Ухвала суду № 41741266, 27.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3043/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

27 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю секретаря судового засідання: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_8, Діденко Т.В., представники на підставі довіреностей

відповідача - Царук Д.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансферо" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трансферо» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0007061705/262 від 28.02.2014, №0001362205/258 від 28.02.2014 та №0001372205/259 в частині основного платежу в сумі 830973,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 207743,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав на помилки допущені під час оформлення первинних документів, відсутність деяких документів, а також зазначив про недобросовісність контрагентів позивача як платників податків.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансферо" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 26.04.2011.

Основним видом діяльності товариства за КВЕД є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

З 20.01.2014 по 06.02.2014 посадовими особами податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Трансферо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2011 по 31.12.2012 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №441/22-25-22-05/37674063 від 12.02.2014 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Трансферо", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.04.2011 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2011 по 31.12.2012 року", відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Трансферо":

1) п.138.2, п.138.4 ст.138, абзацу "д", "ж" п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 720,00 грн., в тому числі: ІV квартал 2011 року в сумі 503,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 503,00 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 48,00 грн., три квартали 2012 року в сумі 48,00 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 169,00 грн., 2012 рік в сумі 217,00 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями; п.5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 №1246; п.16 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 837939,00 грн., в т.ч.: серпень 2011 року в сумі 4810,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1264,00 грн., січень 2012 року в сумі 734,00 грн., лютий 2012 року в сумі 19220,00 грн., березень 2012 року в сумі 18037,00 грн., квітень 2012 року в сумі 45966,00 грн., травень 2012 року в сумі 53549,00 грн., червень 2012 року в сумі 34963,00 грн., липень 2012 року в сумі 73174,00 грн., серпень 2012 року в сумі 36475,00 грн., вересень 2012 року в сумі 81845,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 138098,00 грн., листопад 2012 року в сумі 181033,00 грн., грудень 2012 року в сумі 148771,00 грн.;

3) п.119.2 ст.119 розділу ІІ, п.п. "б", "ѓ" п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями та п.п.3.2, п.п.3.6 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 за №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №14/18784 - порушення порядку заповнення податкового розрахунку за формою 1-ДФ.

18.02.2014 ТОВ "Трансферо" не погоджуючись з висновками викладеними перевіряючими в акті перевірки подало заперечення до акта про результати документальної планової виїзної перевірки №441/22-25-22-05/37674063 від 12.02.2014.

За результатами розгляду заперечення відповідачем 25.02.2014 №3581/10/22-25-22-05 надано відповідь на заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Трансферо" від 12.02.2014 року №441/22-25-22-05/37674063 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.04.2011 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2011 по 31.12.2012 року, відповідно до якої, за результатами розгляду заперечення не підтверджено висновки перевірки стосовно завищення податкового кредиту ТОВ "Трансферо" по ТОВ "Гарант-ЛВК" в сумі 333,33 грн., проте підтверджено дані перевірки в частині встановлених наступних порушень:

1) п.138.2, п.138.4 ст.138, абзацу "д", "ж" п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 720,00 грн., в тому числі: ІV квартал 2011 року в сумі 503,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 503,00 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 48,00 грн., три квартали 2012 року в сумі 48,00 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 169,00 грн., 2012 рік в сумі 217,00 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями; п.5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 №1246; п.16 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 837606,00 грн., в т.ч.: серпень 2011 року в сумі 4810,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1264,00 грн., січень 2012 року в сумі 401,00 грн., лютий 2012 року в сумі 19220,00 грн., березень 2012 року в сумі 18037,00 грн., квітень 2012 року в сумі 45966,00 грн., травень 2012 року в сумі 53549,00 грн., червень 2012 року в сумі 34963,00 грн., липень 2012 року в сумі 73174,00 грн., серпень 2012 року в сумі 36475,00 грн., вересень 2012 року в сумі 81845,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 138098,00 грн., листопад 2012 року в сумі 181033,00 грн., грудень 2012 року в сумі 148771,00 грн.;

3) п.119.2 ст.119 розділу ІІ, п.п. "б", "ѓ" п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із внесеними змінами та доповненнями та п.п.3.2, п.п.3.6 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 за №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №14/18784 - порушення порядку заповнення податкового розрахунку за формою 1-ДФ.

На підставі висновків акту перевірки від №441/22-25-22-05/37674063 від 12.02.2014 з врахуванням висновків за наслідками розгляду заперечення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 28.02.2014 №0001372205/259, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1047000,00 грн., в тому числі 837606,00 грн. за основним платежем та 209402,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001362205/258, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 774,00 грн., в тому числі 720,00 грн. за основним платежем та 54,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0007061705/262, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн..

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (скарга №06/03/1 від 06.03.2014) та до Міністерства доходів і зборів України (скарга №06/05/1 від 06.05.2014). За результатами розгляду первинної скарги Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області винесене рішення по результати розгляду первинної скарги (№5768/10/22-01-10-03-14 від 29.04.2014), відповідно до якого податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 28.02.2014 №0001372205, №0001362205, №0007061705 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Трансферо" без задоволення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги (вх.№11757/6/99-99-10-01-15 від 02.07.2014) залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 28.02.2014 №0001372205/259, №0001362205/258, №0007061705/262 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007061705/262 від 28.02.2014, №0001362205/258 від 28.02.2014 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0001372205/259 скасовано в частині основного платежу в сумі 830973,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 207743,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Податковим органом на підставі акта перевірки №441/22-25-22-05/37674063 від 12.02.2014 року прийнято: податкове повідомлення рішення №0007061705/262 від 28.02.2014 року, яким за порушення п.119.2 ст.119 розділу ІІ, п.п. "б", "ґ" п.176.2 ст.176 ПК України та п.п.3.2, п.п.3.6 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 за №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №14/18784, позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001362205/258 від 28.02.2014 року, яким за порушення п.138.2, п.138.4 ст.138, абзацу "д", "ж" п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 774 грн., з яких 720 грн. за основним платежем та 54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №0001372205/259 від 28.02.2014 року, яким за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 047 008 грн., з яких 837 606 грн. за основним платежем та 209 402 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Причиною прийняття податкового повідомлення-рішення №0007061705/262 від 28.02.2014 року, слугували висновки викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем п.119.2 ст.119 розділу ІІ, п.п. "б", "ѓ" п.176.2 ст.176 ПК України та п.п.3.2, п.п.3.6 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зокрема зазначено, що у 4-му кв. 2011 р. невірно вказано ознаку доходу, виплаченого за оренду автомобіля фізичної особи ОСОБА_8 ("157" ознака доходу замість "102") та у 1-му кв.2012р. ТОВ "Трансферо" не відображено суму нарахованого доходу приватному нотаріусу ОСОБА_5.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

В силу п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 119.2 ст.119 ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

На час проведення перевірки вказана вище норма була такого змісту: Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Пунктом 11 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Однак, разом з тим відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене судом першої інстанції правильно застосовано норму статті, яка передбачає пом'якшуючу відповідальність за вчинене правопорушення, оскільки позивачем у встановлений законом строк сплачено суму податку, визначено у податковому розрахунку за 4 кв. 2011 року, а також подано до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ «Трансферо» за 1 квартал 2012 року, де вірно зазначено ознаку доходу.

Отже є правильним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 28.02.2014 №0007061705/262, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, на суму 510,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001362205/258 від 28.02.2014 року, слугували обставини викладені в акті перевірки, а саме: порушення позивачем п.138.2, п.138.4 ст.138, абз. "д" п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 26.04.2011 по 31.12.2011 в сумі 2188,00 грн., в тому числі: IV квартал 2011 року в сумі 2188,00 грн., ІІ- IV квартал 2011 року в сумі 2188,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу адміністративних витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Меблева Компанія України"; порушення позивачем п.138.2, п.138.4 ст.138, абз. "д", "ж" п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 1034,00 грн., в тому числі за: 3 квартал 2012 року в сумі 227,00 грн., три квартали 2012 року в сумі 227,00 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 807,00 грн., 2012 рік в сумі 1034,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу адміністративних витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та не пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Техно-торг".

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Так, факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Меблева Компанія України» щодо придбання товару (комплекту дверей, стіл кутовий, шафа офісна, шафа кутова, стільців) підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, листом щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів, книгою реєстрації доручень, розрахунковими квитанціями АСГП №215126 від 24.10.2011 та вантажного таксі від 16.11.2011, оборотно-сальдовими відомостями, деклараціями з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за жовтень, листопад 2011 року.

Факт транспортування зазначеного товару від ТОВ "Меблева Компанія України" до позивача здійснювалось вантажним таксі та підтверджується розрахунковими квитанціями АСГП №215126 від 24.10.2011 та від 16.11.2011. Витрати на перевезення вантажу до складу витрат у відповідному звітному періоді позивачем не включались.

Стосовно доводів податкового органу, що операції із придбання товару (комплекту дверей, стіл кутовий, шафа офісна, шафа кутова, стільців) у ТОВ "Меблева Компанія України" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання так як відсутні документи, які б засвідчували факт транспортування та могли б засвідчити фактичне отримання товару та правомірність віднесення даних операцій до складу витрат підприємства,то суд апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Розрахунки позивачем проведено в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, надані позивачем докази свідчать про те, що позивач та його контрагент - ТОВ "Меблева Компанія України" вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договірних відносин і виконали їх. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем товару від ТОВ "Меблева Компанія України".

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання у ТОВ "Меблева Компанія України" товару та включення до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в його ціні.

27.09.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Техно-торг" (постачальник) укладено договір №27731, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується на умовах цього договору передати (поставити) покупцеві комплектно товар, зазначений у накладних, і погоджений у специфікаціях, які є додатками до договору та невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вказаний товар; найменування, кількість, ціна товару, наводяться у накладних і погоджуються у специфікаціях на товар.

Згідно специфікації №01 від 27.09.2012, сторони погодили поставку клавіатури, миші для ноутбуків, монітору, комп'ютера.

Факт вказаної операції підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, банківською випискою, оборотно-сальдовими відомостями, наказом №27/09/12 від 27.09.2012, актом введення в експлуатацію, інвентаризаційним описом станом на 31.12.2012.

Транспортування товару здійснювалось ПП «Нічний експрес», що підтверджується вантажною декларацією "Нічний експрес" товарно-транспортна накладна №4563513 від 28.09.2012. Витрати на перевезення вантажу до складу витрат у відповідному звітному періоді позивачем не включались.

Розрахунки позивачем проведено в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за вересень 2012 про взаєморозрахунки з ТОВ "Техно-торг" та не заперечується відповідачем.

Надані позивачем докази свідчать про те, що господарські операції з придбання в ТОВ "Техно-торг" товарів (комп'ютер, монітор, клавіатура, мишка) спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отже сторони договору вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору і виконали його. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем товару від ТОВ "Техно-торг".

Стосовно доводів податкового органу, що операції із придбання товару (комп'ютер, монітор, клавіатура, мишка) у ТОВ «Техно-торг» фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, так як згідно висновків акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2012 №385/3-22-08-35791183 ТОВ "Техно-торг", до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням зазначеного товариства, основні засоби та трудові ресурси відсутні, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання, найманих працівників тощо.

Стосовно посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ «Техно-торг», в якому зроблено висновки про неможливість проведення зустрічної звірки з вказаними суб'єктом господарювання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися вказаними юридичними особами.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню у ТОВ "Техно-торг" товару та включення до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені в його ціні.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з виноском суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0001362205/258 від 28.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 774,00 грн., в тому числі 720,00 грн. за основним платежем та 54,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для визначення у податковому повідомленні-рішенні № 0001372205/259 від 28.02.2014 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість є викладені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем: п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання меблів у ТОВ "Меблева Компанія України" та офісної техніки у ТОВ "Техно-торг", по операції з придбання ТМЦ у МПП "Асва", який не підтверджений податковою накладною; по податкових накладних, виписаних ТОВ "Тідісі Україна" та ТОВ "Торгшинсервіс", оформлених з порушенням вимог ст.201 ПК України, а саме невірно визначено першу подію; порушення п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України внаслідок формування податкового кредиту та віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Ілта", ТОВ "Шина компанія", ТОВ "Укравтозапчастина", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Лідер-Сервіс", ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", ТОВ "Тідісі Україна", ТОВ "Супермаркет запчастин Автек", ТОВ "Укршинторг", ПП "Шипшина", ТОВ "АД Шина", ТОВ "Технобуд Інвест", ТОВ "Мішелін Україна", ТОВ "Автокомпоненти "Автек", ТОВ "Техно простір" , ТОВ "Генова" на підставі податкових накладних, у яких відсутній підпис уповноваженої особи (підпис особи, що склала таку податкову накладну не відповідає електронному цифровому підпису посадових осіб при реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п. 200.2 ст. 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, правомірність формування витрат, а, відтак, і віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання меблів у ТОВ "Меблева Компанія України" та офісної техніки у ТОВ "Техно-торг" встановлена при дослідженні правомірності висновків щодо визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6633,00 грн. по операціях з придбання ТМЦ у МПП "Асва", який не підтверджений податковою накладною.

Так, судом першої інстанції встановлено, що продавцем МПП "Асва" по поставці продукції ТОВ "Трансферо" сформовані податкові зобов'язання в сумі 6633,33 грн.. Всупереч зазначеному ТОВ "Трансферо" віднесено до складу податкового кредиту листопада 2011 року ПДВ в розмірі 13266,66 грн. згідно податкових накладних від 09.11.2011 №0103 на загальну суму 39800,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6633,33 грн. та від 09.11.2011 №6193 на загальну суму 39800,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6633,33 грн., виписаних МПП "Асва".

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними

Оскільки позивачем не було надано податкову накладну від 09.11.2011 №0103 на загальну суму 39800,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6633,33 грн., тому мало місце подвійне віднесення ПДВ до податкового кредиту на підставі одної і тієї ж податкової накладної.

Крім того податковим органом зроблено висновок про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ "Тідісі Україна" та ТОВ "Торгшинсервіс", оформлених з порушенням вимог ст.201 ПК України.

11.05.2011 між ТОВ "Тідісі Україна" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №432/2011П, відповідно умов до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари, поставка товару здійснюється за договірними цінами, оплата за товар здійснюється наступним чином: передоплата в розмірі 100% від загальної вартості товару, вказаної у рахунку, який виставляється постачальником; сума перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку, підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оплата ТОВ "Трансферо" товару ТОВ "Тідісі Україна" здійснювалася в рахунок існуючої заборгованості за договором поставки №432/2011П від 11.05.2011, а не в рахунок оплати придбаного товару за видатковими накладними, виписаними постачальником згідно з рахунками на оплату, вказане встановлено з наданих договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних.

Таким чином, ТОВ "Трансферо" отримавши податкові накладні від ТОВ "Тідісі Україна", складені відповідно до правила першої події, передбаченого п.198.2 ст.198 ПК України, правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 6074,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Тідісі Україна".

Правомірність віднесення ТОВ "Трансферо" до складу податкового кредиту ПДВ з придбання товару у ТОВ "Торгшинсервіс" підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Податковим органом також зроблено висновок про порушення позивачем п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Ілта", ТОВ "Шина компанія", ТОВ "Укравтозапчастина", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Лідер-Сервіс", ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", ТОВ "Тідісі Україна", ТОВ "Супермаркет запчастин Автек", ТОВ "Укршинторг", ПП "Шипшина", ТОВ "АД Шина", ТОВ "Технобуд Інвест", ТОВ "Мішелін Україна", ТОВ "Автокомпоненти "Автек", ТОВ "Техно простір", ТОВ "Генова" на підставі податкових накладних в яких відсутній підпис уповноваженої особи (підпис особи, що склала таку податкову накладну не відповідає електронному цифровому підпису посадових осіб при реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 №1246, після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Таким чином судом першої інстанції вірно зазначено, що чинним законодавством передбачена можливість делегування права накладення електронного цифрового підпису. Зазначене свідчить про хибність висновку відповідача про те, що електронний цифровий підпис, який накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис особи, що скріплює цю накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі.

Згідно п.7, 8 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування.

Згідно з п. 201.10 ст.201 ПК України та п.11 Порядку якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що надані ТОВ "Трансферо" податкові накладні виписані у паперовій формі та містять усі необхідні реквізити, а також є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, квитанцій щодо неприйняття податкових накладних контрагентам ТОВ "Трансферо" не надходило.

Відповідно до п.7 Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Таким чином, податковий орган, під час реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язаний був здійснити перевірку електронного цифрового підпису, накладеного на податкову накладну, та, виявивши невідповідність підпису особи, яка виписала податкову накладну, накладеному електронному цифровому підпису, відмовити у реєстрації такої податкової накладної. Зазначені дії надали б позивачу можливість скористатися його правом та відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, подати до органу податкового контролю заяву із скаргою на постачальника.

Оскільки контрагентам ТОВ "Трансферо" протягом операційного дня не було надіслано квитанції про неприйняття податкових накладних, то останні є такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а, отже, такими, що містять усі обов'язкові реквізити та є підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ.

Правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 820220,00 грн. підтверджується також наказами про уповноваження/делегування правом формування та підпису податкових накладних у паперовому та електронному вигляді, відповідно до яких підпис особи, яка підписала податкову накладну відповідає підпису особи, якій у відповідності до наказу делеговане таке право підпису. Також факт скріплення податкових накладних підтверджується листами від контрагентів позивача (а.с. 93-103).

За таких обставин позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Ілта", ТОВ "Шина компанія", ТОВ "Укравтозапчастина", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Лідер-Сервіс", ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", ТОВ "Тідісі Україна", ТОВ "Супермаркет запчастин Автек", ТОВ "Укршинторг", ПП "Шипшина", ТОВ "АД Шина", ТОВ "Технобуд Інвест", ТОВ "Мішелін Україна", ТОВ "Автокомпоненти "Автек", ТОВ "Техно простір", ТОВ "Генова"

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0001372205/259 від 28.02.2014 є протиправним та підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 830973,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 207743,00 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення №0007061705/262 від 28.02.2014 та №0001362205/258 від 28.02.2014 - повністю, а податкове повідомлення-рішення №0001372205/259 скасовано в частині основного платежу в сумі 830973,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 207743,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 грудня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.