Ухвала суду № 41739581, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/74238/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Трофименко М.Є.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2а/0470/8147/11

за позовом Приватного підприємства «Євроімпекс»

до Дніпропетровської митниці Державної митної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Євроімпекс» (надалі - позивач, ПП «Євроімпекс») до Дніпропетровської митниці Державної митної служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 13.05.2011 № 62 та № 63.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта № Н18/11/110000013/33274921 про проведення перевірки стану дотримання ПП «Євроімпекс» законодавства України з питань митної справи, Дніпропетровською митницею Державної митної служби прийнято податкові повідомлення від 13.05.2011: № 62, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в сумі 52 609 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними санкціями, а також № 63, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 10 521,94 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними санкціями.

Актом перевірки було встановлено, що ПП «Євроімпекс» було допущено методологічну помилку, яка полягала у неправильному застосуванні ставок ввізного мита внаслідок неправильної класифікації мотоблоків для обробки ґрунту при їх митному оформленні за вантажними митними деклараціями № 110000013/2011/303895 від 11.03.2011 та № 110000013/2011/303904 від 11.03.2011.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Нормами п. 35 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно ч.1 ст. 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1863, визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято до митного оформлення вантажні митні декларації № 110000013/2011/303895 від 11.03.2011 та № 110000013/2011/303904 від 11.03.2011, здійснено перевірку заявлених в них відомостей, в тому числі і коду товару, внаслідок чого засвідчено правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується печатками та штампами митного органу у відповідних графах даних декларацій.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів, рішення яких є обов'язковими для підприємств і громадян.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати проведеної перевірки.

Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Торговий дом Астрон» до Східної митниці Державної митної служби України та постанові від 05.03.2013 у справі за позовом Приватної фірми «АПІЯ» до Харківської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з урахуванням наведених обставин та положень част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність в діях позивача порушень податкового та митного законодавства та про невідповідність закону оскаржуваних повідомлень від 13.05.2011 № 62 та № 63 щодо визначення податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 30.10.2012 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 у справі № 2а/0470/8147/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна