Постанова № 41738736, 31.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 р. Справа № 804/16005/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - представника відповідача - свідка - свідка - Верещака Б.І. Кисельова А.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ПрАТ «Агро-Союз» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0006042204 від 14.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Агро-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТБ «Агро-Соя» за лютий 2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт №399/22-04/24437204 від 27.06.14 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року №0006042204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 574,00 грн. (основний платіж - 125 716,00 грн., штрафна санкція - 62 858,00 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтрималав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, у яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 року №0006042204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 574,00 грн. (основний платіж - 125 716,00 грн., штрафна санкція - 62 858,00 грн.) діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «Агро-Союз» зареєстроване 28.11.1996 року в Синельниковській районній державній адміністрації, перебуває на обліку у Синельниковському відділенні Дніпропетровської ОДПІ Головного управління МІндоходів у Дніпопетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 24.06.2014 року по 25.06.2014 року відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.06.2014 року №453, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Агро-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТБ «Агро-Соя» за лютий 2014 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки, Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт №399/22-04/24437204 від 27.06.14 року.

У ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Арго-Союз» по взаємовідносинам з ТОВ ТБ «Агро-Соя» встановлено:

- документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ ТБ «Агро-Соя» за лютий 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

- порушення п.п.14.1.18 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України) в результаті чого ПрАТ «Агро-Союз» занижено податок на додану вартість по скороченій декларації за лютий 2013 року на суму 125 716,00 грн.

За наслідками акту перевірки, Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року за № 0006042204 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 188 574,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що між ПрАТ «Арго-Союз» та ТОВ ТБ «Агро Соя» 30 січня 2014 року укладений договір поставки №30011Ж, відповідно до умов якого продавець (ТОВ ТБ «Агро-Соя») зобов'язалось поставити продукцію з сої (оливу та жмих).

На виконання вказаного договору поставки ТОВ ТБ «Агро-Соя» видані податкові накладні на продукцію, що була поставлена за вищевказаним договором поставки, ПрАТ «Агро-Союз» виписані видаткові накладні про отримання продукції.

Вищевказані документи були надані позивачем до перевірки, що не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій ПрАТ «Агро-Союз» до перевірки були надані платіжні доручення про оплуту продукції, товарно-транспотні накладні на доставку продукції, журнал-ордер за листопад 2013 року та лютий 2014 року.

Судом встановлено, що під час дослідження первинних документів податковим органом не встановлено жодних порушень щодо оформлення податкових накладних. Отже наявність належним чином оформлених накладних надає ПрАТ «Агро-Союз» право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Як вбачається з акту перевірки №399/22-04/24437204 від 27.06.14 року, висновки контролюючого органу зроблені з урахуванням акта Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області документальної позапланової невиїзної переаврки ТОВ «ТБ «Агро-Соя» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2014 року яким не встановлено факту фактичного отримання ТОВ «ТБ «Агро-Соя» сировини та матеріалів від контрагентів-постачальників та їх передавання в переробку, а також їх відображення в бухгалтерському обліку.

Щодо висновків Дніпропетровської ОДПІ про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ПрАТ «Арго-Союз» не надано виписок з книги довіреностей на отримання товару, придбаного у ТОВ «ТБ «Агро-Соя» у лютому 2014 року, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка фактично отримувала товар, а також щодо висновків про відсутність сертифікатів відповідності та/або походження на товар, що унеможливлює ідентифікувати товар до виробника та на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару, суд зазначає наступне

Так, у запиті податкового органу №614/10/04-12-15-61 від 15.04.2014 року, на підставі якого проведена перевірка ПрАТ «Агро-Союз, запитаний певний перелік документів, проте, в переліку вказаних документів відсутні виписки з книги реєстації довіреностей на отримання товарів.

На виконання запиту позивач листом №101 від 23.04.2014 року надав відповідачу всі документи, зазначені у ньому, крім сертифікатів якості, оскільки вони не відносяться до документів бухгалтерського та податкового обліку, а отже не можуть бути доказом здійснення або не здійснення господарської операції.

Згодом, при адміністративному оскарженні рішення податкового органу, позивач надав копію виписки з журналу довіреностей за лютий 2014 року та копії 11-ти посвідчень якості, які також містяться у матеріалах даної справи.

Таким чином, відповідачем при проведенні перевірки досліджені всі документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ «Агро-Союз» та ТОВ «ТБ «Агро-Соя» у лютому 2014 року.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5- директор ТОВ «ТБ «Агро-Соя» та ОСОБА_6 - головний бухгалтер ТОВ «ТБ «Агро-Соя», підтвердили, що з ПрАТ «Агро-Союз» співпрацюють з 2014 року на підставі договору поставки. Так, на виконання у мов договору зі складів ТОВ «ТБ «Агро-Соя» у м. Павлоград по вул. Харківській 1а/11 відбувався вивіз продукції з сої до ПрАТ «Агро-Союз». Сторонами виписані всі податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, проведено повний розрахунок.

Отже, суд вважає, що висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, суперечить доказам наявним у матеріалах справи.

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Водночас, приписами абз. 1-3 п. 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України прийшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС « АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Крім того, у п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин з ТОВ ТБ «Агро-Соя» (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Агро-Союз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0006042204 від 14.07.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» сплачений судовий збір у суму 377,15 (триста сімдесят сім гривень п'ятнадцять копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2014 року.

Суддя О.С. Луніна