) на користь Позивача 12180,00 грн. компенсації та 1827,00 грн. судового збору.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог ТОВ "Маша і Мєдвєдь" щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 компенсації за допущене порушення прав інтелектуальної власності. При цьому, при визначенні розміру компенсації судом враховано, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару, незначний розмір доходу (19,90 грн.), отриманого внаслідок правопорушення, та відсутність доказів вчинення Відповідачем порушень виключного права Позивача в минулому, у зв'язку з чим задоволено позов у мінімально дозволеній статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" сумі (на момент прийняття рішення) - 12180,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що вказане рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, неправильному та неповному дослідженні доказів, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, Скаржник зазначає про відсутність у Позивача виключних майнових прав на зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдведь".

ТОВ "Маша і Мєдвєдь" надало суду апеляційної інстанції заперечення та відзив на апеляційну скаргу, в яких просить відповідно застосувати строк позовної давності та повернути скаргу, а також оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 р. за своєю ініціативою призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності; апеляційне провадження зупинено до одержання результатів проведення названої експертизи.

20.11.2014 р. апеляційне провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням до суду апеляційної інстанції висновку вищезазначеної експертизи.

У судових засіданнях 28.07.2014 р., 18.08.2014 р., 03.09.2014 р. та 01.12.2014 р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення суду, а представники Позивача просили вказане судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Російським авторським товариством видано ОСОБА_4 свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію та депонування твору - результату інтелектуальної діяльності, яке посвідчує права названого автора на малюнки персонажів до дитячого анімаційного серіалу під назвами: "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором яких, за власною заявою, є ОСОБА_4 і які створені ним 01.10.2007 р.

08.06.2010 р. між ТОВ „Маша і Мєдвєдь" (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_4 (ліцензіар) укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2010 (далі також - Договір) про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), за умовами якого ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків „ІНФОРМАЦІЯ_1" і „ІНФОРМАЦІЯ_2", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу „Маша и Мєдвєдь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом вказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу „Маша и Медведь", служать для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (творів) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах договору виключне право на використання персонажів.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.

Право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення договору до 30.06.2025 р. включно (п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.2 вказаного вище договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.

Також пунктами 2.5 - 2.7 Договору ліцензіату надано право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки.

Згідно п. 2.10 Договору, якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.

У Довідці від 8 серпня 2014 року представник ОСОБА_4 повідомляє, що у випадку, якщо треті особи порушать виключне право ОСОБА_4, і таке порушення буде зачіпляти права ТОВ „Маша і Мєдвєдь", що випливають з ліцензійного договору № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва від 08 червня 2010 року, він (ОСОБА_4) відмовляється від захисту своїх прав, тим самим надає даному товариству право самостійного вчинення дій щодо захисту таких прав.

Крім того, на підтвердження наявності у Позивача виключного права інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір (серіал „Маша и Медведь") останній надав суду першої інстанції авторський договір замовлення № ОК-2/2008 від 01.04.2008 р. з додатками (далі - також Договір ОК), укладений між ТОВ Студія „Анімакорд" (Замовник) та ОСОБА_4 (Автор-виконувач), згідно якого останній зобов'язався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого серіалу „Маша и Медведь" (далі - Твір); додаток № 1 до Договору ОК - технічне замовлення на розробку сценарію анімаційного дитячого серіалу „Маша и Медведь"; додаток № 2 до договору ОК - щодо вартості робіт; акт здачі-приймання до Договору ОК від 23.09.2008 р., згідно якого Автор-виконувач передав, а Замовник прийняв, у відповідності до умов названого авторського договору, сценарій восьми серій, а також виключне право на цей сценарій; службове завдання № 1/МиМ-С1 з додатками на створення аудіовізуального твору з режисером-постановником від 12.05.2008 р., згідно якого ТОВ Студія „Анімакорд" доручило режисеру-постановнику ОСОБА_5 в рамках виконання службового завдання створити авторським трудом творчого колективу службовий аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь" під робочою назвою „Первая встреча"; додаток № 1 до службового завдання - Сценарій серії „Первая встреча" анімаційного серіалу „Маша и Медведь"; додаток № 2 до службового завдання - календарно-постановочний план виробництва серії під попередньою назвою „Первая встреча"; акт приймання фільму, відповідно до службового завдання № 1/МиМ-Сі від 12.05.2008 р., згідно якого ОСОБА_5 створив та передав ТОВ Студія „Анімакорд" анімаційний фільм; договір № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір серіал „Маша и Медведь", укладений між ТОВ Студія „Анімакорд" (Правоволоділець) та ТОВ „Маша и „Медведь" (Правонабувач), згідно умов якого останньому в повному обсязі передане виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) - серіал „Маша и Медведь". При цьому, пунктом 2 Додатку № 1 до Договору № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правоволоділець передає Правонабувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в Додатках до договору № 010601-МиМ (т. 1, а. с. 127 - 151).

Відтак, з огляду на наведені вище докази суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Позивачем доведена наявність у нього виключного права на використання на території України аудіовізуального твору - 8 серій анімаційного серіалу „Маша и Медведь".

Як свідчать матеріали справи, 20.02.2014 р. в магазині, торговельну діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_1, представнику ТОВ „Маша і Мєдвєдь" реалізовано розмальовку з кольоровими наклейками, на обкладинці якої зображено персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується відповідною відеофіксацією, товарним чеком зі штампом Відповідача, фото контрафактної продукції та датованим 12.03.2014 р. актом виявлення факту продажу контрафактної продукції.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).

Згідно ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 названого вище Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Зі змісту ч. 2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

З огляду на приписи ст. 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У визначенні розміру компенсації слід виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 шляхом незаконного (без отримання субліцензії) розповсюдження розмальовки з кольоровими наклейками, на обкладинці якої зображено персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1", яка є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь", порушила належні ТОВ „Маша і Мєдвєдь" виключні права на використання малюнків названого персонажу, у зв'язку з чим Позивач обґрунтовано вимагає стягнення з Відповідача компенсації за допущене порушення прав інтелектуальної власності. При визначенні розміру компенсації суд підставно врахував, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару, незначний розмір доходу (19,90 грн.), отриманого внаслідок правопорушення, та відсутність доказів вчинення Відповідачем порушень виключного права Позивача в минулому, у зв'язку з чим, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та не допускаючи можливість надмірного збагачення ТОВ „Маша і Мєдвєдь" за рахунок отриманої компенсації задовольнив позов в мінімально дозволеній ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права" сумі, яка на момент прийняття оскаржуваного рішення становила 12180,00 грн.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Законодавством України передбачено охорону не лише всього твору, але і його окремих частин, якщо вони відповідають умовам охороноздатності. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору.

Відповідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04.06.2010 р. № 5, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Як вже зазначалось вище, під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, відповідно до висновку якої від 05.11.2014 р. № 122/14 малюнок із зображенням персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь" є оригінальною частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно; персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1" з вищеназваного мультиплікаційного серіалу може використовуватися самостійно; має місце відтворення зображень персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" і персонажу „Медведь" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь" у зображенні, розміщеному на розмальовці, яка наявна в матеріалах справи.

Отже, зі змісту досліджених апеляційним господарським судом вищезгаданих авторського договору замовлення № ОК-2/2008 від 01.04.2008 р. з додатками, акту здачі-приймання до Договору ОК від 23.09.2008 р., службового завдання № 1/МиМ-С1 на створення аудіовізуального твору з режисером-постановником від 12.05.2008 р. з додатками, акту приймання фільму до службового завдання № 1/МиМ-Сі від 12.05.2008 р., договору № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір серіал „Маша и Медведь" з Додатком № 1, ліцензійного договору від 08.06.2010 № ЛД-1/2010 вбачається, що Позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - 8 серій мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.

Оскільки, як свідчить висновок вищезгаданої експертизи, малюнок із зображенням персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь" є оригінальною частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно і у зображенні, розміщеному на розмальовці, яка наявна в матеріалах справи, має місце відтворення зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь", то ФОП ОСОБА_1 порушила належні ТОВ „Маша і Мєдвєдь" виключні майнові авторські права на малюнок із зображенням названого персонажу шляхом незаконного розповсюдження розмальовки з кольоровими наклейками, на обкладинці якої зображено персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1". При цьому, Відповідачем не доведено додержання ним вимог ЦК України і Закону України „Про авторське право і суміжні права" при використанні ним частини аудіовізуального твору, тому місцевим господарським судом обґрунтовано стягнуто з Відповідача компенсацію за допущене порушення прав інтелектуальної власності у сумі 12180,00 грн. з урахуванням того, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару, незначний розмір доходу (19,90 грн.), отриманого внаслідок правопорушення, та відсутність доказів вчинення Відповідачем порушень виключного права Позивача в минулому.

Доводи, викладені Відповідачем у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

Також судовою колегією не приймається до уваги клопотання ТОВ "Маша і Мєдвєдь", викладене у запереченні на апеляційну скаргу, щодо застосування строку позовної давності, у зв'язку з пропуском Відповідачем терміну на апеляційне оскарження, оскільки питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги були вирішено судом апеляційної інстанції при прийнятті зазначеної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України судова колегія стягує з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Маша і Мєдвєдь" 9594,00 грн., сплачених за проведення експертизи.

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2014 р. - без змін.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Маша і Мєдвєдь" 9594,00 грн., сплачених за проведення експертизи.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова підписана 03.12.2014 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Т.А. Величко