Ухвала суду № 41746533, 25.11.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/11014/13 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/6233/14 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів -Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання - Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» на рішення Галицького районного суду м.Львова від 5 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ « Домофон. Інжиніринг . Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» усунути перешкоди у доступі до жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 шляхом демонтажу домофону. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» в користь ОСОБА_3 114, 70 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення оскаржило ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона». Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою зазначає, що рішення є необгрунованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, позов пред`явлено до неналежного відповідача, а не до замовників послуги, які не залучені як співвідповідачі. При розгляді спору судом вирішено питання про права інших мешканців під`їзду без їх участі, ухвалено рішення в порушення прав мешканців під`їзду АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю доповідача, сторін, представника апелянта ОСОБА_5 у підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_3 у її заперечення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у багатоквартирному п'ятиповерховому житловому будинку АДРЕСА_1, який складається із 70 квартир та знаходиться на балансі ЛКП «Сяйво».

В другому під'їзді цього будинку, в якому й проживає позивач ОСОБА_3 з своєю сім'єю, розміщено 15 квартир.

Встановлено, що 31.07.2013 року між відповідачем ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» і представником мешканців під'їзду АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, укладено договір про монтаж домофонного устаткування .

Відповідно до умов цього договору, ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» зобов'язалось виконати роботи по монтажу домофонного устаткування за адресою: АДРЕСА_1 та надати кожному із замовників по два безкоштовних абонентських ключа з домофоном.

Згідно з п.10.9 розділу 10 договору, монтажна відомість є невід'ємною частиною даного договору, а також є підтвердженням того, що абонент був згоден на установку абонентського пристрою і йому дійсно встановлено абонентський пристрій вибраного і оплаченого ним типу, при наявності підпису абонента або іншого мешканця квартири, в якій було проведено монтаж абонентського пристрою.

Згідно з поданою відповідачем монтажної відомості до договору №1329, укладеного 31.07.2013 року, судом встановлено, що мешканці дев'яти квартир із п'ятнадцяти другого під'їзду у будинку АДРЕСА_1, тобто переважна більшість, є замовниками послуг відповідача ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», що засвідчили особистими підписами.

Факт встановлення і передачі ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» системи обмеженого доступу типу «Домофон» замовникам підтверджується складеним 03.09.2013 року актом.

З наданої позивачем копії повідомлення на оплату житлово-комунальних послуг, виданої у липні 2013 року ЛКП «Сяйво», судом встановлено, що серед передбачених комунальним підприємством послуг - утримання домофонного устаткування не передбачено.

Згідно з листом від 21.01.2014 року, ЛКП «Сяйво» згоди на встановлення та монтаж ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» не надало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.09.2013 року відповідачем за згоди частини мешканців у його під`їзді проведено монтаж домофонного устаткування. Однак, він як співвласник допоміжних приміщень у будинку такої згоди не давав, порушено його права та членів його сім`ї на доступ до квартири, встановлена система обмежує доступ до квартири службам екстреної допомоги.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на те, що згоди на монтаж домофонного обладнання ЛКП «Сяйво» не надало, при цьому монтаж домофонного устаткування прийнято простою більшістю голосів мешканців під`їзду, та відповідач не надав рішення про створення органу самоорганізації у цьому будинку, як це передбачено ЗУ «Про самоорганізацію населення».

Окрім цього, зазначив про те, що ненаданням ключа від встановленого домофонного обладнання позивачу ОСОБА_3, як співвласнику квартири цього під'їзду, внаслідок монтажу на замовлення частини мешканців будинку домофонного устаткування, порушено його право вільного доступу до жилого приміщення.

Суд погодився з доводами відповідача ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про те, що встановлення у під'їзді будинку металевих дверей з системою обмеженого доступу безумовно сприятиме захисту прав та збереження майна мешканців, що є їх спільною сумісною власністю та створенню безпечних умов проживання в будинку. Та правомірно вирішив відмовити у задоволенні вимоги щодо притягнення директора товариства до адміністративної відповідальності, оскільки правовідносини носять цивільно-правовий характер.

З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою усіх співвласників.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники приватизованих квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Як видно з матеріалів справи, правовідносини, з яких виник спір, є договірними, оскільки стосуються послуг встановленого домофонного обладнання відповідно до договору від 31 липня 2013 року між відповідачем та третьою особою - представником більшості мешканців під`їзду, у якому живе позивач.

У цих договірних правовідносинах позивач не є стороною договору, а отже Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, що склались між ним та відповідачем, однак вважає себе особою, права якої порушено, оскільки згоди на встановлення обладнання він не давав, належного доступу до житла не має, так як відсутність електронних ключів унеможливлює це зробити, електронних ключів такий не отримував після встановлення обладнання, про що підтвердив і у суді апеляційної інстанції. З наявного у матеріалах справи акту здачі-приймання виконаних робіт з монтажу системи доступу типу «Домофон» видно, що такий від замовника підписано стороною договору ОСОБА_4 За змістом договору такою отримано ключі для встановленого обладнання в кількості 60 шт., що, як з`ясовано у судовому засіданні, є достатнім для вручення усім жильцям під`їзду, в т.ч. і позивачу, якому у квартиру не було під`єднано зазначену систему.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що одержані з загальної кількості ОСОБА_4 ключі були передані позивачу ОСОБА_3 та отримані ним. Матеріали справи не містять жодних доказів і того, що такий відмовлявся отримувати ключі.

На неодноразові виклики у судові засідання апеляційної інстанції третя особа - ОСОБА_4 - сторона укладеного з відповідачем договору, не зёявлялась, пояснень про підтвердження чи спростування вручення ключів позивачу, а також отримання таких нею не надала, хоч належним чином була повідомлена про розгляд справи.

Враховуючи наведене, встановлені судом першої інстанції обставини справи щодо відсутності доказів наявності у позивача електронних ключів, відсутності згоди такого на встановлення домофонного обладнання, що вказує на порушення прав вільного доступу до житла, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо усунення перешкод у здійсненні такого права, зобов`язавши відповідача, як особу - виконавця робіт, обумовлених договором, демонтувати домофон.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись п.1ч.1 ст.307, ч.1 ст. 308, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 5 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.