Рішення № 41747196, 27.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/896/14-ц 27.11.2014 27.11.2014 27.11.2014

Провадження № 22ц/784/3060/14 Головуючий у 1-й інстанції Луста С.А.

Категорія 31 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука ОМ.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.

при секретарі судового засідання - Харитоновій І.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2014 року та додаткове рішення того ж суду від 16 жовтня 2014 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 10 листопада 2013 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП), яка сталося з вини ОСОБА_3, загинув його син ОСОБА_4 Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2014 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання.

Посилаючись на те, що поніс витрати на погребіння сина, поминальні обіди та витрати за послуги адвоката, позивач просив про стягнення з відповідача на його користь майнової шкоди в розмірі 17930 грн. 68 коп. Також, він просив про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2014 року та додатковим рішенням того ж суду від 16 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 13930 грн. 68 коп. та завдану моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 16 жовтня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з розміром моральної шкоди стягнутої судом, та з рішенням в частині відмови в стягненні витрат на юридичні послуги, які він вважає матеріальною шкодою, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_5 просить залишити рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 листопада 2013 року близько 01 години з вини ОСОБА_3 відбулося ДТП. Він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи в темний час доби технічно несправним автомобілем ВАЗ-2106, з реєстраційним номером НОМЕР_1, рухаючись по сухій асфальтованій проїжджій частині по вул. Перше Травня в напрямку вул. Клочанська в смт. Березнегувате Миколаївської області, на якій були вибоїни, переїхавши на ліву проїжджу частину, де попереду нього рухалися три пішоходи, грубо порушуючи Правила дорожнього руху допустив наїзд на ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку. ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2014 року, відповідача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання за злочин. Цивільних позов залишено без розгляду.

Внаслідок скоєння відповідачем злочину, позивачу завдано матеріальну шкоду, яка виразилася у витратах 6005 грн. на погребіння сина та 7925,68 грн. на поминальний обід.

Встановивши, що витрати на поховання, завдані з вини відповідача, внаслідок скоєння ним злочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх відшкодування. Ці висновки відповідають вимогам ст. 1177, 1201 ЦК України та не оспорюються сторонами у справі.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові(дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Позивач є батьком померлого, що вбачається з копії його свідоцтва про народження, виданого Березнегуватським райвідділом ЗАГС Миколаївської області 22 квітня 1993 року (а.с.6). Внаслідок смерті сина, відповідач морально страждає. Тому суд з урахуванням положень ч.2 ст. 1168 ЦК України обґрунтовано вважав за необхідне покласти на відповідача обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.

Разом з тим, колегія судів не погоджується з висновками суду щодо розміру визначеної судом компенсації цих моральних страждань.

Так, при визначені розміру компенсації моральних страждань позивача суд не врахував обставин справи, вимог матеріального права та роз'яснень в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Як зазначено в п. 9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що через смерть єдиного сина позивач постійно страждає, відчуває психологічну пригніченість й глибокі переживання. Отже, його моральні страждання є тяжкими, тривалими та такими що змушено внесли негативні зміни в його житті.

З урахуванням вказаного, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в 70 000 грн., що є достатнім для компенсації моральних страждань позивача.

Таким чином у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.

В інший частині рішення слід залишити без змін.

Посилання апелянта на неправильність рішення суду в частині відмови в стягненні 4000 грн. на юридичні послуги адвоката необґрунтовані.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 15 від 30 березня 2014 року позивач сплатив адвокату ОСОБА_7, яка брала участь як представник потерпілого в розгляді апеляційної скарги на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області, за юридичні послуги 4000 грн. (а.с.25). Фактично це є витратами на правову допомогу в кримінальному процесі і не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Ці витрати не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки в порядку цивільного судочинства.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права передбачені ч. 2 ст. 79, ст.ст. 84, 88, 89 ЦПК України. Оскільки позивачкою не доведено, що вона понесла витрати на правову допомогу при розгляді цивільної справи, суд обґрунтовано відмовив у стягненні вказаної суми.

За викладеного, безпідставні посилання апелянта на надані ним копії договору на правову допомогу та розрахунок суми гонорару адвоката.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2014 року в частині стягнення моральної шкоди змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 70 000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному поряду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: