Постанова № 41738595, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12926/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Готель Салют» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології», - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Готель Салют» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології», та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0009022307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 касаційну скаргу ПрАТ «Готель «Салют» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, вказавши, що при новому розгляді судам, зокрема, слід дослідити наявність ділової мети при здійсненні спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хімічні технології».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Готель Салют» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт від 28.09.2011 № 1304/23-7/22950541.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму доходів від операцій з векселями за 2010 рік на суму 179 507 700грн., завищено показники рядка 3.1 Додатка КЗ до Декларації з податку на прибуток за 2010 рік, завищено податок на прибуток на суму 500грн. та порушено підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал на суму 7 818 726грн.

21 Жовтня 2011 року на підставі вищеозначеного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0009022307, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 7 818 727 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 7 818 726 грн. та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, місцевим загальним судом не було прийнято відповідного рішення по кримінальній справі № 80-0264, а відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13.04.2012 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15.06.2012 постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології», за ознаками складу злочину, передбаченого cт. 205 ч.2 КК України, скасовано, - доводи податкового органу про «фіктивність» спірних господарських операцій є необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення № 0009022307 від 21.10.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи, зокрема, у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї ст. та у ст. 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 статті 135 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні від 15.05.2014 по справі № К/800/47579/13 вказав на те, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід, зокрема, з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Вказана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є спрямованість такої діяльності на отримання доходу. І хоча збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, позаяк при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, втім визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2010 ПРАТ «Готель «Салют» з ТОВ «Промітек» (продавець) представленого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (повірений) було укладено договір купівлі- продажу векселів № Б-10-151/1, відповідно до якого було придбано прості векселі серії АА № 1077383 від 24.12.2007 та серії АА № 1077119 від 24.09.2009.

На виконання вказаного Договору між сторонами було складено Акт прийому-передачі від 26.03.2010, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв прості векселі: АА №1077383 від 24.12.2007 за ціною за ціною 64 997 000 грн. (номінальна вартість 65 000 000 грн.) та АА №1077119 від 24.09.2009 за ціною 232 580 000 гр. (номінальна вартість 232 615 500 грн.).

Також, між ЗАТ «Укренергозбут» (продавець), представленим ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (повірений) та ПРАТ «Готель «Салют» було укладено договір купівлі - продажу векселів від 02.06.2010 № Б-10-316/1, відповідно до якого позивач придбав векселі серії АА № 1077382 від 24.12.2007 та серії АА № 1077388 від 24.09.2009.

Відповідно до Акту-передачі від 02.06.2010 за вказаним вище Договором Продавець передав, а Покупець прийняв прості векселі: АА № 1077382 від 24.12.2007 за ціною 49 511 000 грн. (номінальна вартість 50 000 000 грн.) та АА № 1077388 від 24.09.2009 за ціною 64 999 200 грн. (номінальна вартість 65 000 000 грн.).

В подальшому, три з чотирьох вищеозначених векселів було передано позивачем ТОВ «Хімічні технології» за Договором купівлі - продажу векселів від 20.12.2010 № Б-10-708/1, відповідно до якого ТОВ «Хімічні технології» було придбано векселі серії АА № 1077382 від 24.12.2007 за ціною 49 511 100 грн. (номінальна вартість 50 000 000 грн.), серії АА № 1077383 від 24.12.2007 за ціною 64 997 200 грн. (номінальна вартість 65 000 000 грн.) та серії АА № 1077388 від 24.09.2009 за ціною 64 999 400 грн. (номінальна вартість 65 000 000 грн.).

Тобто, загальний прибуток ПРАТ «Готель «Салют» від багатомільйонної господарської операції з продажу векселів на користь ТОВ «Хімічні технології» склав лише 500 грн., що, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що спірні господарські операції були направлені виключно на транзит фінансових активів та позбавлені будь-якої ділової мети.

Однак, суд першої інстанції, всупереч вказівкам Вищого адміністративного суду, обставини щодо наявності ділової мети при здійсненні спірних господарських операцій не досліджував та обмежившись лише формальним посиланням на норми п.86.9 ст.86 ПК України дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, в ході розгляду справи, позивач не надав жодних пояснень щодо того, у чому саме полягала господарська мета від продажу спірних векселів ТОВ «Хімічні технології», так само як і не надав доказів, які б дозволили виявити факт розумної економічної вигоди від вказаної операції, - з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за період, що перевірявся, у розмірі 7 818 726 грн., та відсутності правових підстав до скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно висновків суду першої інстанції та посилань представника позивача на порушення податковим органом процедури, визначеної пунктом 86.9 статті 86 ПК України, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, винесення відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду. Водночас, в зазначеній нормі Податкового кодексу України не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.

Так, за приписами частини першої статті 98 КПК України кримінальну справу може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.

Приймаючи до уваги те, що під час розгляду даної адміністративної справи факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не встановлено, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року скасувати.

Приватному акціонерному товариству «Готель Салют» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології», - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.