Постанова № 41741366, 04.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року № 813/6703/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

представників сторін:

від позивача: Козій І.Ю.,

від відповідача: Кохан А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Компанія «Ельпласт-Україна» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі Городоцька ОДПІ) Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» звернулося в суд з позовом до Городоцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.09.2014 року за №0000602201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що реорганізація шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань на базі яких створюється нова юридична особа, а тому така операція немає нічого спільного ні з поставкою ні з безоплатною передачею товарів чи придбання їх внаслідок цивільно-правових відносин.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити.

Відповідач в письмових запереченнях на позовну заяву зазначає, що оскільки позивачем отримано активи без грошової та іншої компенсації, то такі згідно норм податкового законодавства вважаються безоплатно наданими та їх вартість підлягає включенню до складу доходу в порядку, визначеному підп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву, просить в задоволенні останнього відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 28.03.2013 року по 31.12.2013 року відповідачем складено акт за №357/2201/38636558 від 22.08.2014 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року за №0000602201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2983279 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що на порушення підп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України позивачем занижено доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 15701471 грн. 00 коп. за рахунок безоплатно отриманих основних засобів та готової продукції, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2983279 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючий орган, врахувавши обставину створення позивача внаслідок виділу з ТзОВ «Ельпласт-Львів», вважає, що майно отримане від останнього є нічим іншим як безоплатно отримане.

Створення позивача внаслідок виділу з ТзОВ «Ельпласт-Львів» та передача йому майна останнім не заперечується сторонами та підтверджується п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ельпласт-Україна», протоколом №04/03/13 загальних зборів учасників ТзОВ «Ельпласт-Львів» від 04.03.2013 року та розподільчим балансом на 04.03.2013 року.

Особливості обліку під час реорганізації юридичних осіб визначаються п.153.15 ст.153 ПК України.

Так, у відповідності до абзацу першого підп.153.15.1 згаданого пункту, не включається до складу доходу платника податку - правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації.

Визначальним для податкових відносин є не момент припинення юридичної особи, а реорганізація та виділення активів для новостворюваного платника податків.

При цьому, під реорганізацією у підп.98.1.4 п.98.1 ст.98 ПК України розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Більше того, у відповідності до положень п.5.2 ст.5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Таким чином, до спірних правовідносин не може застосовуватись термін реорганізації в розумінні ст.104 ЦК України (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Крім того, такий термін у згаданій статті вживається в розрізі припинення юридичної особи та не вказує на інші його форми (виділ ст.109 ЦК України).

Отже, поняття реорганізації, з врахуванням положень підп.98.1.4 п.98.1 ст.98 ПК України, включає і виділення.

Саме таке застосування наведених норм дозволяє збалансувати інтереси Держави та платника податків, оскільки близькі за своєю правовою природою форми реорганізації щодо передачі активів правонаступником повинні оподатковуватись за однаковими правилами.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що п.98.1 ст.98 ПК України, передбачає застосування поняття реорганізації лише до даної статті; підп.153.15.1 п.153.15 ст.153 ПК України поняття реорганізація вживається в розрізі припинення юридичної особи, що реорганізується; абзац другий підп.153.15.2 п.153.15 ст.153 ПК України називає одну із форм реорганізації виділення.

При цьому, навіть якщо припустити застосування терміну реорганізація в одному нормативно-правовому акті, в даному випадку Податковому кодексі України, в різних трактуваннях, таке може вказувати лише на нечіткість та неякісність законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На дані ознаки закону звертає увагу також і Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Щокін проти України». Суд зазначає, що говорячи про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачекс r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії»).

Викладені обставини дозволяють суду застосувати положення п.56.21 ст.56 ПК України та прийняти рішення на користь платника податків.

Що стосується застосування контролюючим органом до спірних правовідносин положень підп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, то слід зазначити таке.

У відповідності до наведеної норми інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Зі змісту наведених норм можна прийти до висновку, що безоплатно надані товари, роботи, послуги повинні передаватись платнику податків.

У відповідності до положень п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивач зареєстрований Городоцьким районним управлінням юстиції у Львівській області 27.03.2013 року, взятий на податковий облік у відповідача 28.03.2013 року, а активи були передані 04.03.2013 року до реєстрації юридичної особи (до набуття право- та дієздатності) та до взяття її на податковий облік, суд вважає, що контролюючий орган без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про отримання платником податків, який не набув такого статусу, виділених ТзОВ «Ельпласт-Львів» активів та застосував положення підп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Викладені обставини вказують на те, що контролюючим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення порушено баланс інтересів контролюючого органу (контроль за сплатою податків) та платника податків (визначення об'єктивної суми податкових зобов'язань), у спосіб прийняття акта індивідуальної дії не на підставі Податкового кодексу України, в частині мотивів його прийняття (п.1 ч.3 ст.2 КАС України)

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року за №0000602201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ельпласт-Україна», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Поповича, 2/10 (код ЄДРПОУ 38636558) 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 грудня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк