Ухвала суду № 41743207, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 816/3569/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Решетнік М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2014р. по справі № 816/3569/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2014 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 грудня 2013 року №0000861504/1083 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суми грошового зобов'язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" за основним платежем в розмірі 13 758 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 36 (тридцять шість) копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

У апеляційній скарзі Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити, посилаючись на не надання належної оцінки поданим відповідачем доказами. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що позивачем порушено норми Податкового кодексу України щодо обов'язку сплачувати орендну плату за землю до місцевого бюджету в розмірі відповідно до умов договору оренди землі та з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земель, який було затверджено рішенням Кременчуцької міської ради. Судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам, а відтак ухвалено рішення, яке суперечить нормам чинного законодавства.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 13, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України. Вказує, що встановлений договором розмір орендної плати за землю не змінювався за згодою сторін у відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу України, а отже відсутні правові підстави для зобов'язання позивача як орендаря вносити платіж з орендної плати за земельну ділянку у іншому, ніж передбачено договором, розмірі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 по 11 жовтня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку щодо визначення ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За результатами перевірки складено акт від 18 жовтня 2013 року №2998/16.03-15-24/НОМЕР_1, яким встановлено порушення платником податків вимог пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю протягом 2011-2013 років загалом в розмірі 55 819 грн. 71 коп. (а.с. 52-56).

02 грудня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000861504/1083, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" загалом в розмірі 66 705 грн. 56 коп. (в т.ч. 55 818 грн. 47 коп. - основний платіж, 10 887 грн. 09 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2013 року №0000861504/1083 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, 13050500" в розмірі 13 758 гривень 36 копійок (основний платіж) та 3439 гривень 48 копійок (штрафні санкції), суд першої інстанції виходив з того, що з грудня 2012 року у позивача відсутній обов'язок щодо внесення орендної плати за землю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору оренди землі від 08 червня 2010 року, укладеного між Кременчуцькою міською радою Полтавської області ат ФОП ОСОБА_3, позивач орендує земельну ділянку загальною площею 1277 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:00:08:002:0352) для експлуатації та обслуговування будівель за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

Пунктом 5 зазначеного договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1277 кв.м. станом на 08 червня 2010 року становить 303 364 грн. 12 коп. (237 грн. 56 коп. за 1 кв.м.).

За змістом пункту 9 зазначеного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно.

Позивач протягом 2011-2013 років подав до контролюючого органу податкові декларації, в яких самостійно розрахував суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 9100 грн. 92 коп. щорічно (з помісячною сплатою в розмірі 758 грн. 41 коп.) (а.с. 60-67).

Тобто, розраховуючи розмір орендної плати за землю, позивач виходив з нормативної грошової оцінки землі, визначеної станом на 08 червня 2010 року.

З 01 січня 2011 року нормативну грошову оцінку землі в місті Кременчуці Полтавської області змінено на підставі рішення 47 сесії Кременчуцької міської ради 5 скликання від 24 листопада 2009 року в з цього часу нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 1146 грн. 99 коп. (а.с.59)

Земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 позивач орендував з метою обслуговування будівель, що належали йому на праві власності.

05 грудня 2012 року позивач уклав договір-купівлі продажу з ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", за умовами якого об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, продано ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" (а.с. 13-16).

Укладеною між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ФОП ОСОБА_3 угодою про розірвання договору оренди землі від 17 березня 2014 року визначено, що датою фактичного припинення користування земельною ділянкою є дата підписання акта приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 17).

Акт приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та позивачем підписано 05 грудня 2012 року, тому з дати підписання акту позивач втратив право користування зазначеною вище земельною ділянкою.

В силу положень статей 269, 288 Податкового кодексу України обов'язок зі сплати орендної плати нерозривно пов'язаний з фактом існування орендних відносин, адже платником орендної плати визначено землекористувача.

Таким чином, з грудня 2012 року у позивача відсутній обов'язок щодо внесення орендної плати. Тому, донарахування ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання за період з грудня 2012 року по травень 2013 року є неправомірним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при обчисленні розміру орендної плати за землю позивач мав виходити з діючої нормативної грошової оцінки земель з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

З 01.01.2011 р. ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм ПК України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю у випадку позивача не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, тому розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Починаючи з 01.01.2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи ПК України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Згідно ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель».

Відповідно до абз. 5 ст. 5 цього Закону України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 цього Закону).

Згідно ст. 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно ст. 23 цього Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (статті 125, 126 ЗК України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 затверджено Типовий договір оренди землі, пунктом 9 якого встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (п. 13 Типового договору оренди землі).

Колегія суддів зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Тому, положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать ПК України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами ПК України.

Крім того, відповідно до пункту 13 Договору оренди від 08.06.2010 року, орендна плата має переглядатись у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законом (а.с.10-12).

Судом встановлено, що позивач з 01.01.2011 року всупереч вимогам ПК України і Договору визначив орендну плату за землю без урахування нормативної грошової оцінки для земельних ділянок комунальної власності, документація по якій затверджена Рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 р.

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган відповідно до Податкового кодексу України наділений повноваженнями зі здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контролю своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі" наділена одна зі сторін цих договорів, якою у даному випадку є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться в комунальній власності.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на те, що відсутні правові підстави для зобов'язання його як орендаря вносити платіж з орендної плати за земельну ділянку у іншому, ніж передбачено договором, розмірі, висновків суду не спростовують.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2014р. по справі № 816/3569/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.