Ухвала суду № 41739452, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/800/52632/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника позивача Буртового М.В.,

представника відповідача Української Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року

у справі № 2а/0470/1135/12

за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів і (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось у січні 2012 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 року № 0006710610 та № 0006720610.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 7, ст. 9, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції було замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем у період з 11.08.2011 року по 25.08.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «АТМ» у липні 2010 року та з ТОВ «Кітана» у серпні 2010 року, за результатами якої складено акт від 25.12.2010 року № 109/08-06-125/1/24432974, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту та від'ємного значення за липень 2010 року в сумі 58 135,70 гривень; пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 8 «Порядку ведення, реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року в редакції наказу від 15.06.2005 року № 213, що призвело до завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 285 430,04 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 року: № 0000690610, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 285 430,04 гривень; № 0000680610, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71 357,51 гривень.

За результатами розгляду первинної скарги ДПА України скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення, при цьому, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям від 20.09.2010 року № 9003900424 на суму 58 135,70 гривень та від 20.10.2010 року № 9004470985 на суму 227 297,34 гривень; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 356 791,30 гривня, з яких 285 433,04 гривні сума завищення бюджетного відшкодування, яка на момент перевірки відшкодована платнику та 71 358,26 гривень штрафна (фінансова) санкція.

Крім того, за результатами розгляду скарги відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року: № 0006710610, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року за основним платежем у розмірі 285 430,04 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 71 357,51 гривень; № 0006720610, яким позивачу зменшено від'мне значення суми податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року на суму 258 430,04 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Бюджетним відшкодуванням згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР порядок та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Приписами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що виникнення у об'єкта оподаткування права на податковий кредит, визначення його розмірів Закон № 168/97-ВР ставить у залежність лише від наявності операцій з постачання товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець таких товарів. Тому така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на будь-які дії третіх осіб, у тому числі проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій при дослідженні акту перевірки, висновки відповідача про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Кітана» та ПП «АТМ», на підставі яких податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на висновках акту перевірки постачальника контрагентів позивача ТОВ «Оптдевайс», який за даними Васильківської ОДПІ не знаходиться за юридичною адресою, а податковий кредит, згідно з поданої останнім податкової звітності, формувався без наявності первинних документів, який формувався за рахунок ТОВ «ДООРС», яке у свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект», яке за відповідний період не подавало звітність та якому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи податкового органу, оскільки фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, колегія суддів вважає вірною позицію судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків відповідача про фіктивність підприємств контрагентів позивача, оскільки з акту перевірки вбачається, що контрагенти позивача перебувають на обліку податкових органах, жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем контрагенти не були зареєстровані платниками податку на додану вартість та не мали свідоцтв платників ПДВ відповідачем в акті не зазначено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність висновків відповідача про укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, які передбачені договором, оскільки встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кітана» та ПП «АТМ», а тому правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/0470/1135/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно