Ухвала суду № 41743676, 12.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/93/2014(м)

0519/8542/2012

Категорія: ст.ст. 125 ч. 1, 126 ч.1, 119 ч.1 КК України Суддя 1-ої інстанції: Ковтуненко В.О.

Доповідач: Преснякова А.А.

У Х В А Л А

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Меленчука В.С., Бєдєлєва С.І.

при секретарі Уханській О.А.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

захисника адвоката ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції Кім Є.Г. та потерпілої ОСОБА_4, на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.04.2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, працюючого охоронцем в ТОВ «Фірма А.В.Т.», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 21.03.2012р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ст. 185 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн., штраф сплачено 24.05.2012р.,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, за ч. 1 ст. 126 КК України до 150 годин громадських робіт, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 240 годин громадських робіт,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, працюючого експедитором у Маріупольському філіалі ПП «Комерційна фірма «Форум», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 126 КК України до 100 годин громадських робіт, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України на засудженого судом покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання кримінально-виконавчу інспекцію; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

В С Т А Н О В И Л А :

Відповідно до вироку суду, 16.04.2012р. приблизно о 02.45год. біля будинку № 29 по проспекту Металургів у Жовтневому районі міста Маріуполя між ОСОБА_2 і братами ОСОБА_8 і ОСОБА_5, які знаходились у стані алкогольного сп`яніння, на грунті особистих неприязних стосунків, відбувся конфлікт з приводу причетності ОСОБА_2 до побиття їх знайомого ОСОБА_9 Через деякий час ОСОБА_2 повідомив про ці події ОСОБА_3

16.04.2012р. приблизно о 03.00год. ОСОБА_2, в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку № 27 по проспекту Металургів в Жовтневому районі м.Маріуполя, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс декілька ударів руками в обличчя, ногами по тулубу ОСОБА_5, спричинивши йому фізичний біль, а ОСОБА_8, з метою спричинення тілесних ушкоджень, декілька ударів руками в обличчя, ногами по ногам останнього, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

16.04.2012р. приблизно о 03.00год. ОСОБА_3, в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку № 27 по проспекту Металургів в Жовтневому районі м.Маріуполя, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_5 і штовхнув його, спричинивши фізичний біль, а також наніс декілька ударів ногами по тілу ОСОБА_8

16.04.2012р. приблизно о 03.04год. ОСОБА_3, в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку № 27 по проспекту Металургів в Жовтневому районі м.Маріуполя, не думаючи про наслідки, наніс удар ногою в область голови ОСОБА_8, який знаходився у положенні сидячи «на корточках», від чого останній впав і ударився потиличною частиною голови об асфальтове покриття, в результаті чого йому були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22.35год. настала смерть ОСОБА_8 у міській лікарні № 5 міста Маріуполя.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції та потерпіла ОСОБА_4 подали апеляції.

Прокурор в апеляції просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд.

Апелянт вказує, що органом досудового слідства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачувалися у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, але в результаті судового розгляду суд перекваліфікував їх дії і вказав у вироку, що дії ОСОБА_2 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, бо він умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_8, а також на ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки він умисно побив ОСОБА_5, спричинивши йому фізичний біль і не завдавши тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 перекваліфіковані судом з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 126 КК України, так як він умисно побив ОСОБА_5, спричинивши останньому фізичний біль і не завдавши тілесних ушкоджень.

Прокурор вважає, що суд незаконно перекваліфікував дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 і ч. 1 ст. 126 КК України і це суперечить дослідженим доказам по справі.

За твердженням прокурора, дослідженими по справі доказами не встановлено, що між ОСОБА_8, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 мали місце особисті неприязні стосунки, оскільки проміж них не було сварок і конфліктів, вони не були навіть знайомі. Вказані обставини повністю спростовують висновок суду про наявність особистих неприязних відносин між вказаними особами. Розмова, яка відбулася між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 з приводу побиття ОСОБА_9, визначена судом як конфлікт, в процесі якого виникли особисті неприязні відносини, є нікчемним приводом для здійснення ОСОБА_2 дій, направлених на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, поєднане з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

В ході судового розгляду встановлено, що саме ОСОБА_2 і ОСОБА_3 пішли слідом за потерпілими в двір будинку 27 по пр. Металургів, і нічого не кажучи, за відсутності якого-небудь приводу і причини, стали завдавати ударів потерпілим. Потерпілі йшли до місця проживання ОСОБА_5, не намагалися зробити які-небудь дії щодо ОСОБА_2, а тим більше щодо ОСОБА_3, з яким раніше не були знайомі і навіть не спілкувалися того дня, не оберталися, не зупинялися з метою продовження розмови, що мала місце біля будинку 29 по пр. Металургів, не висловлювали які-небудь претензії на їх адресу, поведінка потерпілих виключає оцінку стосунків між підсудними і потерпілими як особистих неприязних.

Твердження суду про запобігання виникнення чисельної переваги у бійці між ОСОБА_2 і потерпілими, що стало причиною виникнення особистих неприязних стосунків з боку ОСОБА_3 є неспроможними і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, дослідженим відеозаписом обставин злочину.

На думку прокурора, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вчиняючи побиття потерпілих, діяли з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю, проявляючи перевагу своєї сили над потерпілими, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальновизнаними правилами поведінки, тому їх дії правильно були кваліфіковані за ч.2 ст. 296 КК України.

Окрім того, суд при перекваліфікації дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ч.2 ст. 296 КК України на ч.1 ст.126 КК України як умисне нанесення удару, що завдав фізичного болю і не спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки у такому разі дії винних підлягають кваліфікації за ч.2 ст.126 КК України, як вчинені групою осіб.

Також прокурор вважає, що висновок суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України, оскільки він скоїв вбивство, вчинене через необережність, і виправдання ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України є незаконним і суперечить дослідженим доказам по кримінальній справі.

Досліджений відеозапис обставин події злочину повністю спростовує висновок суду про непричетність ОСОБА_2 до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, які спричинили його смерть. На відеозаписі чітко видно як ОСОБА_2, утримуючи ОСОБА_8 за куртку ззаду, спочатку завдавав удари йому по голові і лише останній удар був завданий в обличчя, а ОСОБА_3 завдав удар правою ногою в обличчя потерпілого ОСОБА_8, а не в область голови, як це стверджує суд, після цього удару потерпілий упав і ударився головою об асфальтове покриття.

Висновок суду про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України суперечить висновкам комісійних судово-медичних експертиз, відповідно до яких черепно-мозкова травма, яка полягає в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, утворилася від не менше чим двократної дії тупими предметами і відповідно усі дії тупими предметами в ці області повинні розцінюватися в сукупності, оскільки кожне з них зіграло свою роль в розвитку черепно-мозкової травми.

Потерпіла ОСОБА_4 в апеляції просить скасувати судове рішення у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, визнати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 винними за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України та стягнути з них матеріальну і моральну шкоду на її користь у повному обсязі.

Вказує, що суд не прийняв до уваги висновки судово-медичної експертизи № 67 від 14.03.2013р. та додаткової № 676 від 12.11.2013р., тому неправильно кваліфікував ступень тяжкості тілесних ушкоджень як легкі тілесні ушкодження, незаконно перекваліфікував дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України.

Вважає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 умисно, за попередньою змовою завдали ОСОБА_5 і ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які спричинили смерть останнього та знаходяться у прямому причинному зв`язку з діями засуджених.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляцій та просили їх задовольнити, скасувавши вирок, з направленням справи на новий судовий розгляд, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та захисника засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_1, які не визнали доводи апеляцій, просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367, 368 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.1 ст. 347 КПК, при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції була допущена неповнота та однобічність судового слідства.

Як вбачається з вироку, суд перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України - спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, а також на ч. 1 ст. 126 КК України - побиття ОСОБА_5, з спричиненням йому фізичного білю і не завдавши тілесних ушкоджень, в мотивувальній частині вироку зазначивши про виправдання ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України.

Дії ОСОБА_3 перекваліфіковані судом з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 126 КК України - побиття ОСОБА_5, спричинивши останньому фізичний біль і не завдавши тілесних ушкоджень, а також з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України - вбивство ОСОБА_8, вчинене через необережність.

В обґрунтування свого висновку суд посилається на докази: показання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, висновки судово-медичних експертиз, відеозапис з зовнішньої камери спостереження відео регістратора, на якому зафіксовано спричинення тілесних ушкоджень братам ОСОБА_4, інші письмові докази.

Так, потерпілий ОСОБА_5 суду показував, що коли вони з братом ОСОБА_8, знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_11 йшли з кафе, їх наздогнав ОСОБА_2, якого ОСОБА_8 прийняв за чоловіка, який побив ОСОБА_9, тому висказав йому претензії, між ними стався словесний конфлікт, але коли ОСОБА_8 зрозумів, що він помилився, то вибачився перед ОСОБА_2, який вибачень не прийняв, але пішов. Вони пішли далі, він з братом, а позаду них ОСОБА_9 та ОСОБА_11 В дворі будинку №27 по проспекту Металургів почули шум, повернувшись побачив, що ОСОБА_9 наносять удари, а ОСОБА_2 підбіг до нього, не пояснюючи своїх дій, почав його бити. Побиття було зафіксовано на відеозаписі. Двоє напавших наносили удари ОСОБА_8 в область голови, він намагався подзвонити по мобільному телефону, але ОСОБА_2 і ОСОБА_3 йому не давали.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 показували, що не приймали участі в бійці між братами ОСОБА_5 та ОСОБА_2.і ОСОБА_3, при цьому останні ОСОБА_9 нанесли удари перед бійкою.

Підсудний ОСОБА_2 суду показав, що конфлікт з братами ОСОБА_5 стався на грунті особистих неприязних стосунків, смерть ОСОБА_8 сталася не від його дій. Після конфлікту з братами ОСОБА_4 з приводу побиття ОСОБА_9, хлопці пішли в сторону будинку № 27 по проспекту Металургів, він в той час зустрів ОСОБА_3, якому все розповів і вони йшли за хлопцями на деякій відстані. Коли почув, що ОСОБА_5 розповів щось ображаюче на його адресу, прискорив шаг, підійшов до ОСОБА_5 та наніс йому декілька ударів руками та ногами. ОСОБА_8 махав пляшкою, він відступив та схопив ОСОБА_8 за воріт та намагався вдарити у підборіддя, один раз попав в нижню щелепу, ОСОБА_8 впав на асфальт. Більше ударів ОСОБА_8 він не наносив.

Підсудний ОСОБА_3 суду показав, що втрутився у бійку з метою запобігти для ОСОБА_2 негативних наслідків, оскільки у двох хлопців була перевага перед ОСОБА_2 Куди саме він наносив удари ОСОБА_8 він не бачив та не міг передбачити наслідків удару, від якого ОСОБА_8 впав та ударився головою об асфальт.

На підставі вказаних свідчень та письмових доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознак хуліганства та умисного нанесення тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Колегія суддів вважає, що суд передчасно прийшов до вказаного висновку, не з'ясувавши з якою метою ОСОБА_2 покликав ОСОБА_3 та розповів про конфлікт, чому вони вдвох пішли за компанією хлопців та першими розпочали бійку, при цьому наносили удари не тільки братам ОСОБА_5, а спочатку ОСОБА_9, що спростовує твердження ОСОБА_3 про втручання у бійку з метою запобігти для ОСОБА_2 негативних наслідків.

Посилання суду на те, що ОСОБА_2 був раніше знайомий з ОСОБА_5 і між ними були неприязні стосунки, в результаті конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 з приводу побиття ОСОБА_9 виникли особисті неприязні стосунки, які є причиною бійки, судом належним чином не мотивовані, висновок зроблено тільки на підставі пояснень самого ОСОБА_2, без урахування свідчень ОСОБА_5 про те, що його брат ОСОБА_8 приніс вибачення ОСОБА_2, тобто фактично конфлікт було вичерпано.

Крім того, судом у мотивувальній частині вироку встановлено, що ОСОБА_3, не думаючи про наслідки, наніс удар ногою в область голови ОСОБА_8, який знаходився у положенні сидячи «на корточках», від чого останній впав і ударився потиличною частиною голови об асфальтове покриття, в результаті чого йому були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_8 у міській лікарні № 5 міста Маріуполя.

Аналізуючи докази, судом зроблений висновок, що саме ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, ці дії судом розцінені як вбивство через необережність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не був знайомий з ОСОБА_8, не мав неприязних стосунків з ним, першим затіває бійку, не маючи до того ніяких особистих підстав і наніс потерпілому декілька ударів руками та ногами, в тому числі ногою по голові, який, за висновком суду приводить до тяжкого тілесного ушкодження, що перебуває в причинному зв'язку з настанням смерті.

Також, судом у вироку зазначено, що на дослідженому відеозаписі не відображений факт нанесення ОСОБА_2 удару ОСОБА_8 в потиличну область, тому ОСОБА_2 непричетний до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, які спричинили його смерть.

Між тим, прокурор в апеляції зазначає, що на відеозаписі чітко видно як ОСОБА_2, утримуючи ОСОБА_8 за куртку ззаду, спочатку завдавав удари йому по голові і лише останній удар був завданий в обличчя, а ОСОБА_3 завдав удар правою ногою в обличчя потерпілого ОСОБА_8, а не в область голови, як це стверджує суд, після цього удару потерпілий упав і ударився головою об асфальтове покриття.

При цьому, механізм спричинення тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_8, встановлений судом першої інстанції, суперечить висновкам повторної та додаткової комісійної судово-медичної експертизи, згідно яких черепно-мозкова травма утворилася від не менше чим двократного впливу тупими предметами (по одному та більше впливу в потиличну область справа і тім`яно-потиличну область зліва). Відповідно, всі впливи тупими предметами в ці області повинні розцінюватися в сукупності, так як кожне з них відіграло свою роль в розвитку черепно-мозкової травми.

З урахуванням наданого відеозапису, експерти прийшли до висновку, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_8 утворилася в результаті удару кулаком ОСОБА_2 в задню частину голови потерпілого та від удару потерпілим задньою поверхнею голови об асфальт, після надання тілу додаткового прискорення від удару ногою ОСОБА_3 в обличчя потерпілого.

За таких обставин, коли відеозапис є нечітким і кожний з учасників кримінального провадження, а також медичні експерти по різному бачать механізм нанесення потерпілому ОСОБА_8 ударів, суд першої інстанції не з'ясував питання про можливість призначення експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів з метою відновлення і аналізу відеоінформації низької якості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вирок суду недостатньо обґрунтованим, судом зроблені висновки по справі без ретельної перевірки обставин справи та дослідження всіх доказів по справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляцій прокурора та потерпілої про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового слідства знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив суттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та об'єктивно розглянути справу, постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, тому вирок суду відповідно до вимог ст. 370 ч.1 КПК України підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, належним чином провірити обставини справи та дослідити всі докази по справі, з урахуванням апеляційних вимог, дати їм належну юридичну оцінку з дотриманням вимог КПК України і у відповідності із встановленим, прийняти рішення, яке відповідало б закону, у тому числі і стосовно доводів апеляції потерпілої про стягнення з обвинувачених матеріальної і моральної шкоди на її користь у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 365 - 370 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції Кім Є.Г. та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.04.2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суддів.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Судді: