Постанова № 41738877, 26.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ 810/6067/14

16:07

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Бондаренко Н.І.,

від відповідача - Башта М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ" (далі - ТОВ "ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ", позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 року № 0002442201.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 04.09.2014 року № 461/22-03/38679874 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочин вчиненений без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і необґрунтованими, оскільки підприємство за результатами господарської діяльності правомірно сформувало податковий кредит, що підтверджується даними первинних бухгалтерських документів.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні заперечував проти позову та зазначив, що контрагент позивача ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» має ознаки фіктивності, а операції, які проводились між даними підприємствами, не мали реального товарного характеру. Крім того, під час перевірки господарської діяльності позивача використано Акти податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС», якими не підтверджена реальність здійснення фінансово-господарських операцій даних підприємств з їх контрагентами.

Також, в ході судового розгляду справи, представником позивача поставлено під сумнів юридичний статус та виробничі можливості здійснення господарських операцій ТОВ «ЕВЕРІ», яке здійснювало зберігання та перевантаження товару, придбаного позивачем.

Таким чином, на думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач проводив господарську діяльність з ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС».

Між позивачем та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» укладено договір поставки нерафінованої соняшникової олії № 06-06-14 від 06.06.2014 року у кількості 442,402 тони за ціною 9069,17 на загальну суму 4012217,47 (а.с. 9).

За результатом виконання договору складено специфікацію №1 від 16.06.2014 року (а.с.10), виписано акт приймання-передачі № 321, у якому місцем приймання передачі товару визначена юридична адреса ТОВ «ЕВЕРІ» (а.с.12). Також між ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС», ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДИНГ» та ТОВ «ЕВЕРІ» укладено акт, відповідно до якого ТОВ «ЕВЕРІ» зняло зі зберігання та справило переоформлення олії в квоту ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДИНГ» (а.с.11).

Відповідно до умов договору розрахунки між постачальником та покупцем за придбаний товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.21-24).

Внаслідок виконання господарських операцій ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» складено податкову накладну відповідно до якої позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на суму 802443,50 грн. (а.с.13).

У вересні 2014 року посадовими особами ДПІ в Києво-Святошинському районі проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04.09.2014 року № 461/22-03/38679874 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовані порушення пункту 185.1 статті 185 та пункту 188.1 статті 188; порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України - що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2014 року на суму 802444,00 грн.

Висновок податкового органу про завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями поствки товару від ТОВ "ІМПРЕЗА ПЛЮС", оскільки правовідносини не мали реального характеру, товар не поставлявся, у контрагента позивача офісних, виробничих та/або складських приміщень не виявлено, наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не встановлено та наявність ділової мети систематичного придбання та продажу товарів відсутня.

Крім того, податковий орган під час перевірки посилався на інформацію, яка міститься в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІМПРЕЗА ПЛЮС" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року (Акт № 26-58-22-01-17/38893185 від 14.08.2014 року). Відповідно до даного Акта ДПІ в Солом'янському районі зазначено, що правочини між ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» та контрагентами покупцями за перевіряємий період, здійснені без мети настання реальних наслідків, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів в зазначений період в розумінні пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України. Стан платника податків 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Основні постачальники ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» за червень 2014 року, а саме ТОВ «Інвест Капітал Україна», ПП «Агроторг Престиж» та ТОВ «Севен Агро» мають ознаки фіктивності.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року № 0002442201, згідно з яким сума завищеного відємного значення податку на додану вартість складає 802444,00 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з пiдпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартiсть має право зменшити податкове зобов'язання звiтного (податкового) перiоду, визначена відповідно до роздiлу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статтi 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на вiднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разi здiйснення операцiй з придбання або виготовлення товарiв та послуг.

Датою виникнення права платника податку на вiднесення сум податку до податкового кредиту, згiдно з пунктом 198.2 статтi 198 Податкового кодексу України, вважається дата тiєї подiї, що вiдбулася ранiше: - дата списання коштiв з банкiвського рахунка платника податку на оплату товарiв/послуг; - дата отримання платником податку товарiв/послуг, що пiдтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статтi 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звiтного перiоду визначається, виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг, але не вище рiвня звичайних цiн, визначених вiдповiдно до статтi 39 цього Кодексу, та складається з сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статтi 193 цього Кодексу, протягом такого звiтного перiоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарiв та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку.

Пункт 181.1 статті 188 Податкового кодексу України визначає, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статі 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статтi 201 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу пiдписану уповноваженою платником особою та скрiплену печаткою податкову накладну, в якiй зазначаються в окремих рядках певнi обов'язковi реквiзити.

Пунктом 201.4 статтi 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примiрниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригiнал податкової накладної видається покупцю, копiя залишається у продавця товарiв/послуг.

Таким чином, враховуючи зазначені норми Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

З огляду на те, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність факту придбання ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» у ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» товару, а також фіктивності контргента позивача, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії договору поставки товару, специфікацію до даного договору, акт переоформлення товару, акт прийому-передачі товару, виписки з банківського рахунку щодо оплати товару та податкову накладну, оформлену відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

При цьому, вказані документи вивчались податковим органом в ході проведеної перевірки та будь-яких дефектів, зокрема, відсутності обов'язкових реквізитів або підписів, відповідачем встановлено не було.

Крім того, на підтвердження факту використання товару придбаного у зазначеного постачальника у межах своєї господарської діяльності, позивачем надано належним чином засвідчені копії наступних документів: контракт купівлі-продажу нарафіновної олії укладений між ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» та Компанією «ОРЕКСІМ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» (а.с.14-15), спеціфікацію до данного контракту (а.с.15), акт про переоформлення товару (а.с.16), акт приймання-передачі товару (а.с.17), вантажну митну декларацію (а.с.18-20), виписки з банківського рахунку щодо отримання коштів за поставлений товар (а.с.25-27).

Суд звертає увагу, що всі зазначенi документи складенi за результатами проведених операцiй та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записiв у бухгалтерському облiку (затверджено Наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 05.06.1995 р. за № 168/704) i мiстять вiдомостi щодо змiсту та обсягу проведених операцiй, якi узгоджуються мiж собою.

На спростування сумнівів податкового органу відносно юридичного статусу, а також фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «ЕВЕРІ», яким здійснювалось отримання, зберігання та перевантаження соняшникової олії, представником позивача надано відповідні докази. Статутні документи ТОВ «ЕВЕРІ», якими підтверджується юридичний статус підприємства, повноваження осіб, що підписували первинні документи, а також визначено, що основним видом діяльності даного підприємства є саме складське господарство. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про державну реєстрацію прав та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідно до яких ТОВ «ЕВЕРІ» є власником комплексу з перевантаження рослинних олій. Дане підприємство перебуває на обліку ДПІ у Заводському районі Миколаївської області та має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи, що представником відповідача не надано суду жодного доказу в підтвердження своїх доводів відносно фіктивної діяльності ТОВ «ЕВЕРІ», суд вважає доведеним факт реальності здійснення господарської діяльності даним підприємством.

Відносно посилання ДПІ у Києво-Святошинському районі на Акт від 14.08.2014 року № 806/26-58-22-01-17/38893185 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року», суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний Акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкового органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

У свою чергу, суд зауважує, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежнiсть вiд додержання податкової дисциплiни третiми особами, законодавство України, не ставить в залежнiсть виникнення у платника податку на додану вартiсть права на податковий кредит вiд дотримання вимог податкового законодавства iншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплатi податку до бюджету, то це тягне вiдповiдальностi та негативнi наслiдки саме щодо цiєї особи. Зазначена обставина не є пiдставою для позбавлення платника податку права на вiдшкодування податку на додану вартiсть, якщо останнiй виконав усi передбаченi законом умови щодо отримання такого вiдшкодування та має всi документальнi пiдтвердження розмiру свого податкового кредиту.

Крім того, факти викладені податковим органом в Акті від 14.08.2014 року № 806/26-58-22-01-17/38893185 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року» не відповідають дійсності. Так, податковий орган зазначає, що ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» має стан платника 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Проте, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 16.06.2014 року та станом на 29.10.2014 року дані про підтвердження відомостей про юридичну особу - підтверджено.

Судом встановлено, що як на момент укладення договору поставки так і на теперішній час ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» не мало дефектів в юридичному статусі.

Щодо твердження відповідача відносно відсутності у ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» виробничих потужностей та трудових ресурсів, суд зазначає, що податковим органом не було доведено належними та допустимими доказами даних обставин.

Суд звертає увагу, що ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Судом також було досліджено економічний зміст проведеної господарської операції. Зокрема, з довідки позивача від 11.11.2014 вбачається, що прибуток підприємства в результаті проведення даної операції склав 77970,64 грн. У свою чергу, представник відповідача не заперечував даної обставини, а також не надав суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо отримання прибутку підприємством при подальшому продажі придбаного товару.

При цьому, суд враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Водночас, факт реальності здійснення правовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ», та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі актами приймання-передачі товару та податковими накладними.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, не доведено факту безтоварності операції та відсутності економічного змісту у проведеній господарській операції, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично, а отже є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року № 0002442201 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Стаття 97 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що суд визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані за клопотанням однієї зі сторін.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.10.2014 № 0002442201.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 грудня 2014 р.