Постанова № 41739835, 22.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року о 16 год. 32 хв.Справа № 808/4700/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Муха Я.М.,

за участю представників:

від позивача - Н.В. Кофанової,

від відповідача - К.В. Маріхіна

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (далі - позивач або ПАТ«Український графіт») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000304620 від 08.07.2014, №0000314620 від 08.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що отримання ПАТ «Український графіт» від ТОВ «Газтрейдінвест» товару (природного газу), з метою використання в господарській діяльності, підтверджено належним чином оформленими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та податковими накладними, до оформлення та змісту яких у відповідача не виникло жодних претензій. Крім того, ТОВ «Газтрейдінвест» мало право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних, на підставі яких ПАТ «Український графіт» формувало податковий кредит, оскільки на момент здійснення господарської операції з поставки природного газу в березні 2014 року мало статус платника ПДВ. Також зазначає, що самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів постачальника в ланцюгу постачання товару та висновки про не підтвердженість факту реального здійснення господарських операцій з його окремими контрагентами не є доказами фіктивності поставки товару ПАТ «Український графіт».

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях аналогічних за змістом до акту перевірки, відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах ПАТ «Український графіт» з ТОВ «Газтрейдінвест» не мали реального господарського характеру. Останнім документувались податкові накладні, акти приймання передачі природного газу без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії суб'єкта підприємницької діяльності призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. ТОВ «Газтрейдінвест» фактично не здійснював господарську діяльність, а лише документував операції з постачання природного газу. Також зазначає, ТОВ НВП «Пластополімер» не задекларувано та не сплачено до бюджету суми ПДВ у березні 2014 року. ТОВ НВП «Пластополімер» перебував на обліку в ДПІ на території Автономної Республіки Крим. Оскільки, ТОВ НВП «Пластополімер» не скористалось правом визначеним в Наказі №252/5 «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб-підприємців», то втратило можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України. Декларація з податку на додану вартість за березень 2014 року відсутня в податкових базах, а отже не відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з підприємствами на території України. Податкові накладні не зареєстровані в ЄДПН.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 22 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно Довідки АА №554252 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (ЄДРПОУ) Публічного акціонерного товариства «Український графіт» 27.09.1994 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу за адресою: 69600, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вулиця Північне шосе, будинок 20, ідентифікаційний код 00196204 (т.1 а.с. 168).

На підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Український графіт» (код ЄДРПОУ 00196204) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року у сумі 3 688 232,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в попередньому періоді у сумі 961 316,00 грн., відображено у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2014 року (вх. №90022394157 від 22.04.2014) та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень, лютий 2014 року (вх.. №9016404334 від 28.03.2014; №9016404724 від 28.03.2014); від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2014 року у сумі 2 962 140,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що задекларувалось в період березень 2014 року у сумі 3 688 232,00 грн., відображено у податковій декларації з ПДВ, поданій за квітень 2014 року (вх.. №9028532363 від 20.05.2014. За наслідками перевірки складено Акт від 25.06.2014 №217/28-04-46-20/00196204 (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с. 18-93).

Згідно висновків перевірки не встановлено порушень при відображенні ПАТ «Український графіт» за березень 2014 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 3 267 551,00 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 391 571,00 грн., за квітень 2014 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 2 962 140,00 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3 267 551,00 грн.

На порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 №708, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.12.2013 за №2118/24650, ПАТ «Український графіт» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення на загальну суму ПДВ за березень 2014 року - 420681,00 грн.

На порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 №708, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.12.2013 за №2118/24650, ПАТ «Український графіт» завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму - 990 426 грн., у тому числі за березень 2014 року на загальну суму ПДВ - 569 745,00 грн.; за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ - 420 681,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0000304620, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 420 681,00 грн.; від 08.07.2014 №0000314620, у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 990 426,00 грн. та 495 213,00 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що між ТОВ «Газтрейдінвест» (Постачальник) та ПАТ «Український графіт» (Покупець) укладено Договір постачання природного газу від 18.04.2013 №18/04/13-01 за умовами якого Постачальник зобов'язується надавати у власність Покупцю в 2013 році природний газ, а Покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого газу, на умовах цього договору (т.1 а.с. 104-106).

Крім того, між сторонами укладено Додаткові угоди від 10.12.2013 №6, від 03.01.2014 №7, від 30.01.2014 №8, від 21.02.2014 №9 (т.1 а.с.107-110)

На виконання умов договору сторони підписали Акт приймання передачі природного газу від 31.03.2014 (т.1 а.с.130).

Крім того, ТОВ «Газтрейдінвест» виписано позивачу податкові накладні від 05.03.2014 №7 всього на суму 986 478,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 164 413,00 грн.) (т.1 а.с. 134), від 14.03.2014 №32 всього на суму 1 024 731,00 (в т. ч. ПДВ 20% 170 788,50 грн.) (т.1 а.с. 135), від 25.03.2014 №57 всього на суму 1 024 731,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 170 788,50 грн.) (т.1 а.с. 136).

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать рахунки на оплату 01.03.2014 №39 всього на суму 3 415 770,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 569 295,00 грн.) (т.1 а.с. 137) та платіжні доручення (т.1 а.с.138-140).

Транспортування природного газу здійснювалось магістральними трубопроводами від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС) відбувалося за Договором від 11.07.2012 №З/ЗП-12/804/24291/04, укладеного з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтобаз України» в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) філії УМГ «Харківтрансгаз» (т.1 а.с.122-124).

Крім того, між сторонами укладено угоди від 18.12.2012 №З/ЗП-13, від 12.12.2013 №З/ЗП-14 (т.1 а.с.126-128).

На виконання умов договору сторони підписали Акт приймання передачі природного газу від 31.03.2014 №32 (т.1 а.с.129); Акт надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2014 (т.1 а.с. 131).

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать рахунок від 31.03.2014 №3-3503 (т.1 а.с.131).

Транспортування природного газу здійснювалось газорозподільними мережами до межі балансової незалежності об'єктів ПАТ «Український графіт» за Договором про розподіл природного газу від 10.12.2012 №Т-ПР-11004/804/24456/04 укладеного з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (т.1 а.с.114-121).

На виконання умов договору сторони підписали Акт надання послуг з транспортування газу від 31.03.2014 №ЗП000003025 (т.1 а.с.132)

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчить рахунок на оплату від 31.03.2014 №000003025 (т.1 а.с. 132) та платіжне доручення (т.1 а.с.133).

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2014 року ПАТ «Український графіт» було придбано в ТОВ НВП «Пластополімер» товар - стрижень фторопластовий в кількості 7 кг. На загальну сум 1 413,97 грн., в т. ч. ПДВ - 236,00 грн.

Факт поставки товару від ТОВ НВП «Пластополімер» та отримання товару ПАТ «Український графіт» підтверджується видатковою накладною від 06.03.2014 №ВН-316 (т.1 а.с.141), прибутковим ордером №16-кап (т.1 а.с.142), рахунком-оплатою від 18.02.2014 №316 (т.1 а.с.143), податковою накладною від 05.03.2014 №17 (т.1 а.с. 144), платіжним дорученням від 05.03.2014 №25878 (т.1 а.с.145).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п. 3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як зазначено у пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності реального господарського характеру по взаємовідносинах ПАТ «Український графіт» з ТОВ «Газтрейдінвест» з огляду на наступні обставини.

Господарські операції, щодо яких проводилась перевірка, здійснювались на підставі Договір постачання природного газу від 18.04.2013 №18/04/13-01, укладеного між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Газтрейдінвест» (Постачальник).

Отже, договірні відносини з ТОВ «Газтрейдінвест» є довготривалими господарськими відносинами, укладений договір направлений на забезпечення виробничого процесу, що спростовує висновки відповідача стосовно нетоварного характеру спірних операцій та відсутності ділової мети придбання товару. Предметом зазначеного договору, є постачання природного газу.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ПАТ «Український графіт» не мало підстав до включення виписаних податкових накладних ТОВ НВП «Пластополімер» до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів,у зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначене підприємство не задекларувало та не сплатило до бюджету належні суми ПДВ з огляду на наступне.

Сума ПДВ по податковій накладній ТОВ НВП «Пластополімер» від 05.03.2014 №14 становить 236,00 грн. (тобто не перевищує 10 000,00 грн.) і не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Разом з тим, відповідачем в Акті перевірки не наведено доказів наявності узгодженості дій між ПАТ «Український графіт» та його контрагентом, які б свідчили про здійснення господарської операції без наміру створити відповідні правові наслідки з метою отримати податкову вигоду та доказів порушення ПАТ «Український графіт» вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин по господарській операції з придбання товару у ТОВ НВП «Пластополімер».

З матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Газтрейдінвест» наявні Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №725267 (т.1 а.с.111); Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100298413 (т.1 а.с.112); Ліцензія на постачання природного газу за нерегульованим тарифом Серії АВ №527286 (т.1 а.с.113).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АА №554252 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 27.90 - виробництво іншого електричного устаткування (основний); 23.20 - виробництво вогнетривких виробів; 23.99 - виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.; 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 56.29 - постачання інших готових страв (т.1 а.с.167).

З матеріалів справи вбачається, що у ПАТ «Український графіт» наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентами, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту. Крім того, наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбання товарів були включені до податкового кредиту цілком правомірно.

Як вже зазначалось, ТОВ «Газтрейдінвест» здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом зі строком дії з 09.09.2010 по 08.09.2015, виданої державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), яка на момент укладення договору та здійснення господарських операцій з природного газу ПАТ «Укрграфіт» була дійсною.

Включення Оператором ЄГТСУ до місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу в Україні обсягу природного газу постачальника можливе виключно за умови наявності у постачальника природного газу.

Таким чином, здійснення транспортування природного газу газотранспортним підприємством може відбуватися виключно за умови наявності у газотранспортного підприємства інформації про підтверджені Оператором ЄГТСУ обсяги природного газу постачальника, яка доводиться Оператором ЄГТСУ до газотранспортного підприємства у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене вище, факт транспортування обсягів природного газу газотранспортним підприємством є беззаперечним доказом наявності у постачальника підтверджених Оператором ЄГТСУ обсягів природного газу та доказом їх передачі від постачальника споживачу.

На підтвердження вказаного, позивачем додано до матеріалів справи Акт про витрати природного газу ПAT «Укрграфіт» від 31.03.2014 за березень 2014 року, в розрізі постачальників (т.1 а.с.186); лист від 11.07.2014 №51/5086 (т.1 а.с.189); лист від 07.08.2014 №656/11-01 (т.1 а.с. 190-191).

З огляду на вищевикладене, Акти наданих послуг з транспортування газу; Акт від 31.03.2014 про витрати газу по ПАТ «Укрграфіт» за березень 2014 року, підписаний ПАТ «Запоріжгаз» та ПАТ «Укрграфіт»; лист ПАТ «Запоріжгаз» від 11.07.2014 №51/5086; лист Запорізького ЛВУМГ філії УМГ «Харківтрансгаз» від 07.08.2014 №656/11-01, є беззаперечними доказами підтвердження: факту наявності у TOB «Газтрейдінвест» підтвердженого Оператором ЄГТСУ обсягу газу; факту транспортування в березні 2014 року до ПАТ «Укрграфіт» від TOB «Газтрейдінвест» підтвердженого Оператором ЄГТСУ обсягу природного газу; факту реальності господарської операції з поставки природного газу ПАТ «Укрграфіт» від ТОВ «Газтрейдінвест» в березні 2014 року.

Крім того, оскільки до складу комерційного вузла обліку ПАТ «Укрграфіт» входить вимірювальний комплекс, реєстрація обліку газу здійснюється в автоматичному режимі. З листа від 04.08.2014 №55/5799 вбачається, що ПАТ «Запоріжгаз» підтвердило, що протягом 2013-2014 років недоліки в організації обліку природного газу на ПАТ «Укрграфіт» не виявлені (т.1 а.с. 197).

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з контрагентами.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Виходячи з принципу персональної відповідальності за порушення податкового законодавства, визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини не відбулося повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Коли це не є наслідком винних дії платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Разом з цим суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 06.04.2004 №8/140, від 29.10.2010 №21-14-а10, від 31.01.2011 №21-47-а10.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000304620 від 08.07.2014, №0000314620 від 08.07.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова