Ухвала суду № 41742024, 02.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3463/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

02 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Андрушко Н.М., Буяр З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представників відповідача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 згідно наданої трудової книжки, на підставі Наказу №90 від 31 грудня 2003 року прийнятий по переводу за конкурсом на посаду провідного спеціаліста відділу корпоративного управління та роботи з ВАТ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області з 02 січня 2004 року. З квітня 2004 року займав посаду головного спеціаліста у регіональному відділенні.

17 квітня 2014 року Фонд державного майна України видав наказ "Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України" №48-р. Гранична чисельність працівників Регіонального відділення ФДМ України у Хмельницькій області становить з 22 липня 2014 року 46 посад. Попередній штатний розпис передбачав 52 посади.

Також Штатним розписом від 21 травня 2014 року реорганізовані відділи. Зокрема було об'єднано відділ управління державним майном та господарського забезпечення з відділом реформування власності, продажу акцій та корпоративного управління. Відповідно утворився відділ управління державним майном, корпоративними правами та продажу акцій, в якому передбачено 6 посад, серед яких лише 4 посади передбаченні для головних спеціалістів.

На виконання наказу від 17 квітня 2014 року №48-р відповідачем прийнятий наказ №89 від 21 травня 2014 року "Про введення в дію структури та штатного розпису РВ ФДМУ по Хмельницькій області на 2014 рік", відповідно до якого штатний розпис вводиться в дію з 22 липня 2014 року, про що ознайомити усіх працівників регіонального відділення під підпис.

Цього ж дня оголошено працівникам, в тому числі й позивачу про реорганізацію РВ ФДМ України по Хмельницькій області.

У зв'язку із відмовою ОСОБА_2 від отримання персонального попередження про скорочення посади і наступне звільнення, працівниками регіонального відділення 21 травня 2014 року було складено акт, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від підпису про отримання персонального попередження, внаслідок чого ОСОБА_2 було надіслане персональне попередження про скорочення посади і наступне звільнення, яке позивач отримав 27 травня 2014 року, про що свідчить особистий підпис на поштовому повідомленні.

Також, з метою уникнення звинувачень стосовно необ'єктивного прийняття рішення про скорочення та відповідність вакантним посадам, 27 травня 2014 року відбулося засідання комісії для підготовки та здійснення заходів, пов'язаних із скороченням чисельності і штату та реорганізацією Регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області, відповідно до порядку денного якого був розгляд заяви ОСОБА_2 про прийняття на вакантні посади. Результат вищевказаних зборів зафіксовано протоколом №5 від 27 травня 2014 року, відповідно до якого, шляхом голосування, було проголосовано одноголосно за кандидатуру ОСОБА_2 для скорочення без пропозиції іншої посади у новому штатному розписі через відсутність відповідної освіти та у зв'язку із тим, що робота на цих посадах потребує більш високої кваліфікації.

Як наслідок, 21 липня 2014 року, відповідачем видано наказ №108 "Про звільнення з роботи ОСОБА_2." у зв'язку із скороченням чисельності штату та реорганізацією регіонального відділення, з яким позивач був ознайомлений.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем при звільненні з посади ОСОБА_2, дотримано порядок вивільнення працівників у випадку зміни в організації виробництва та праці, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Зі змісту частини 1 статті 30 Закону № 3723-ХІІ вбачається, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, як то встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.

З наданих суду документів відповідача, а саме: копії наказу №48-р від 17 квітня 2014 року "Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України", довідки регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області №10-01-02856 від 22 вересня 2014 року, копій штатних розписів РВ ФДМ України по Хмельницькій області, затверджених Фондом державного майна України відповідно 30 січня 2014 року та 21 травня 2014 року видно, що реорганізація відділу управління державним майном та господарського забезпечення та відділу реформування власності, продажу акцій та корпоративного управління, відповідно до якої утворився відділ управління державним майном, корпоративними правами та продажу акцій, в якому передбачено 6 посад, супроводжувалася скороченням чисельності та штату працівників вказаних відділів. У зв'язку із цим, виникла необхідність скоротити посаду головного спеціаліста.

Відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України при скорочені чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, керівництвом регіонального відділення використовувались ознаки, які в сукупності характеризують професійну діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, рівень продуктивності праці, якість виконуваної роботи тощо.

Так, при визначенні кандидатур на звільнення, регіональним відділенням було проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації головних спеціалістів відділу - ОСОБА_2 та Нероби Л.К., вивчений обсяг робіт, відповідно до посадових інструкцій, який виконують ці спеціалісти, в ході чого встановлено, що якість виконаних робіт головного спеціаліста відділу Нероби Л.К. вищою, ніж якість робіт ОСОБА_2.

Суд встановив, що на засіданні комісії для підготовки та здійснення заходів, пов'язаних зі скороченням чисельності і штату та реорганізацією регіонального відділення 27 травня 2014 року розглядалась заява ОСОБА_2 про прийняття на вакантні посади та визначались продуктивність праці та ділові якості Позивача.

Начальником відділу, в якому працював ОСОБА_2, зазначено, що виникла необхідність скоротити посаду одного головного спеціаліста. При аналізі ділових якостей позивача встановлено наступне.

У листопаді 2013 року позивач отримав догану за неналежне виконання службових обов'язків на підставі службової записки спеціаліста центрального апарату ФДМУ, з яким працював ОСОБА_2 по питаннях підготовки загальних зборів акціонерів. Це свідчить про відсутність вміння спілкування з колегами, про його конфліктність. Відзначалось, що для державного службовця не на останньому місті стоїть етика поведінки і саме ці норми у даному випадку не дотримуються. Позивач за рисами характеру конфліктний, не вміє працювати з колегами вищого рівня підпорядкованості, Працівники, які порушують трудову дисципліну, навіть при рівній кваліфікації і продуктивності праці, втрачають переваги на залишення на роботі через негативне ставленні до роботи. Тому, рекомендували скоротити ОСОБА_2 про що і було прийнято комісією одноголосне рішення.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем частини 2 статті 40 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне, що у регіонального відділення не було передбаченої законом можливості перевести позивача на іншу посаду.

Як встановлено судом, відповідно до затвердженого 21 травня 2014 року штатного розпису регіонального відділення ФДМУ по Хмельницькій області на 2014 рік, вакантні посади передбачені у відділі юридичної, контрольно-ревізійної роботи та аудиту і відділі фінансово-господарської роботи та обліку спеціального фонду.

Відповідно до посадових інструкцій вказаних посад, однією із головних вимог до спеціалістів відділу юридичної, контрольно-ревізійної роботи та аудиту є наявність юридичної освіти. Що стосується відділу фінансово-господарської роботи та обліку спеціального фонду, то посадовими інструкціями передбачено, що спеціалісти даного відділу повинні мати освіту за фахом "Бухгалтерський облік та аудит".

Суд зазначає, що кваліфікація позивача, а саме інженер-хімік-технолог, організатор промислового виробництва, патентознавець, не передбачена у вимогах Посадових інструкцій у відділах, де були вакантні посади.

Отже, при звільненні ОСОБА_2 з роботи відповідачем дотримано, передбачений статтею 49-2 КЗпП України порядок вивільнення працівників у випадку зміни в організації виробництва та праці.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає неправомірності припинення державної служби позивача у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідачем РВ ФДМ України по Хмельницькій області.

Доводи позивача стосовно того, що він частіше, ніж будь-який інший працівник брав участь у засіданнях комітетів кредиторів, засіданнях наглядових рад, загальних зборів акціонерів, суд не може вважати обґрунтованим, оскільки Регіональне відділення не доручало ОСОБА_2 одноосібно брати участь у таких заходах. Як представник держави, ОСОБА_2 у 2013 році брав участь у загальних зборах акціонерів тільки одного підприємства - ПАТ «Славутський завод залізобетонних виробів». Відповідно до укладеного із ОСОБА_2 договору на виконання функцій представника держави, позивач був головою наглядової ради товариства і брати участь у загальних зборах - обов'язкове виконання умов договору. Також на загальних зборах акціонерів ПАТ «Славутський завод залізобетонних виробів», були присутні і інші представники регіонального відділення - голова ревізійної комісії Нероба JI.K., член наглядової ради - Коцюба Т.О., члени лічильної комісії Андрушко Н.М. та Лазуткіна О.А.

Також суд зазначає, що Наказами Фонду державного майна України від 31 жовтня 2011 року та 11 січня 2012 року №1579 та №41 відповідно, зупинено дію кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, які не виконали вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». До переліків оцінювачів, зокрема, входить і позивач по справі - ОСОБА_2 Жодної рецензії на проведення незалежних оцінок ОСОБА_2 не було проведено. Тому, посилання позивача на досвід роботи є необґрунтованим.

Не відповідає дійсності і та інформація, що лише ОСОБА_2 проходив навчання та підвищував кваліфікацію з питань управління корпоративними правами держави. Суд встановив, що Нероба Л.К. пройшла курс підготовки фахівця по даному напрямку та неодноразово підвищувала свою кваліфікацію, що підтверджується копією Свідоцтва та Кваліфікаційних сертифікатів.

Також ОСОБА_2 був представником держави в наглядовій раді акціонерного товариства «Полонське АТП - 16844» . Однак, товариство не веде господарської діяльності та не звітує регіональному відділенню з 2009 року. Повноваження представника держави протягом п'яти років ОСОБА_2 не реалізовувались.

Варто зазначити, що поняття ділової кваліфікації законодавство про працю не визначає. Лише наголошується, що переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Про ставлення ОСОБА_2 до виконання обов'язків свідчить лист Фонду державного майна України - від 27 лютого 2013 року №10-31-2558, в якому вказано про низький рівень підготовки документів, які мають надаватись для затвердження Кабінетом Міністрів України завдання на голосування представникам держави у наглядовій раді. Як встановлено судом, саме ці обов'язки згідно посадової інструкції виконував ОСОБА_2, який мав неодноразові зауваження з боку керівництва регіонального відділення.

Також свідчить про відношення позивача до роботи і той факт, що при підготовці завдання на голосування представнику держави на загальних зборах акціонерів ВАТ «Деражнянське підприємство по племінній справі в тваринництві» у 2014 році, ОСОБА_2 не було з'ясовано точну назву товариства (відкрите акціонерне товариство чи публічне акціонерне товариство). Тобто, ОСОБА_2 про невідповідність назви товариства в установчих документах і назві товариства на печатці, керівництво регіонального відділення не було повідомлено.

Як наслідок, прокуратурою Деражнянського району була проведена перевірка щодо виявлення обставин перетворення відкритого акціонерного товариства у публічне акціонерне товариство (лист від 28 травня 2014 №90-1063 вих.14), що потягло за собою додаткову роботу з приводу виявлення всіх обставин зміни назви товариства.

Отже, як встановлено судом, позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу реформування власності, продажу акцій та корпоративного управління РВ ФДМ України по Хмельницькій області у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

ОСОБА_2 вважає, що він мав право переваги на залишення на роботі, але законодавством не передбачено право на залишення на роботі і зайнятті посади за бажанням працівника, питання щодо проведення перегрупування працівників відноситься до повноважень адміністрації установи.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.