Постанова № 41739896, 26.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 925/1703/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Орєхов С.П. - представник за довіреністю

від відповідача (апелянт) - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014,

у справі № 925/1703/14 (суддя Васянович А.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта"

про стягнення 186 144,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області 14.10.2014 у справі № 925/1703/14, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" про стягнення 186 144,78 грн. - задоволено, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 180 642,15 грн. - заборгованості, 501,02 грн. - 3% річних, 827,29 грн. - інфляційних втрат, 4 174,32 грн. - пені.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором на авіаційно - біологічні роботи № 13/АБР від 21.07.2014, у зв'язку з чим у ТОВ "Агровіта" перед ТОВ "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс" виникла заборгованість в сумі 180 642,15 грн., яка нормативно та документально доведена, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Також, перевіривши розрахунки позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення господарського суду Черкаської області 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 було порушено норми процесуального права, а саме приписи п. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок проведення судом першої інстанції 14.10.2014 судове засідання по справі № 925/1703/14 за відсутності представника відповідача, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта" можливості надати свої пояснення та заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" на рішення господарського суду Черкаської області 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи № 925/1703/14 призначено на 26.11.2014 року об 11 год. 00 хв.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 25.11.2014 справу № 925/1703/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 справу № 925/1703/14 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В. Розгляд справи № 925/1703/14 призначено на 26.11.2014 року об 11 год. 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Апелянт в судове засідання 26.11.2014 представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, 21.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровіт", як замовником, було укладено договір на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати роботи по розселенню трихограми (далі -РТ) на полях замовника, по посівах кукурудзи (п. 1.1. вищевказаного договору).

Відповідно до п. 5.1. договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 акт прийому - здачі виконаних робіт по РТ складається і підписується в двосторонньому порядку на підставі візуального спостереження за якістю РТ під час робіт, огляду трихограмниц на наявність в них залишку трихограми після закінчення робіт по РТ.

Згідно п. 5.1. договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 актом прийому - здачі робіт визначається фактично виконаний обсяг робіт, вартість виконаних робіт і термін їх остаточної оплати.

Відповідно до п. 6.2. договору сторони прийшли до згоди відносно наступного порядку розрахунку: -до початку робіт замовник за узгодженням з виконавцем робить передоплату за 10 днів до РТ у розмірі 30% вартості запланованого об'єму робіт за два внесення; - 20% протягом 2 днів після кожного внесення після підписання актів виконаних робіт; - 25% суми, що залишилася до 15 вересня 2014 року; - 25% суми, що залишилася (остаточний розрахунок) до 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт по технічному завданню № 1 з 23.07.2014 по 24.07.2014 , № 2 з 02.08.2014 по 03.08.2014, підписаних представниками сторін та скріплених печатками юридичних осіб, без будь-яких претензій та зауважень, позивач на виконання договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 виконав переліт до місця роботи і здав роботи по обробці посівів с/г культур на загальну суму 308 925,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014, виконав лише частково, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс" виникла заборгованість в сумі 180 642,15 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 180 642,15 грн., а також 501,02 грн. - 3% річних, 827,29 грн. - збитків від інфляції та 4 174,32 грн. - пені.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абзацу 2 п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, враховуючи положення п. 6.2. договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 відповідач повинен був сплатити 30% вартості виконаних робіт 14.07.2014 включно в сумі 92 677грн. 50 коп., 26.07.2014 - 28 710 грн. 00 коп. (20% протягом 2 днів після підписання актів), 05.08.2014 року - 33 075 грн. 00 коп. (20% протягом 2 днів після підписання актів) та 14.09.2014 - 77 231 грн. 25 коп. (25% суми, що залишилася), всього 231 693 грн. 75 коп.

Решту коштів, строк оплати яких складає до 15.10.2014, позивач не заявляв до стягнення.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт за договором на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014, як і наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 180 642,15 грн., внаслідок лише часткового виконання зобов'язань з оплати робіт, а саме на суму 51 051 грн. 60 коп. Заборгованість у розмірі 180 642,15 грн. відповідачем не спростована, доказів її погашення відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 180 642,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 6.4. договору на авіаційно - біологічні роботи 4 174 грн. 32 коп. пені. за період з 24.07.2014 по 21.09.2014.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п. 6.4. договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 у випадку порушення замовником термінів оплати по РТ, замовник оплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення, і штраф 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення до моменту погашення заборгованості.

Проаналізувавши положення п. 6.4. договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 та перевіривши розрахунок суми пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що погоджений сторонами в наведеному договорі вид неустойки - штраф, за своєю правовою природою є пенею, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є видами неустойки.

Разом з тим, пеня, нарахування якої зобов'язує враховувати вимоги приписів ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", має періодичний характер, в той час, як штраф, розмір якого встановлюється за згодою сторін, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Таким чином, пунктом 6.4. договору на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014 встановлено період нерахування штрафу - «за кожен день прострочення до моменту погашення заборгованості», а при нарахуванні неустойки позивачем було враховано вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", що говорить про те, що умовами вищенаведеного пункту договору сторонами погоджено нарахування неустойки у вигляді пені.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача пені, нарахованої внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс" про стягнення пені в сумі 4 174 грн. 32 коп. за період з 24.07.2014 по 21.09.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Серед іншого, позивачем, з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 501, 02 грн. - 3% річних та 827, 29 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3 % річних , враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором на авіаційно - біологічні роботи №13/АБР від 21.07.2014, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахування 3 % річних в сумі 501, 02 грн. за період з 24.07.2014 по 21.09.2014 та інфляційних втрат в сумі 827, 29 грн. за період з 09.08.2014 по 19.09.2014.

Довод апелянта в обгрунтування підстав скасування судового рішення про те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення господарського суду Черкаської області 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 було порушено норми процесуального права, а саме приписи п. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок проведення судом першої інстанції 14.10.2014 судового засідання по справі № 925/1703/14 за відсутності представника відповідача, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта" можливості надати свої пояснення та заперечення проти доводів позивача, - судом апеляційної інстанції відхиляється, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2014 було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, зазначає що наявні документи в матеріалах справи свідчать про те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 29.09.2014, була отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" - 02.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.09.2014, що свідчить про те, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, а також ознайомлений про ухвалення місцевим господарським судом зобов'язання відповідача, у разі невизнання позовних вимог, надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Проте, відповідачем не було виконано вимоги ухвали господарського суду Черкаської області від 29.09.2014, відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції подано не було.

Разом з тим, представником відповідача було надіслано на адресу суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс" 14.10.2014 о 09 год. 30 хв. бере участь в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Чернігівської області по іншій справі, на підтвердження чого подав до суду копію ухвали Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідач не був позбавлений можливості направити в суд іншого свого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Отже, враховуючи вищенаведе, оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційної інстанції вважає здійснення господарським судом Черкаської області розгляду справи № 925/1703/14 в судовому засіданні 14.10.2014 в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за результатами якого оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, правомірним, за відсутності порушення норм процесуального права, що виключає підстави для скасування рішення господарського суду Черкаської області 14.10.2014 у справі № 925/1703/14.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 925/1703/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1703/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова