Ухвала суду № 41738927, 05.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2014 рокусправа № 400/1693/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Туркіної Л.П. (доповідач)

суддів - Дурасової Ю.В., Проценко О.А.,

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області

на постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.12.2013 р.

у справі № 400/1693/13-а

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до відповідача управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі - відповідач)

третя особа - управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження № 39137786; визнати постанову державного виконавця від 20.092013 року про закінчення виконавчого провадження № 39137786 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» незаконною та скасувати її; зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження № 39137786 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-517/2011 виданого Петрівським районним судом Кіровоградської області 08.07.2013 року про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області провести перерахунок позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком на момент виплати та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.12.2013 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2013 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є протиправним і винесена ним постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.12.2013 р. та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято законно, оскільки причини невиконання рішення суду мають об'єктивний характер, а саме фінансування управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області проводиться в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», видатки на задоволення вимог згідно рішення петровського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2011 року у справі № 2а-517/11 цим законом на 2013 рік не передбачені

Представники сторін до суду не прибули. Про час та місце судового розгляду сторони сповіщено належним чином.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2011 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано управління провести перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком на момент виплати та провести виплату належних сум з урахуванням виплачених сум (а.с.7).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року вищевказану постанову Петрівського районного суду від 08.08.2011 року залишено без змін (а.с.8). 08.07.2013 року Петрівським районним судом видано виконавчий лист №2а-517/11 (а.с.9), заява про примусове виконання подана позивачем 30.07.2013 року (а.с. 33).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 01.08.2013 року було відкрите виконавче провадження № 39137786 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.10).

20.09.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому державний виконавець у якості причин, що перешкоджали виконанню рішення суду, послався на Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та рішення Конституційного суду щодо повноважень КМУ від 25.01.2012 року № 3-РП/2012.

Стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закриттю. Так, згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, відбувається у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 названого Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як свідчать матеріали справи, про обставини, зазначені у ч. 3 ст. 75, зокрема, щодо накладення на боржника штрафу у постанові не йдеться.

Що стосується неможливості боржника виконати рішення суду слід зазначити наступне.

Практика Європейського Суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», від 29.06.2004 року у справі «Жовнер проти України», від 29.06.2004 року у справі «Півень проти України») свідчить про те, що право на судовий розгляд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Європейський Суд з прав людини зазначає у цих рішеннях, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Крім того, Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань,оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Неспроможність державних органів забезпечити виконання судових рішень у цих справах слід вважати порушенням права заявників на мирне володіння своїм майном.Оскільки боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна здійснити позивачу соціальні виплати та враховуючи те, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанову державного виконавця не можна вважати обґрунтованою, та такою, що відповідає чинному законодавству, що є підставою для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що прийнята державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною і винесена незаконною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню. Отже, рішення суду першої інстанції є вірним по суті. Доводи відповідача щодо порушення процесуальних строків не приймаються судом. виходячи з такого. Як свідчать пояснення позивача, постанова державного виконавця від 20.09.2013р. отримана позивачем 08.10.2013р. Належних доказів на спростування названих обставин відповідач не надав. Матеріалами справи також підтверджується, що 17.10.2013р.позивач подав позовну заяву до органу зв'язку (а.с.14).

За таких обставин, виходячи з норм ст.ст. 181, 101,103 КАС, колегія суддів дійшла висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області слід залишити без задоволення, постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.12.2013 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.12.2013 р. у справі № 400/1693/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко