Рішення № 41741164, 25.11.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 р. Справа № 909/22/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр",

Залізничне шосе, 47, м. Київ, 01103;

адреса для листування:

Музичка М.В.

а/с: 84, м. Київ, 01010,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори",

с. Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78707,

про стягнення заборгованості за невиконання умов строкового договору позики (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) №16/08-2010 від 16.08.10 в розмірі 111 840,08грн., із них: 70 000,00грн. основного боргу, 31 406,03грн. пені, 3 846,38грн. інфляційних втрат, 6 587,67грн. -3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Музичка М.В.- представник, (довіреність б/н від 22.07.2014 року);

від відповідача: Потапова М.В.- представник, (довіреність №46/02 від 03.02.2014 року) ,

встановив: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" заборгованості за невиконання умов строкового договору позики (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) №16/08-2010 від 16.08.10 в розмірі 111 840,08грн., із них: 70 000,00грн. основного боргу, 31 406,03грн. пені, 3 846,38грн. інфляційних втрат, 6 587,67грн. -3% річних.

Представник позивача надав суду клопотання (факсограму) про об'єднання однорідних позовних вимог б/н від 27.01.14 (вх.№1147/14 від 27.01.14) в якому просить суд об'єднати справу №909/22/14 з справою №909/23/14 (яка перебуває у провадженні у судді Грици Ю.І.).

Судом в засіданні суду 11.02.14 розглянуто вказане вище клопотання та відмовлено в його задоволенні, з огляду на те, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, як цього вимагають приписи ст. 58 Господарського процесуального кодексу України;

В судовому засіданні 11.02.14 оголошувалась перерва до 25.02.14.

Представник відповідача надав суду відзив на позов б/н б/д (вх.№2175/14 від 11.02.14) в якому зазначає, що заперечує проти позову в повному обсязі та просить суд застосувати строк позовної давності. Суд розглянув подане клопотання та вважає за правильне задоволити його частково (застосовує строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені).

Представник позивача надав суду письмові пояснення б/н від 05.03.14 (вх.№3681/14 від 11.03.14) в яких звертає увагу суду на те, що позивачем не порушено строк позовної давності.

Ухвалою суду від 11.03.14 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

До суду надійшло клопотання (факсограма) від представника позивача б/н від 17.03.14 (вх.№4025/14 від 17.03.14); клопотання (оригінал) б/н від 17.03.14 (вх.№4115/14 від 18.03.14) про долучення матеріалів до справи, а саме: копію додаткової угоди №1 від 28.10.10 до договору позики (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) №16/08-2010 від 16.08.10.

На час розгляду справи від відповідача до суду надійшло:

- доповнення до відзиву на позов б/н від 24.03.14 (вх.№4398/14 від 24.03.14);

- клопотання про призначення судової експертизи б/н від 21.03.14 (вх.№4001/14 від 24.03.14).

Представник позивача надіслав суду клопотання (факсограму) б/н від 28.03.14 (вхю№4357 від 28.03.14) в якому пропонує питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою суду від 31.03.14:

1) призначено по справі почеркознавчу та технічну експертизи, проведення яких доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз;

2) на вирішення експерту поставлено наступні запитання:

- на вирішення почеркознавчої експертизи : чи виконано підпис на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10 (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" в графі "Директор"____ О.В.Кольгофер - Кольгофер Оксаною Вікторівною?

- на вирішення технічної експертизи :

а) чи нанесено відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10 печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори"?

б) В який спосіб нанесено відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10?

в) Чи виконано підпис на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" Кольгофер О.В. у 2014 році?

г) Чи нанесено відтиск печатки на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10 у 2014 році?

д) Коли був здійснений підпис на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10 (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" Кольгофер О.В. на додатковій угоді №1 від 28.10.11 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.10?

3) визначено строк проведення судової експертизи до 01.06.14;

4) зобов'язано судового експерта подати господарському суду експертні висновки в письмовій формі та надіслати копії таких висновків сторонам;

5) обов'язок по оплаті вартості експертиз покласти на відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорногори";

6) зупинено провадження у справі №909/22/14 до проведення судових експертиз.

Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз направив на адресу суду клопотання (вх.№5767/14 від 14.04.14р.), в якому зазначив, що в матеріалах справи відсутні зразки почерку та підпису Кольгофер О.В. та зразки відтиску круглої печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори", що унеможливлює проведення даних експертиз.

Ухвалою суду від 15.04.14:

- поновлено провадження у справі №909/22/14;

- розгляд справи призначено на 24.04.14;

- зобов'язано відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорногори", до 23.04.14р. надати суду для направлення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз:

1) вільні зразки почерку та підпису Кольгофер Оксани Вікторівни (підписів не менше 10, почерку - у вигляді будь-яких записів чи текстів не менше 3 аркушів учнівського зошита);

2) експериментальні зразки почерку та підпису Кольгофер Оксани Вікторівни (підписів не менше 30, почерку будь-якого тексту не менше 3 аркушів нелінованого паперу формату А4, де б у тексті мали місце літери: "І","К","У","у","р");

3) вільні зразки відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" - за період з вересня 2010р. - по січень 2014р. (такими можуть бути будь-які офіційні документи, на яких є відтиск печатки (не менше аніж по 3 відтиски за кожен місяць вказаного періоду);

4) експериментальні зразки відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" (не менше 10 відтисків, нанесених на аркушах білого нелінованого паперу, із різним ступенем натиску).

Представник відповідача в судовому засіданні 05.05.14 надав суду клопотання б/н від 05.05.14р. (вх.№6785/14 від 05.05.14), в якому, на виконання вимог ухвал суду від 15.04.14 та 24.04.14, надав суду оригінали наступних документів для використання наявних в ній підписів Кольгофер О.В. та відбитків печаток ТОВ "Чорногори" як вільних:

- довіреність Кольгофер О.В. від 29.01.2008р.;

- лист на ім'я Кольгофер О.В. від 11.11.2009р. №12;

- заява Кольгофер О.В. від 18.08.2010р.;

- видаткова накладна №0030-09-03 від 30.09.2010р.;

- рахунок №500 від 30.11.2010р.;

- податкова декларація з ПДВ Кольгофер О.В. від 09.02.2011р.;

- довіреність Кольгофер О.В. від 08.09.2011р.;

- строковий договір позики №28/05-2010 від 28.05.2010р.;

- акт № Ля-0000076 здачі-прийняття робіт;

- довіреність ТОВ "Чорногори" від 21.03.2011р.;

- клопотання ТОВ "Чорногори" по справі №2-114-2-180 від 04.04.2011р.;

- акт приймання виконаних доручень від 23.12.2011р.;

Також позивач надав суду експериментальні зразки почерку директора ТОВ "Чорногори", експериментальні зразки підпису директора ТОВ "Чорногори" та експериментальні відбитки печатки товариства.

Крім цього, в даному клопотанні відповідач просить суд врахувати те, що ухвалою суду від 31.03.14 призначено судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документу - Додаткової угоди №1 від 28.12.2010р., проведення якої було також доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Для проведення призначених експертиз відповідачем надано оригінали документів, в яких мітяться підписи директора ТОВ "Чорногори" та відбитки печатки товариства і які можуть бути використані для проведення експертиз, що призначені у даній справі. Також просить суд врахувати те, що позивач звернувся до суду для стягнення коштів на підставі строкового договору позики (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) №16/08-2010 від 16.08.2010р. Оригінального примірнику даного договору товариство не має, натомість оригінальний примірник цього документу надав суду для огляду позивач. В той же час, підписи директора ТОВ "Чорногори" та відбитки печатки товариства, які наявні в оригіналі цього документу, можуть також бути використані експертом при проведенні призначених експертиз.

Ухвалою суду від 05.05.14:

1) призначено по справі почеркознавчу та технічну експертизи, проведення яких доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз;

2) визначено строк проведення судової експертизи до 07.07.14;

3) зобов'язано судового експерта подати господарському суду експертні висновки в письмовій формі та надіслати копії таких висновків сторонам;

4) обов'язок по оплаті вартості експертиз покладено на відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорногори";

5) зупинено провадження у справі №909/22/14 до проведення судових експертиз.

На виконання вказаної вище ухвали Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз направив суду:

- висновок судової технічної експертизи №1251/1252 від 07.07.14 (вх.№11113/14 від 15.07.14);

- висновок судової почеркознавчої експертизи №1250 від 04.07.14 (вх.№11114/14 від 15.07.14).

Ухвалою суду від 26.08.14 поновлено провадження у справі №909/22/14 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.09.14.

Представник позивача в засіданні суду 04.09.14 надав клопотання б/н від 03.09.14 (вх.№ 11853/14 від 04.09.14) про призначення додаткової судової експертизи, в зв'язку з тим, що наданий експертом висновок не надає в повному обсязі відповіді на поставлені питання, а тому є необхідність у призначенні додаткової судової експертизи.

Представник позивача, використавши своє право встановлене ст.42 Господарського процесуального кодексу України, запропонував господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом, а саме:

- чи виконано підпис на додатковій угоді № 1 від 28.12.2010 року до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року від імені ТОВ "Чорногори" в графі "Директор"____ О.В.Кольгофер - Кольгофер Оксаною Вікторівною?

- чи нанесено відтиск печатки від імені ТОВ "Чорногори" на додатковій угоді №1 від 28.12.2010 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року, печаткою ТОВ "Чорногори"?

- в який спосіб нанесено відтиск печатки ТОВ "Чорногори" на додатковій угоді №1 від 28.12.2010 року до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року?

- чи можливо встановити час виконання спірного документу - додаткової угоди № 1 від 28.12.2010 року до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року? Якщо можливо, то чи виконаний вказаний документ в 2010 році, чи пізніше?

Представник відповідача в засіданні суду 04.09.14 щодо призначення додаткової судової експертизи не заперечував та погодився з переліком питань поданих представником позивача.

В судовому засіданні 04.09.14 представник позивача зазначав, що для з'ясування питання належності підпису та печаток на вказаних документах він наполягає на проведенні додаткової експертизи.

Судом в засіданні суду 04.09.14 розглянуто надані Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновок судової технічної експертизи №1251/1252 від 07.07.14 (вх.№11113/14 від 15.07.14) та висновок судової почеркознавчої експертизи №1250 від 04.07.14 (вх.№11114/14 від 15.07.14) та встановлено, що дані висновки є неповними, оскільки не надано відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Суд не вбачає можливим усунути неповноту висновків в судовому засіданні, оскільки для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору, потрібні спеціальні знання.

Ухвалою суду від 04.09.14:

1) призначено у справі 909/22/14 додаткову судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз;

2) на вирішення додаткової судової експертизи поставити наступні питання:

- чи виконано підпис на додатковій угоді № 1 від 28.12.2010 року до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року від імені ТОВ "Чорногори" в графі "Директор"____ О.В.Кольгофер - Кольгофер Оксаною Вікторівною?

- чи нанесено відтиск печатки від імені ТОВ "Чорногори" на додатковій угоді №1 від 28.12.2010 до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року, печаткою ТОВ "Чорногори"?

- в який спосіб нанесено відтиск печатки ТОВ "Чорногори" на додатковій угоді №1 від 28.12.2010 року до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року?

- чи можливо встановити час виконання спірного документу - додаткової угоди № 1 від 28.12.2010 року до договору позики №16/08-2010 від 16.08.2010 року? Якщо можливо, то чи виконаний вказаний документ в 2010 році, чи пізніше?

3) визначено строк проведення судової експертизи до 04.11.14;

4) зобов'язано судового експерта подати господарському суду експертні висновки в письмовій формі та надіслати копії таких висновків сторонам;

5) обов'язок по оплаті вартості експертиз покласти на позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр";

6) зупинено провадження у справі №909/22/14 до проведення додаткової судової експертизи.

До господарського суду Івано-Франківської області надійшов лист від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №12504/12505/14-34/12506/14-33/12507/14-32 від 14.10.14 (вх.№13636/14 від 21.10.14) з проханням про надання додаткових матеріалів для проведення дослідження, погодження умов та терміну проведення експертизи. Крім того, до листа додано клопотання судових експертів щодо надання додаткових матеріалів для проведення експертизи та рахунок №5671 від 13.10.14 на суму 18 722,00грн. (за проведення експертизи).

Ухвалою суду від 21.10.14 поновлено провадження у справі №909/22/14 та призначено розгляд справи в засіданні суду на 04.11.14.

Від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов лист №12504/12505/14-34/12506/14-33/12507/14-32 від 21.10.14 (вх.№13793/14 від 24.10.14) та клопотання судового експерта про надання додаткових вільних зразків підпису Кольгофер О.В.

Представник позивача надав суду клопотання (факсограму) б/н від 21.10.14 (вх.№16468/14 від 21.10.14) в якому просить суд заборонити вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих оригіналах документів у даній справі.

Ухвалою суду від 04.11.14 розгляд справи відкладено на 25.11.14.

Представники сторін в засіданні суду 25.11.14 просять суд розглядати справу по суті, без проведення експертиз, оскільки у сторін немає можливості надати додаткові матеріали для проведення дослідження.

В судовому засіданні 25.11.14 оголошено перерву до 25.11.14 (15:00).

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорногори" 16.08.10 укладено строковий договір позики (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги) № 16/08-2010.

Відповідно до п.2.1. вказаного вище договору позикодавець (позивач) має право (але не зобов'язаний) надати позичальнику (відповідачу) позику в сумі 70 000,00грн. Позичальник (відповідач) приймає позику, зобов'язується використати її на обумовлені цілі, повернути у встановлений термін, сплатити плату за використання позики (якщо передбачається), а також виконати інші зобов'язання, встановлені в договором.

Згідно п.3.1 договору, за умови виконання позичальником (відповідачем) положень договору (як буде визначено позикодавцем (позивачем)), позикодавець (позивач) має право, але не зобов'язаний перерахувати позику на рахунок позичальника (відповідача) 16.08.2010 року.

Проценти за користування позикою не нараховуються та не сплачуються (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу позику в сумі 70 000,00грн. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви, а саме:

- №849 від 03.09.10 на суму 6 700,00грн.;

- №865 від 22.09.10 на суму 10 500,00грн.;

- №879 від 30.09.10 на суму 7 000,00грн.;

- №916 від 29.10.10 на суму 26 600,00грн.;

- №932 від 05.11.10 на суму 9 000,00грн.;

- №965 від 30.11.10 на суму 8 000,00грн.;

- №982 від 03.12.10 на суму 2 200,00грн.

Пунктом 5.1 договору сторонами погоджено, що позичальник (відповідач) повинен повернути позивачу позику не пізніше 31.10.2010 року, що є "датою повернення позики".

Однак, 28.10.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорногори" укладено додаткову угоду №1 до договору позики № 16/08-2010 від 16.08.10 (строкової поворотної фінансової безпроцентної допомоги).

Відповідно до п.1.1 додаткової угоди, перше речення п.5.1 договору викладено в наступній редакції: "Позичальник повинен повністю повернути позикодавцеві позику не пізніше 31.03.2011 року, що є "датою повернення позики".

Сторони погодили, що інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання; що ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору та діє протягом терміну його дії; набуває чинності з дати її підписання сторонами (п.п.2,3,4 додаткової угоди).

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання. Як наслідок, борг відповідача перед позивачем становить 700 000,00грн.

Відповідно до п.6.4 договору передбачено порядок виконання боргових зобов'язань - за несвоєчасне повернення позики нараховується пеня.

Якщо позичальник не здійснив виплати будь - якої суми у повному розмірі на день, коли така виплата повинна бути здійснена згідно з цим договором, тоді на таку прострочену суму нараховується неустойка (пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення (п.13.1 договору).

Позивач за несвоєчасне повернення позики нарахував відповідачу пеню, що становить 31 406,03грн. (за період з 31.10.10 по 18.12.13).

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував позивачу інфляційні втрати в розмірі 3 846,38грн. та 3% річних, що становлять 6 587,67грн. (за період з 31.10.10 по 18.12.13).

Представник позивача зазначає, що станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить: 111 840,08грн., із них: 700 000,00грн. основного боргу, 31 406,03грн. пені, 3 846,38грн. інфляційних втрат та 3% річних, що становлять 6 587,67грн.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено факт виконання позивачем зобов'язань по договору: позивачем надано, а відповідачем отримано позику в розмірі 70 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші, позичальник стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторонами п.4.1 договору погоджено, що проценти за користування позикою не нараховуються.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив повернення позики не пізніше 31.03.11 (на виконання п.1.1 додаткової угоди №1 від 28.10.10). Як наслідок, основний борг відповідача перед позивачем становить 70 000,00грн.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Суд враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 70 000,00грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 3 846,38грн. та 6 587,67грн. - 3% річних (за період з 31.10.10 по 18.12.13).

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 175,36грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 5 701,64грн. (за період з 01.04.11 по 18.12.13). За таких обставин, в стягненні з відповідача на користь позивача 1 671,02грн. інфляційних втрат та 886,03грн. - 3% річних слід відмовити з тих підстав, що позивачем неправильно визначено період за який підлягає нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. Додатковою угодою №1 від 28.10.14 (п.1.1 договору) сторонами погоджено, що датою повернення позики є встановлений строк - не пізніше 31.03.11. За таких обставин, нарахування слід проводити з 01.04.11, а не з 31.10.10.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 31 406,03грн. пені суд зазначає наступне.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що якщо позичальник не здійснив виплати будь - якої суми у повному розмірі на день, коли така виплата повинна бути здійснена згідно з цим договором, тоді на таку прострочену суму нараховується неустойка (пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак, суд звертає увагу позивача на наступне. Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Загальний строк позовної давності становить три роки незалежно від того, хто подає позов - громадянин, юридична особа, держава тощо. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що перебіг строку позовної давності повинен обчислюватися з 01.04.11 (п.1.1 додаткової угоди №1 від 28.10.10).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з договірних умов щодо строку виконання зобов'язання, перебіг позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) розпочався 01.04.11 та у відповідності до положень ст. 258 Цивільного кодексу України закінчився 01.04.12, а отже звертаючись до суду з позовом 09.01.2014 року, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності (про що зазначено у відзиві на позов вх. № 2175/14 від 11.02.14) та з урахуванням того, що господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд відмовляє в позовній вимозі про стягнення пені у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що до таких вимог також застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладене у п.п.3.4,4.3 Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13. Судом встановлено, що позивачем даний строк не порушено.

При дослідженні матеріалів справи, оцінивши подані докази, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються повернення позики не пізніше 31.03.11.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та вважає за правильне стягнути з відповідача на користь позивача 70 000,00грн. основного боргу, 2 175,36грн. інфляційних втрат, 5 701,64грн. -3% річних. В стягненні з відповідача на користь позивача 31 406,03грн. пені, 886,03грн. - 3% річних, 1 671,02грн. інфляційних втрат - відмовити.

Судовий збір відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,257,258,261,267,526,530,549,599,625,627,629,1046,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,193,230,223 Господарського кодексу України, ст.ст.32,33,34,49,58, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" про стягнення заборгованості в розмірі 111 840,08грн., із них: 70 000,00грн. основного боргу, 31 406,03грн. пені, 3 846,38грн. інфляційних втрат, 6 587,67грн. -3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори", с.Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 33604825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр", вул.Кутузова, буд.18/7, к.716 м.Київ (код ЄДРПОУ 33235018) 70 000,00грн. (сімдесят тисяч 00коп.) основного боргу, 2 175,36грн. (дві тисячі сто сімдесят п'ять грн. 36коп.) інфляційних втрат, 5 701,64грн. (п'ять тисяч сімсот одна грн. 64коп.) - 3% річних, 1 466,11грн. (одна тисяча чотириста шістдесят шість грн. 11коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні з відповідача на користь позивача 31 406,03грн. пені, 886,03грн. - 3% річних, 1 671,02грн. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.14.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 03.12.14