Ухвала суду № 41742030, 02.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3353/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

02 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.

представників сторін:

представника позивача: Марченко С.В.

представників відповідача: Домерат О.А., Кушнір О.О., Терепи С.В., Ячиченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом підприємства "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року - без змін.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Крім того, в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача замінено не належного відповідача на належного відповідача, а саме Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підприємство "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано 20 січня 1999 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Відповідно до довідки АА № 841020 підприємство "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На підставі направлення на перевірку виданих Вінницькою ОДПІ головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платника податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Ячиненко Н.Ю., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мельниковою Н.І., головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Вінницькій області Поплавським В.Л, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Доброштан Н.С. згідно із ст. 20, п.п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02 грудня 2010 року та наказу Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 2011/22 від 10 липня 2014 року проведена документальна планова виїзна перевірка підприємства "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 2218/2201/30279204 від 18 серпня 2014 року висновками якого встановлено порушення абз. "в" п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02 грудня 2010 року в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 447148 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 447148 грн.; п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме підприємством не здійснено своєчасний облік готівки в повній сумі її фактичного надходження у касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру на суму 5355 грн. 79 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки 02 вересня 2014 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення № 0007542201 у зв'язку з чим збільшено розмір суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1006083 грн. у тому числі за основним платежем на суму 447147 грн. та за (фінансовими) санкціями (штрафами) 558935 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0007562203, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 26778 грн. 95 коп..

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства прийнято податкові повідомлення - рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 30.1 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Згідно з пунктом 30.8 статті 30 Податкового Кодексу контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання.

Відповідно до п. в) п. 17 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового Кодексу України зазначено, що тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють електричну енергію виключно з відновлювальних джерел енергії.

Зі змісту вищенаведеної норми Кодексу випливає, що для отримання пільги достатньо виробництва електричної енергії .

Відповідно до довідки АА № 841020 ЄРДПОУ випливає, що до видів діяльності підприємства "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю віднесено наступні види діяльності:

46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

35.13 - розподілення електроенергії;

35.11 - виробництво електроенергії;

35.14- торгівля електроенергією;

35.12 - передача електроенергії.

Законом України "Про електроенергетику" передбачено, що виробництво електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Законодавством України з метою стимулювання розвитку отримання електроенергії з альтернативних джерел установлено обов'язковість застосування пільг до підприємств, які займаються отриманням електроенергії з альтернативних джерел.

Таким чином, враховуючи зазначене, позивач мав право на отримання пільги передбаченої п. в) п. 17 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового Кодексу України тому твердження відповідача про те, що виробництво електроенергії не є основним видом діяльності підприємства "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про енергозбереження" стимулювання енергозбереження здійснюється шляхом надання податкових пільг підприємствам, які використовують устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії, альтернативних видах палива.

Статтею 13 Закону України "Про електроенергетику" передбачено ліцензування діяльності в електроенергетиці. Діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій системного оператора, здійснення функцій оператора ринку здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики видано ліцензію серії АЕ №191727, якою визначено, що підприємству "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надано право займатись виробництвом електричної енергії. У відповідності до Витягу з рішення ОРЕ від 25.12.12р. підприємство "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до членів Оптового ринку електричної енергії України.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 3 від 8 лютого 1996 року зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 квітня 1996 року за № 174/1199 затверджено Умови та правила здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, в яких зазначено, що оптовий постачальник - суб'єкт Оптового ринку електричної енергії, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до Договору між членами Оптового ринку електроенергії. Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України затверджено основний Договір між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року, у відповідності до якого сторонами договору мають бути Державне підприємство "Енергоринок", яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та виробник електричної енергії, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії.

Вказаним договором передбачено умови здійснення ліцензованої діяльності, які передбачають, що здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії можливо при виконанні таких умов:

2.1. ліцензуванню підлягає діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, які:

- мають у своїй власності чи користуванні обладнання встановленої потужності не менше 5МВт;

- мають у своїй власності чи користуванні обладнання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел (крім доменного та коксівного газів) встановленої потужності не менше 10 МВт, або мають намір продажу виробленої електричної енергії зазначеним обладнанням незалежно від встановленої потужності на оптовому ринку електричної енергії України.

3. Правила здійснення ліцензованої діяльності

При здійсненні ліцензованої діяльності ліцензіати повинні дотримуватись таких правил:

3.1. щодо фінансової звітності:

3.1.1. ліцензіат повинен надавати НКРЕ фінансову звітність, передбачену Мінфіном та Мінстатом України і додаткову звітність, визначену НКРЕ в установленому порядку;

3.1.2. ліцензіат повинен надавати НКРЕ фінансові звіти з ліцензованої діяльності окремо гід обліків та звітів з інших видів діяльності;

3.1.3. ліцензіат повинен додатково подавати НКРЕ, на її вимогу, окремі фінансові звіти, щодо діяльності кожної окремої електростанції, яка є у власності або експлуатації ліцензіата із зареєстрованою загальною потужністю 100 МВт та вище.

На виконання умов зазначеного договору 28 лютого 2013 року між державним підприємством "Енергоринок" та підприємством "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено Договір № 9427/02. У відповідності до якого підприємством "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надавати електричну енергію державному підприємству "Енергоринок".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має повне право на застосування передбаченої п. в) п.17 підрозділу 4 розділу 20 "Перехідних положень" Податкового кодексу України пільги, а тому нарахування підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 447 148 грн. є неправомірним та суперечить вимогам законодавства України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0007562203, яким до підприємства "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 26778 грн. 95 коп. за порушення п.2.6 Постанови НБУ № 637 від 02 вересня 2004 року "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Податковим органом зазначено, що відповідно до банківської виписки по рахунках ПАТ "КБ "Хрещатик" за 22 травня 2012 року підприємство "Енергогарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю отримало готівкові кошти зі свого розрахункового рахунку (з призначенням заробітна плата за І половину травня 2012 року) в сумі 5355 грн. 79 коп., які були оприбутковані в касовій книзі підприємства лише 23 травня 2012 року.

Однак, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що кошти в касі підприємства були оприбутковані 22 травня 2012 року, оскільки в цей же день видані працівникам, про що свідчить відповідна відомість, а зазначення в касовій книзі цієї операції 23 травня 2012 року є арифметичною помилкою бухгалтера. Факт оприбуткування коштів 22 травня 2012 року доводиться фактом їх видачі на зарплату того ж дня 22 травня 2012 року.

За визначенням п. 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій

Пунктом 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Так, пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Ці конституційні засади в рівній мірі стосуються інших галузевих видів юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Указу № 436/95 у редакції Указу Президента України № 491/99 від 11 травня 1999 року встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.

Указ Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України" від 12 червня 1995 року № 436, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням, та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Вказана правова позиція також висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі №К-23354/10 від 23 серпня 2012 року, у справі №К - 24914/10 від 24 січня 2013 року, у справі №К42115/11 від 22 листопада 2012 року тощо.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.