Рішення № 41747897, 25.11.2014, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2212/14-ц

Провадження № 2/515/2610/14

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Сивоконь Т.І.

при секретарі Комерзан Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсним та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсним, посилаючись на наступні обставини.

16.04.2014 року позивач уклав договір дарування з ОСОБА_4 на будівлю під літерою "Ц", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Дана будівля складає 19/1000 частки комплексу сукняна фабрика.

В цей же день, а cаме 16.04.2014 року позивач зареєстрував своє право власності у державному реєстрі речових прав.

В серпні місяці 2014 року позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_3 17.07.2014 року було видано свідоцтво про придбання з прилюдних торгів арештованого майна. В свідоцтві зазначено, що до переліку цього майна входить будівля під літерою "О" та будівля під літерою "Ц", які разом складають 39/1000 частки комплексу сукняна фабрика. Скільки часток складає кожна будівля в свідоцтві не вказано, хоча це окремо визначені будівлі, відповідно до технічних паспортів і вони мають окремо визначені частки.

В цей же день, а саме 17.07.2014 року нотаріусом ОСОБА_3, як державним реєстратором, було зареєстровано право власності на будівлі під літерою "О" та літерою "Ц" за ОСОБА_2, яка стала переможцем прилюдних торгів.

Позивач вважає, що діями нотаріуса були порушені його права як власника, так як його право власності на будівлю під літерою "Ц" було зареєстровано у Державному реєстрі прав ще 16.04.2014 року. Приватний нотаріус повинен був перевірити наявність цього запису під час пошуку у реєстрі, також він зареєстрував одним записом право власності на 2 окремі будівлі, хоча кожна з них має свою окрему частку. Тому позивач

вимушений звернутися до суду з даним позовом та просив визнати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане на ім'я ОСОБА_2, недійсним та скасувати запис про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача надала окрему позовну заяву (уточнену), відповідно до якої, в порядку ст.33 ЦПК України позивач ОСОБА_1 змінив правовий статус сторін у справі, замінивши відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_3 належним відповідачем ОСОБА_2 та залучивши до розгляду справи замість третьої особи ОСОБА_2 приватного нотаріуса ОСОБА_3 Відповідно до позовної заяви (уточненої), позивач, посилаючись на ті ж обставини, які були викладені в первісному позові, просив визнати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом ОСОБА_3 17.07.2014 року в частині посвідчення належності на праві власності ОСОБА_2 будівлі під літерою "Ц" недійсним.

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на наступні обставини.

08.04.2014 року ОСОБА_2 на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна, арештованого на користь держави, придбала складське приміщення під літерою "Ц", яке входить до комплексу сукняна фабрика та службову будівлю (гаражі) під літерою "О", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і належали відповідачці ОСОБА_4 на праві приватної власності, згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 17.06.2006 року. Факт придбання позивачкою зазначених об'єктів нерухомості підтверджується актом державного виконавця та протоколом про проведення прилюдних торгів.

17.07.2014 року ОСОБА_2 було зареєстроване зазначене майно у приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_3

Позивачці нещодавно стало відомо, що відразу після проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме 16.04.2014 року, ОСОБА_4 подарувала зазначені об'єкти нерухомості ОСОБА_1, не будучи на час укладення договору дарування власником зазначеного майна, оскільки право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, що і відбулося на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна, арештованого на користь держави 08.04.2014 року.

Позивачка вважає, що ОСОБА_4, подарувавши майно, яке їй більше не належало ОСОБА_1, грубо порушила її право як власника розпоряджатися та користуватися своїм майном, а тому вона просить визнати договір дарування від 16.04.2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 недійсним та вилучити з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на складське приміщення під літерою "Ц", яке входить до комплексу сукняна фабрика та службову будівлю (гаражі) під літерою "О", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала уточнену позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_2, вказуючи, що право власності у ОСОБА_4 на будівлю під літерою "Ц" припинилося 16.04.2014 року після укладання договору дарування між нею та ОСОБА_1 та реєстрації його права власності щодо спірної будівлі в Державному реєстрі речових прав. А тому ОСОБА_1 став власником даного об'єкту раніше, тобто 16.04.2014 року, а у ОСОБА_2 право власності на спірну будівлю виникло лише 17.07.2014 року.

Представник позивачки ОСОБА_2 повністю підтримав її

позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування, вважаючи,

що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, так як ОСОБА_2 придбала нерухоме майно на законних підставах, а саме на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна, тому приватним нотаріусом дане майно було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали об'єднаної цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, вимоги позову ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що видане приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 17.07.2014 року свідоцтво, яким посвідчено належність ОСОБА_2 придбаного з прилюдних торгів складського приміщення під літерою "Ц", яке входить до складу комплексу сукняна фабрика за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9) на праві власності, саме по собі є не правочином, а документом, що посвідчує речове право, що набуто на підставі правочину як то купівлі-продажу майна з прилюдних торгів. Таким чином, дійсність оспорюваного свідоцтва напряму залежить від дійсності результатів прилюдних торгів, а оскільки проведення та результат прилюдних торгів ніким не були оспорені, акт державного виконавця про проведення торгів (а.с.44) на момент посвідчення права власності на майно за ОСОБА_2 був чинним, то й підстав вважати недійсним свідоцтво, що посвідчує належність ОСОБА_2 придбаного з прилюдних торгів майна, не має.

Посилання позивача ОСОБА_1 на грубе порушення законодавства з боку нотаріуса щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки існує певний порядок оскарження дій нотаріуса і позивач не позбавлений був права безпосередньо чи через свого представника звернутися з даного питання в установленому законом порядку за захистом своїх порушених прав.

За змістом ст.215 ЦК України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в абз.5 п.5 постанови від 6 листопада №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_2, яка на законних підставах набула право власності на нерухоме майно, придбавши його на прилюдних торгах, хоча і не є стороною правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, як особа, право власності якої порушено вчиненням даного правочину.

В судовому засіданні знайшло підтвердження те, що на момент укладення договору дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, тобто станом на 16.04.2014 року, право власності на нерухоме майно ОСОБА_4, як "дарувателя", а саме складського приміщення під літерою "Ц", яке входить до складу комплексу сукняна фабрика за адресою АДРЕСА_1 та складало 19/1000 його частки, було припинено, в порядку п.8 ч.1 ст.346 ЦК України, в зв'язку із зверненням стягнення на дане майно за зобов'язаннями власника, так як воно було реалізовано на прилюдних торгах, що відбулися 08.04.2014 року та яке було придбане ОСОБА_2, як переможцем торгів.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання цих вимог при

укладенні правочину є підставою для визнання його недійсним, в порядку ст.215 ЦК України. А тому договір дарування складського приміщення під літерою "Ц" від 16.04.2014 року має бути визнаний судом недійсним та внесений до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на дане майно підлягає вилученню.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вилучення з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1В на службову будівлю під літерою "О" задоволенню не підлягають, оскільки даний обєкт не був предметом оспорюваного договору дарування від 16.04.2014 року.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню нк користь ОСОБА_2 понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст.203, 215,316, 321, 328, 346 ЦК України, ст.ст.58-60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3, про визнання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсним відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити частково.

Визнати договір дарування від 16.04.2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 недійсним.

Вилучити з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно запис №5384711 про право власності ОСОБА_1 на складське приміщення під літ."Ц", що складає 19/1000 комплексу сукняної фабрики за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНН НОМЕР_1), ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Сивоконь