Ухвала суду № 41739782, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/81661/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р.

у справі № 2а-5304/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД» (далі - позивач, ТОВ «ФТД») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 р. № 0000230153.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова від 27.04.2012 р. № 0000230153.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою Основ'янської МДПІ м. Харкова, на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року ТОВ «ФТД», за результатами якої складено акт від 06.04.2012 р. № 341/15-312/33410840 та зроблено висновок про завищення позивачем залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач подав до Основ'янської МДПІ м. Харкова заперечення № 17 від 17.04.2012 р., за результатами розгляду яких листом від 25.04.2012 р. № 2241/10/15-319 про розгляд заперечень податковим органом висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.04.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000230153, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67 574 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 341/15-312/33410840 від 06.04.2012 р. підставами зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого, що позивачем в декларації з податку на додану вартість в рядку 24 за лютий 2012 року включено від'ємне значення попередніх податкових періодів, які виникли понад 1095 днів, а саме за березень 2008 року у сумі 67 574 грн., що є порушенням статті 198 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що висновки податкового органу викладені в акті камеральної перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість, в якій у рядку 24 зазначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 67 574 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вперше позивач задекларував суму від'ємного значення по накладній від 05.03.2005 р. у декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 773 169 грн., як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду. В подальшому позивач задекларував суму від'ємного значення у декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2008 року у розмірі 769 015 грн., як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Отже, з гідно матеріалів справи, позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість, яке у свою чергу, й відобразив у рядку 24 декларації на додану вартість у всіх податкових деклараціях з січня 2008 року по лютий 2012 року. Даних про те що, позивач подавав заяву про повернення надміру сплачених грошевих зобов'язань, або про надання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань матеріали справи не містять.

Із податкових декларацій позивача за 2008-2012 роки вбачається, що сума від'ємного значення була відображена у всіх податкових деклараціях починаючі з 2008 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на порушенні позивачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що дана норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та не порушена позивачем.

По-перше, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість. Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у лютому 2012 року, є безпідставними.

По-друге, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Тобто, для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Податковий кодекс України не встановлює строк, протягом якого платник податку на додану вартість зобов'язаний перенести суми відображені у рядку 22 декларації до рядку 23.1 або 23.2 та не передбачає позбавлення платника податків права перенести, відображені у рядку 24 декларації з тієї тільки підстави, що з моменту декларування пройшло 1095 днів, що у свою чергу свідчить про хибність та необґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. у справі № 2а-5304/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко