Ухвала суду № 41739438, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/800/65752/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі № 816/5237/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Добре слово»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Добре слово» (надалі - позивач, ТОВ «ТД «Добре слово») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2013 № 0005452202/263.

Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Добре слово» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Радіалгруп» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.08.2013 № 1043/16-03-22/38052741.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 201.1 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України: занижено податок на додану вартість на 838 352,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 125 766,00 грн. за липень 2012 року.

23.08.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005452202/263, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 205 147,50 грн. (964 118,00 грн. - основний платіж, 241 029,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції за угодою позивача з ТОВ «Радіалгруп», господарська діяльність якого носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит.

В підтвердження доводів про безтоварність господарської операції відповідачем надано акт перевірки ТОВ «Радіалгруп» від 28.12.2012 № 4824/22-2/37238075, в якому зазначено про відсутність у цього підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Радіалгруп» (продавець) укладено договір № 32/12, за умовами якого позивач придбав бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 загальної вартістю 9 995 929,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 665 988,17 грн.

В підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано копії договору, специфікації на ТМЦ, податкові накладні, накладні на відпуск товару зі складу постачальника з відмітками уповноважених осіб позивача та контрагента, рахунки-фактури, паспорти на підтвердження якості товару.

Податкові накладні, інші первинні документи по операціях поставки товару підписано та скріплено печатками контрагента, зауважень до первинних документів податковим органом не висловлено.

Розрахунок з контрагентом за поставлений товар позивачем проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.

На момент укладення угоди від 06.07.2012 № 32/12, проведення операцій і розрахунків за товар, позивач і ТОВ «Радіалгруп» мали повний обсяг правосуб'єктності та були зареєстрованими платниками ПДВ.

Зміст та характер господарських операцій за угодою від 06.07.2012 № 32/12 не суперечить видам діяльності позивача за КВЕД та діючому законодавству.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач та його контрагент є посередниками в ланцюгу реалізації бітуму нафтового дорожнього, виробленого ПАТ «Укртатнафта».

Враховуючи властивості товару, виробник товару - ПАТ «Укртатнафта» не має технічних можливостей для забезпечення підігріву готового бітуму та його тривалого зберігання, а тому виробництво і реалізація бітуму відбувається в межах однієї доби без надання покупцям послуг по зберіганню, що підтверджується листом ПАТ « Укртатнафта» від 18.11.2013.

Факт отримання товару позивачем від ТОВ «Радіалгруп» відбувся безпосередньо на площах ПАТ «Укртатнафта» (естакада м. Кременчук, вул. Свіштовська,3), що підтверджується накладними на відпуск нафтопродуктів (бітум БНД 60/90), журналом видачі довіреностей, товарно-транспортними накладними.

Придбаний бітум позивачем використано в межах своєї господарської діяльності шляхом подальшої реалізації ТОВ «Рубін Компанія», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Східний ресурс», ТОВ «Альянс», ПП «Крембітпостач», ТОВ «Вєлєна-торг», ПП «Тихоход», ТОВ «Кайбот».

Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не підтверджено належними доказами.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «ТД «Добре слово» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладений між ТОВ «ТД «Добре слово» та ТОВ «Радіалгруп» договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору із зазначеним суб'єктом господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі № 816/5237/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна