Ухвала суду № 41740944, 17.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р.Справа № 816/3421/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014р. по справі № 816/3421/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

09.08.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення № 0051821701 від 06.05.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0051821701 від 06.05.2014 року,яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 13471,25 грн., у тому числі за основним платежем - 10777,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2694,25 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинами з ТОВ "БТС-Арон" за серпень 2011 року та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" за грудень 2012 року, за результатами якого складено акт від 10.04.2014 року № 2368/16-01-17-01-11/НОМЕР_2.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п. 44.1 ст.44 та п. 198.1, п. 198.3, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту на суду по податку на додану вартість в сумі 10777,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 4707,00 грн. та за грудень 2012 року в сумі 6070,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051821701 від 06.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13471,25 грн., у тому числі за основним платежем - 10777,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2694,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам п. 198.1, п. 198.3, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "БТС-Арон" за серпень 2011 року та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" за грудень 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "БТС-Арон" ,з яким у останнього було придбано автозапчастини для ремонту та обслуговування автовишки ВС-22МС (ЗІЛ 43412 СПГ,державний номер НОМЕР_3), автомобіля бензовоза ГАЗ 531201 (державний номер НОМЕР_4) та автомобіля ГАЗ 53 (державний номер НОМЕР_5), які були орендовани за договорами від 03.01.2011 року та 03.01.2012 року.

Також позивач в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ Придніпровський Агропромисловий Союз" з яким було укладено договір № 17/12 на постачання продукції.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме: видаткові накладні № 343-2, № 350-1, № 623, № 636; податкові накладні № 73, №29, № 44, №129, платіжні доручення від 26.08.2011 року №987, від 17.12.2012 року № 1146 та від 03.01.2013 року №1149, акти від 30.08.2011 року та 26.12.2012 року підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи позовної заяви про те, що позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

З приводу посилань апеляційної скарги про не підтвердження ТОВ "БТС-Арон" та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" господарських відносин з позивачем на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів від 08.11.2012 року № 47003/22-3/34979593 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БТС-Арон", то колегія суддів зазначає,що надані до суду документи підтверджують факт про наявність господарських відносин з контрагентами і позивач не несе відповідальності за належне оформлення своєї господарської діяльності контрагентом.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014р. по справі № 816/3421/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.