Ухвала суду № 41739428, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/800/27554/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

по справі №2а/0370/1483/12 (124548/12/9104)

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Держаної податкової служби України у Волинській області (надалі - РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у Волинській області)

до Приватного підприємства «Волвест-М» (надалі - ПП «Волвест-М»)

про стягнення фінансових санкцій, -

встановив:

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з суб'єкта господарської діяльності - ПП «Волвест-М» заборгованості по фінансових санкціях в сумі 7800,00грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року позов задоволено. Стягнено з ПП «Волвест-М» в доход Державного бюджету України заборгованість з фінансових санкцій в сумі 7800,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки прийняте суб'єктом владних повноважень рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржене відповідачем згідно законодавства, то сума штрафу стягується на підставі рішення суду, якщо воно не було виконано суб'єктом господарювання впродовж 30 днів після отримання такого адресатом.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про здійснення заміни позивача у справі - Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Держаної податкової служби України у Волинській області на Головне управління Міндоходів у Волинській області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, позивачем було проведено перевірку кафе «Гарнізон», що належить суб'єкту господарської діяльності ПП «Волвест-М» та знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, за результатами якої складено акт №119/32-02/30006986 від 14.06.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення відповідачем вимог ст. 11-1, ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке полягало у здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких виробів; а також в продажі алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, який не має статусу господарювання громадського харчування.

На підставі зазначеного акта контролюючим органом було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №031068-32 від 25.07.2011р., яким, відповідно до абз.14 ч.2 та ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», застосовано до ПП «Волвест-М» фінансові санкції у вигляді штрафу на загальну суму 7800,00грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду дійшла висновку що суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог п.95.2 ст.95 ПК України, доказів скерування відповідачу податкової вимоги не надано, отже, права на стягнення спірного податкового боргу у позивача не виникло.

Приписами частини 4 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Слід зазначити, що приписи статті 17 зазначеної норми права не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Однак, такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, можливо зробити висновок, що будь-які норми, які прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Слід зазначити, що викладене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Тобто у разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Однак, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Приписи частини п'ятої статті 17 Закону, згідно з якими в судовому порядку стягуються не виконані суб'єктом господарювання рішення органів, уповноважених застосовувати санкції за порушення законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, можуть застосуватися лише в частині, що не суперечить Податковому кодексу України. Отже, ця норма не стосується податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України.

Тому й передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. У свою чергу визначені такими рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають сплаті як грошові зобов'язання в розумінні Податкового кодексу України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов'язковим направленням платникові податків податкових вимог тощо).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, суб'єктом владних повноважень не дотримані вимоги п.95.2 ст.95 ПК України, доказів скерування відповідачу податкової вимоги не представлено.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити позивача у справі Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Держаної податкової служби України у Волинській області на - Головне управління Міндоходів у Волинській області.

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов