Ухвала суду № 41747116, 27.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/654/14-ц 27.11.2014 27.11.2014 27.11.2014

Провадження № 22ц/784/3245/14 Суддя першої інстанції Притуляк І.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Леванчука О.М.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Харитоновій І.В.,

за участю: представника виконавчої служби - Барабанової О.В.,

стягувача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2014 року за поданням державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 січня 2014 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

Свої вимоги державний виконавець мотивував тим, що в Заводському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на виконанні перебуває зведене виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_3 на загальну суму боргових зобов'язань 251 238,77 грн. на користь стягувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Станом на 21 січня 2014 року боржником сплачено борг на загальну суму 5850 грн.

1 листопада 2013 року до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції надійшла заява ОСОБА_2 з проханням направити до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3.

Відповідно до даних Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області боржник ОСОБА_3 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Посилаючись на викладене, державний виконавець просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2014 року вищезазначене подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні в Заводському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 1026/6 на суму 251 238,77 грн., до складу якого входять виконавчі документи: наказ по справі №915/783/15, виданий 1 липня 2013 року Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 79699,69 грн. заборгованість за договором поставки, 3% річних у сумі 3091,91 грн., та 1655,77 грн. судового збору; виконавчий лист, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 156000 грн. основного боргу та 9140 грн. річних та 1651,40 грн. судового збору.

Станом на 21 січня 2014 року боржником добровільно сплачено 5850 грн. в рахунок погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).

В силу ст.1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом та в'їхати в Україну.

Випадки обмеження такого права громадян України встановлені ст.6 Закону: зокрема, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України судом вирішується питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду особи за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів за поданням державного виконавця.

Задовольняючи подання головного державного виконавця та постановляючи ухвалу про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції не звернув уваги на положення чинного ЦПК України.

Зокрема, відповідно до положень ст.122 ЦПК України на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом суддя відкриває провадження у цивільній справі (а у випадках, передбачених законом, відмовляє у відкритті провадження), про що постановляє відповідну ухвалу. Зазначена норма закону є обов'язковою і при розгляді справ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

З матеріалів справи вбачається, що судом було розглянуто подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без постановлення ухвали щодо відкриття провадження у справі та призначення подання до розгляду в судовому засіданні.

До того ж, за змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з чим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням слід розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадження, коли виконати цей обов'язок є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Суд при розгляді справи в порушення наведених норм Закону не з'ясував, які саме дії чи бездіяльність боржника на час звернення до суду або в подальшому свідчать про свідоме невиконання ОСОБА_3 належних до виконання зобов'язань та яких саме в повному обсязі або частково.

Таким чином, задовольняючи подання головного державного виконавця по суті, судом не були виконані вимоги процесуального закону, передбачені ст.122 ЦПК України, що у відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді