Постанова № 41749117, 03.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа № 914/2861/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бойко С. М.

суддів Бонк Т. Б.

Якімець Г. Г.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Ріелті-Груп"

на ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року, суддя Крупник Р.В.

у справі № 914/2861/14

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватного підприємства "Ріелті-Груп", м. Київ;до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів;до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво", м. Львів;про:визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №3352 від 15.05.2014р., визнання недійсними договорів оренди земліу справі:№ 914/2861/14за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", м. Київ; до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів; до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво", м. Львів;про: визнання недійсною ухвали Львівської міської ради та договорів оренди земельних ділянокВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 повернуто без розгляду Приватному підприємству "Ріелті-Груп" позовну заяву і додані до неї документи, всього на 21 аркуші.

Підставою для повернення позовної заяви було не виконання заявником п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 скасувати, а матеріали позовної заяви направити на розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалу суду першої інстанції винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд прийшов до передчасного висновку про відсутність спору та фактично позбавив відповідача права на судовий захист. Окрім того вказав, що позовна заява на його думку не може бути повернута на підставі п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.

Представник позивача та апелянта в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 скасувати з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, заперечив проти апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ріелті-Груп" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на розгляді господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2861/14 за позовом ТОВ "ТРК "Євротек" до Львівської міської ради, ТОВ "Любінське сяйво" про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №3352 від 15.05.2014р., визнання недійсними договорів оренди землі, провадження в котрій було порушено 08.08.2014р.

04.09.2014р. приватним підприємством "Ріелті-Груп" на розгляд господарського суду Львівської області була подана позовна заява від 03.09.2014р. №03/09/14-01, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 914/2861/14.

Відповідно до п.1.5 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Як вбачається з поданої ПП "Ріелті-Груп" позовної заяви, обґрунтовуючи заявлені вимоги заявник зазначає, що ухвала Львівської міської ради №3352 від 15.05.2014р. та укладені на її підставі договори оренди землі від 02.06.2014р. є незаконними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси ПП "Ріелті-Груп", як особи яка також претендує на користування вищевказаними земельними ділянками, що згідно приписів ст.ст. 123, 124, 134, 135 ЗК України можуть бути передані в користування зацікавленим особам виключно на конкурсній основі за результатами земельних торгів.

Однак, як вказав суд першої інстанції, до матеріалів позовної заяви, третьою особою не додано жодних доказів, які б підтверджували обставини про те, що заявник претендував на користування земельними ділянками, що є предметом спору та бажав би брати участь у земельних торгах, натомість скаржником долучено до позовної заяви договір оренди між Львівською міською радою та ТОВ «Любінське сяйво» та ухвалу Львівської міської ради.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Приписами пункту 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

В апеляційній скарзі ПП "Ріелті-Груп" вказує на те, що суд не вправі повертати позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України, з мотиву неподання документів, що є доказами. Згідно п.1.5 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року, вказано, що питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі про утворення політичних партій в Україні вказав, що необхідно відрізняти поняття „обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття „фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Отже, судом першої інстанції дотримано процедуру, передбачену нормами процесуального права на прийняття позовної заяви, що не свідчить порушення права позивача на судовий захист.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Ріелті-Груп" - відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 05.12.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.