Постанова № 41738591, 26.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 910/16174/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 (повне рішення складено та підписано 07.10.2014)

у справі №910/16174/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та має місце порушення норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою від 06.11.2014 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/16174/14 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в якому надавав свої пояснення, підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача участі в судовому засіданні не брали, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

26.11.2007 між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (нині - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»), як страховиком, та Швиденком Анатолієм Анатолійовичем, як страхувальником, укладено договір страхування наземного транспорту №КGK0АЕ00000009. Вигодонабувачем за цим договором є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Daewoo», реєстраційний номер ВА0591АІ. Вигодонабувачем є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 4.2. договору, страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати платежі та виконувати інші умови правил страхування.

Згідно з умовами договору страхування страховим випадком є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2010 по вулиці Короленка в місті Кіровограді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Daewoo» з реєстраційним номером ВА0591АІ, власником якого є Швиденко А.А., та транспортним засобом ВАЗ-21120 з реєстраційним номером ВА2318АІ, власником якого є Коваленко М.Г.

21.09.2010 страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, про що зазначено у страховому акті №И-7322 від 04.11.2010.

Для визначення розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивачем замовлено складання звіту про оцінку транспортного засобу «Daewoo» з реєстраційним номером ВА0591АІ. Відповідно до звіту №040/2 від 10.10.2010 про оцінку зазначеного транспортного засобу вартість матеріального збитку становить 19 070,00 грн.

Позивачем складено страховий акт №И-7322 від 04.11.2010 із визначенням суми страхового відшкодування у розмірі 18 920,00 грн., яка виплачена страхувальнику в повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В матеріалах справи міститься лист Кіровського районного суду міста Кіровограда №13305 від 15.03.2013 в якому зазначено, що адміністративна справа відносно винної у спричиненні 20.09.2010 ДТП особи - Коваленка М.Г. у даному суді не розглядалась.

З метою отримання відомостей щодо обставин ДТП, 07.05.2013 позивач звернувся із запитом до відділення державної автомобільної інспекції Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, у відповіді на який зазначено, що відносно винного у спричиненні ДТП водія Коваленка М.Г., який керував транспортним засобом ВАЗ-21120 з реєстраційним номером ВА2318АІ, складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП та направлено для розгляду до Кіровського районного суду міста Кіровограда.

Оскільки, винним у спричиненні 20.09.2010 ДТП зазначено Коваленка М.Г., який керував транспортним засобом ВАЗ-21120 з реєстраційним номером ВА2318АІ, то ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах»), звернулось із регресним позовом до нього.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2014 у справі №390/2863/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13.03.2014 Апеляційного суду Кіровоградської області, у задоволенні позову відмовлено, зважаючи на пропущений позивачем строк звернення із таким позовом до суду та поданням позову до неналежного відповідача.

У серпні 2014 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення 18 920,00 грн. страхового відшкодування.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Внаслідок настання страхового випадку за договором страхування №КGK0АЕ00000009 від 26.11.2007, позивачем перераховано суму страхового відшкодування, відповідно до листа вигодонабувача №6868085 від 04.11.2010, на рахунок ЗАТ «Страхові відшкодування Інгосстрах», що підтверджується платіжним дорученням №2686 від 08.11.2010 (а.с. 19).

Таким чином, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги відшкодування збитків в порядку регресу до особи, відповідальної за завдані збитки транспортному засобу «Daewoo» з реєстраційним номером ВА0591АІ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за фактом звернення ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області із позовом до винної у спричиненні ДТП особи - Коваленка М.Г., у справі №390/2863/13-ц винесено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку із пропущеним строком позовної давності та поданням, окрім того, позову до неналежного відповідача. З висновками суду першої інстанції погодився Апеляційний суд Кіровоградської області, залишаючи дане рішення без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» без задоволення.

Звертаючись з позовом до господарського суду міста Києва, ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» зазначає, що у зв'язку із поданням ним позову до одного із боржників, строк позовної давності є таким, що переривався, а отже позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, до позивача, як страховика, перейшло право регресної вимоги про стягнення страхового відшкодування з приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», яким було застраховано автомобіль винного у вчиненні ДТП Коваленка М.Г. - ВАЗ-21120 з реєстраційним номером ВА2318АІ, і саме ПрАТ «Просто-страхування» мало б здійснити відшкодування шкоди в порядку регресу.

Отже, на переконання судової колегії, з боку ПрАТ «Просто-страхування» порушені права ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.

Однак, ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» пропущено строк позовної давності.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, саме з моменту сплати страхового відшкодування страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним витрат, а, відтак, для позивача право вимоги страхового відшкодування в порядку регресу виникає з 08.11.2010 - з моменту здійснення виплати страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №2686 від 08.11.2010 (а.с. 19), а тому останнім днем трирічного строку позовної давності є 08.11.2013.

В матеріалах справи міститься ухвала Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з якої вбачається, що за фактом звернення позивача до винної у спричиненні ДТП особи провадження у справі №390/2863/13-ц відкрито 19.12.2013, а позовна заява, подана до суду 03.12.2013.

Отже, на момент звернення до суду, трирічний строк позовної давності вже був пропущений, про що суд і зазначив у рішенні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2014 у справі №390/2863/13-ц, відмовляючи у задоволенні позову. Також, у даному рішенні суду зазначено, що позовну заяву пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки цивільно-правова відповідальність Коваленка М.Г. застрахована приватним акціонерним товариством «Просто-страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 за змістом ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2014 у справі №910/21529/13.

Стаття 264 ЦК України встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, однак, за умови, що до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

Відтак, визнання боржником свого боргу так само як і пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників чи щодо частини вимоги, право на яку має позивач, якщо такі дії мали місце вже після спливу позовної давності, не свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки звернення позивача з позовом до винної у спричиненні ДТП особи відбулось вже після спливу трирічного строку від дня виплати страхового відшкодування, а також у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача і відмовою у задоволенні позову у цивільній справі №390/2863/13-ц, то підстави для визнання строку позовної давності таким, що переривався, у суду відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Поважними слід визнавати тільки такі причини, за яких кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежали та не знаходились під його контролем.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Однак, зазначені ПрАТ ««Страхова компанія «Інгосстрах» причини пропуску позовної давності до поважних не відносяться, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про відновлення свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, як до належного так і до неналежного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 11.08.2014 у справі №910/2843/14, від 18.02.2014 у справі №913/2372/14, від 19.11.2013 у справі №910/9141/13, від 15.01.2013 у справі №15/040-12.

В обґрунтування поважності причин пропущення строку позовної давності позивач зазначає про його необізнаність щодо страхової компанії, яка здійснила страхування цивільно-правової відповідальності винної у спричиненні ДТП особи, до моменту звернення із позовом до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, однак, судова колегія не бере їх до уваги у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до п. 15.2. умов страхування договору страхування наземного транспорту №КGK0АЕ00000009 від 26.11.2007 вирішуючи питання щодо виплати страхового відшкодування страхувальнику, ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» мав бути досліджений певний перелік документів, який страхувальник повинен надати страховику.

Зокрема, серед визначеного переліку документів зазначено довідку МВС України про ДТП, у якій, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду та її форми» від 04.07.2011 №389, обов'язково вказуються всі учасники ДТП, тип, марка, номерний знак транспортних засобів, наявність чи відсутність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат «Зелена картка» та інше.

З огляду на вищевикладене, ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» не доведено, що з 08.11.2010 по 03.12.2013 позивач не мав змоги самостійно дізнатися про те, що цивільно-правова відповідальність винної у спричиненні ДТП особи застрахована у приватного акціонерного товариства «Просто-страхування».

Крім того, колегія суддів зазначає, що після прийняття рішення Кіровоградським районним судом Кіровоградської області пройшло сім місяців і лише 01.08.2014 позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до належного відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/16174/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16174/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Р.В. Федорчук