Ухвала суду № 41739715, 25.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2014 р. м. Київ К/800/22043/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

при секретарі судових засідань: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбіні»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року

по справі № 2а/0270/5856/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбіні»

до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» звернулось до суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2012 року №0000782301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Козятинською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Колумбіні» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої податковим органом виявлено порушення позивачем п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки Козятинською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із наявності заниження позивачем доходів від реалізації товарів, що в свою чергу є порушенням норм податкового законодавства.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі, якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому, доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Підставою для донарахування ТОВ «Колумбіні» податку на прибуток приватних підприємств стало, на думку відповідача, заниження доходів від реалізації товарів. До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що згідно залізничних накладних ТОВ «Колумбіні» отримано нафтопродуктів в кількості 3162906 кг на суму 39738863,00 грн., в той час, як згідно даних бухгалтерського обліку позивачем оприбутковано лише 1781040 кг нафтопродуктів на суму 22561420,00 грн.

Таким чином, неоприбуткована частина нафтопродуктів на суму 17177443,00 грн., на думку перевіряючих, є безоплатно наданим товаром, а тому, відноситься до доходів позивача і підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

До таких висновків відповідачі дійшов з огляду на те, що позивачем не надано до перевірки документів, які б свідчили про власника товару (нафтопродуктів), так як і не надано актів прийому-передачі товарів (нафтопродуктів) від залізниці на ТОВ «Колумбіні» та актів прийому-передачі товарів (нафтопродуктів) від ТОВ «Колумбіні» на інших суб`єктів господарювання за дорученням яких отримано товар (нафтопродукти).

В матеріалах справи наявний договір № К-10/44 від 01.09.2010 року, укладений між позивачем (виконавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (замовник), предметом якого є надання виконавцем замовнику послуг у вигляді користування ємностями для нафтопродуктів у різних регіонах України та здійснення їх приймання, відпуску і відвантаження.

В пп. 2.2.5 п. 2.2. даного Договору зазначено, що виконавець, який одержує нафтопродукти або інші товарно-матеріальні цінності не є їх власником, а відпуск нафтопродуктів здійснюється за розпорядженням замовника (пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору).

Вартість послуг, які є предметом договору, визначаються на підставі протоколу узгодження ціни (п. 3.1 Договору). Результатом надання послуг визначається підписаний обома сторонами акт наданих послуг (п. 3.4 Договору).

Таким чином, зазначаючи про те, що у позивача відсутні будь-які документи, які б свідчили про власника товару (нафтопродуктів), відповідачем не враховано те, що позивач позбавлений можливості надати такі документи, оскільки згідно вищевказаного договору він не був власником нафтопродуктів, а лише на виконання вимог даного договору отримував, зберігав, а також здійснював відпуск нафтопродукти за розпорядженням замовника (ПАТ «Дніпронафтопродукт»), за що отримував відповідну плату.

Про те, що такі послуги надавались позивачем і були оплачені замовником (ПАТ «Дніпронафтопродукт») свідчать акти прийому здачі виконаних послуг по договору № К-10/14 від 01.09.2010 року та платіжне доручення № 2822 від 13.03.2012 року. Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, які свідчать про подальший відпуск отриманих за дорученням ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродуктів.

В даному випадку позивач не мав обов`язку обліковувати нафтопродукти на власному балансі та відображати їх реалізацію, оскільки право власності на зазначені нафтопродукти після їх надходження до нього не переходило.

Попри це, посадові особи відповідача, не маючи жодних підтверджуючих документів, дійшли висновку, що нафтопродукти, які відповідно до залізничних накладних отримані ТОВ «Колумбіні» у 2 кварталі 2012 року автоматично перейшли у його власність, при цьому, оприбутковувались в бухгалтерському обліку останнього лише частково.

Відтак, різницю в сумі 17177443,00 грн. відповідач включив до складу доходів ТОВ «Колумбіні» та, відповідно, збільшив податок на прибуток.

При цьому, відповідач фактично застосовав непрямі методи, які Податковим кодексом України не передбачені, та необґрунтовано визначив податкові зобов`язання з податку на прибуток, не довівши факт реалізації нафтопродуктів на суму 17177443,00 грн., так як в залізничних накладних взагалі не вказано, на яку суму ТОВ «Колумбіні» отримано нафтопродуктів, оскільки в даних залізничних накладних лише зазначено їх тонаж.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що висновки відповідача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року по справі № 2а/0270/5856/12.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписЛанченко Л.В.

Ухвала складена у повному обсязі 28.11.2014 р.