Рішення № 41748777, 02.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 р. Справа № 914/3921/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект", м.Київ

до відповідача: Корпорації "Енергоресурс-Інвест", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 23474грн. 97коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бачевська Х.Р. - представник (довіреність №1756 від 21.11.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" до Корпорації "Енергоресурс-Інвест" про стягнення основного боргу в сумі 20280грн. 15коп. та пеню у розмірі 3194грн. 82коп.

Ухвалою суду від 06.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.11.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності в судовому засіданні 25.11.2014р. оголошувалась перерва до 02.12.2014р., а також в цьому судовому засіданні ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача б/н від 28.10.2014р. (вх.№5257/14 від 05.11.2014р.) про вжиття заходів до забезпечення позову.

01.12.2014р. та 02.12.2014р. на адресу господарського суду Львівської області (вх.№5678/14, вх.№5728/14), від позивача надійшли заяви №132-02/95 від 01.12.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 28.11.2014р. відповідач сплатив позивачу основний борг, який виник на підставі актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за №ОУ-0000160 від 28.02.2014р., №ОУ-0000240 від 31.03.2014р., №ОУ-0000339 від 30.04.2014р., №ОУ-0000440 від 30.05.2014р., №ОУ-0000529 від 30.06.20124р. та №ОУ-0000620 від 31.07.2014р., в період з лютого по липень 2014 року, в сумі 20280грн. 15коп. та зазначив, що станом на 27.11.2014р. розмір пені від простроченої суми заборгованості збільшився та становить 3310грн. 87коп. і просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3310грн. 87коп. Крім цього, в даній заяві позивач, посилаючись на ст.44 ГПК України просить суд стягнути з відповідача судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1827грн. 00коп. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1827грн. 00коп., на загальну суму 3654грн. 00коп. Також, позивач в даних заявах просив суд розглянути справу, призначену на 02.12.2014р. за відсутності його повноважного представника.

В судовому засіданні 02.12.2014р. прийнято заяви №132-02/95 від 01.12.2014р. (вх.№5678/14 від 01.12.2014р. та вх.№5728/14 від 02.12.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої заяви.

В судове засідання 02.12.2014р. позивач явку повноважного представника не забезпечив.

В судове засідання 02.12.2014р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №1757 від 21.11.2014р. (вх.№51888/14 від 25.11.2014р.) на позовну заяву, в якому стверджує, що у відповідності до п.4.1.4. договору оренди приміщення №69 від 02.12.2013р. договір був розірваний в березні 2014 року, а також і те, що відповідач припинив фактичне використання приміщення у березні 2014 року, окрім цього повідомив суд про повне здійснення оплати основного боргу у розмірі, та просить суд у задоволенні позову відмовити, в підтвердження чого надав платіжне доручення №4432 від 28.11.2014р. на суму 20280грн. 15коп.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

02.12.2013р. між Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням "УкрНДІагропроект" (орендодавець) та Корпорацією «Енергоресурс-Інвест» (орендар) укладено договір №69 оренди приміщення (далі за текстом - договір оренди №69 від 02.12.2013р.).

Відповідно до розділу 1 договору оренди №69 від 02.12.2013р. орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату на певний строк на умовах цього договору у користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, Площа Солом'янська, 2, (надалі - приміщення), а саме: 5 поверх, приміщення №511, площею 23,0кв.м. Загальна площа приміщень, що орендуються: 23,0кв.м. План-схема приміщення додається до цього договору. Власником приміщення є орендодавець. Приміщення передається орендарю з метою його використання в якості офісу орендаря.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору оренди №69 від 02.12.2013р. передбачено, що приміщення, зазначене в п.1.1. цього договору, повинно бути передане орендодавцем та прийняте у користування орендарем протягом двох робочих днів з дати підписання цього договору. Передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі приміщення, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору. В момент укладення зазначеного акту орендодавець передає орендарю ключі від приміщення.

02.12.2013р. між сторонами було складено акт прийому-передачі приміщення до договору №69 оренди приміщення від 02.12.2013р. про передачу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, Площа Солом'янська, 2, (надалі - приміщення), а саме: 5 поверх, приміщення №511, площею 23,0кв.м.

За умовами п.п.3.1., 3.5. та 3.9. договору оренди №69 від 02.12.2013р. розмір орендної плати в місяць за приміщення, що орендуються становить 3250грн. 00коп. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця згідно виставлених рахунків. В підтвердження факту користування приміщенням, що орендується та здійснення розрахунків по договору, орендодавець в останній день кожного місяця направляє орендарю акт приймання-передачі наданих послуг, а орендар в свою чергу зобов'язується підписати даний акт та в 2-х денний строк направити орендодавцю.

Відповідно до п.4.1.4. договору оренди №69 від 02.12.2013р. орендар зобов'язаний у випадку затримки орендної плати без аргументованого гарантійного листа погодженого з орендодавцем, протягом 1-го календарного місяця договір вважається розірваним. Орендар повинен за письмовою вимогою орендодавця звільнити орендовані приміщення протягом 30 календарних днів, з дня одержання письмового повідомлення орендодавця, з подальшою сплатою боргу. Після закінчення вказаного терміну 30 календарних днів, припиняється допуск працівників орендаря в орендоване приміщення.

У відзиві №1757 від 21.11.2014р. (вх.№51888/14 від 25.11.2014р.) на позовну заяву, відповідач зазначає, що у відповідності до п.4.1.4. договору оренди приміщення №69 від 02.12.2013р. договір був розірваний в березні 2014 року, а також і те, що відповідач припинив фактичне використання приміщення у березні 2014 року.

Згідно із п.4.1.10. договору оренди №69 від 02.12.2013р. орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю у випадку закінчення строку користування приміщення чи дострокового розірвання цього договору у тому стані, в якому орендар його отримав. Після закінчення строку орендного користування орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендуються, протягом 2 днів з моменту закінчення названого строку орендного користування за актом приймання-передачі приміщення (п.6.1. даного договору). Проте, доказів повернення об'єкта оренди відповідач суду не представив.

Відповідно до п.7.2. договору оренди №69 від 02.12.2013р. закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як зазначив позивач у позовній заяві, станом на 24.10.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 20280грн. 15коп., відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, станом на 10.10.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заборгував позивачу 20820грн. 15коп. боргу зі сплати орендної плати, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000160 від 28.02.2014р. на суму 2721грн. 87коп., №ОУ-0000240 від 31.03.2014р. на суму 2727грн. 32коп., №ОУ-0000339 від 30.04.2014р. на суму 3292грн. 42коп., №ОУ-0000440 від 30.05.2014р. на суму 3364грн. 85коп., №ОУ-0000529 від 30.06.20124р. на суму 3475грн. 89коп. та №ОУ-0000620 від 31.07.2014р.на суму 3607грн. 97коп., які підписані і погоджені без будь-яких застережень, та скріплені печатками обох сторін.

Позивач на адресу відповідача направив лист №132-02/59 від 09.07.2014р., що підтверджується фіскальним чеком №7687 від 10.07.2014р., в якому зазначив, що у разі невиконання умов договору оренди №69 від 02.12.2013р., а саме несплати заборгованості по орендній платі, даний договір буде вважатися розірваним. Однак даний лист залишений без відповіді та задоволення. Також, позивач на адресу відповідача направляв претензію №2-12/14 від 10.10.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7903512579065, в якому позивач просив відповідача погасити заборгованість. Однак дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 цієї статті).

Відповідно до вимог ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Станом на день прийняття рішення, позивачем було подано заяви №132-02/95 від 01.12.2014р. (вх.№5678/14 від 01.12.2014р. та вх.№5728/14 від 02.12.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначив, що відповідач 28.11.2014р. оплатив основний борг в сумі 20280грн. 15коп., що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 9.2. договору оренди №69 від 02.12.2013р. передбачено, що орендар несе наступну відповідальність: у випадку прострочення по сплаті орендної плати - сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Так, згідно із п.9.2. договору оренди №69 від 02.12.2013р., позивач за період з 01.01.2014р. по 27.11.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 3310грн. 87коп. При перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки в обрахуванні пені, вийшовши за межі 6-ти місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Тому пеня підлягає перерахунку за 6 місяців із врахуванням строку, встановленого для оплати в п.3.5. договору оренди №69 від 02.12.2013р., яка розраховується із фактичної суми боргу, окремо по кожному місяцю та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), із врахуванням періоду позивача та пеня в перерахунку складає 2000грн. 00коп., яка підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення пені у розмірі 2000грн. 00коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

В заяві №132-02/95 від 01.12.2014р. (вх.№5678/14 від 01.12.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог, позивач, посилаючись на ст.44 ГПК України просить суд стягнути з відповідача судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1827грн. 00коп. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1827грн. 00коп., а всього судовий збір на суму 3654грн. 00коп. Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 25.11.2014р. було розглянуто заяву б/н від 28.10.2014р. (вх.№5257/14 від 05.11.2014р.) про вжиття заходів до забезпечення позову та відмовлено позивачу у її задоволенні, що оголошено в судовому засіданні 25.11.2014р. за участю представників обох сторін. Оскільки судовий збір справляється за розгляд заяви про забезпечення позову, та враховуючи судовий розгляд і відмову у задоволенні даної заяви з підстав, зазначених в ухвалі суду, судовий збір за розгляд цієї заяви покладається на позивача.

Судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Корпорації «Енергоресурс-Інвест» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 131, код ЄДРПОУ 30336890) на користь Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" (03035, м.Київ, площа Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 00726783) 2000грн. 00коп. - пені та 154грн. 88коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 05.12.2014р.