Рішення № 41748472, 02.12.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2014 р. Справа № 906/1375/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Майстренко В.П. - довіреність від 26.12.2013

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин Житомирська область)

про стягнення 486782,84 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 486782,84грн., з яких: 443123,00грн. - борг за активну енергію, 6676,24грн. - борг за реактивну електроенергію, 26382,72грн. - пеня, 7318,32грн. - інфляційні нарахування, 3282,56грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку від 01.12.2014 про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи, з якої вбачається, що ТОВ "Малин Енергоінвест" 29.10.2014 та 30.10.2014 частково сплачено борг за реактивну електроенергію в загальній сумі 5476,24грн. Таким чином, борг за активну електроенергію складає 443123,00грн., борг за реактивну електроенергію - 1200,00грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 04.11.2014 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами. Одночасно відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені. Крім того, ТОВ "Малин Енергоінвест" надіслало клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами з урахуванням відзиву на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2012 року між Малинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (Відповідач) було укладено договір №517 (а.с.7-12), за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 19 числа по 18 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Відповідно до п.7.3 договору остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше:

- 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно;

- 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію та за реактивну електроенергію, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.19-20,24-25,29-30,34-35,39-40,44-45).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього існувала заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 443123,00грн., за реактивну - 6676,24грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено борг за реактивну електроенергію в сумі 5476,24грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 443123,00грн. - за спожиту активну електроенергію і 1200,00грн. - за спожиту реактивну електроенергію.

Не проведення відповідачами розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7318,32грн. інфляційних та 3282,56грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем строків оплати спожитої електроенергії та з урахуванням часткової оплати, дійшов висновку, що правомірним є нарахування інфляційних в загальній сумі 14499,47грн., за окремо взяті періоди з 01.05.2014 по 01.09.2014.

Проте, позивачем до стягнення заявлено інфляційні в сумі 7318,32грн., що є менше, ніж правомірно нараховані. Враховуючи, що позивачем заява про збільшення позовних вимог не подавалась, суд приходить до висновку про стягнення інфляційних в заявленому розмірі, а саме - 7318,32грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.17), суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім суми основного боргу позивач, посилаючись на п.4.2.1 Договору, просить стягнути з відповідача 26382,72 грн. пені.

Відповідно до п.4.2.1 даного Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд вважає їх правильним і таким, що відповідають вимогам діючого законодавства і умовам укладеного договору.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, за висновками суду, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд визнає їх винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання, і зменшує суму нарахованої пені до 10000,00грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 443123,00грн. - боргу за активну електроенергію, 1200,00грн. - боргу за реактивну електроенергію, 10000,00грн. - пені, 7318,32грн. - інфляційних та 3282,56грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення боргу за реактивну електроенергію в сумі 5476,24грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору в зв'язку зі сплатою.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до 10000,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських Повстанців, 25А, код 37555721)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622) - 464923,88грн., з яких: 443123,00грн. - борг за активну електроенергію, 1200,00грн. - борг за реактивну електроенергію, 10000,00грн. - пеня, 7318,32грн. - інфляційні, 3282,56грн. - 3% річних, а також 9735,66грн. сплаченого судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5476,24грн. основного боргу за реактивну електроенергію.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05 грудня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)