Ухвала суду № 41738065, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4798/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту ДПІ, Інспекція), звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (далі по тексту ПрАТ «Альба Україна», товариство) про стягнення податкового боргу у розмірі 31904397,30 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до відповідного бюджету податковий борг з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, у сумі 31904397, 30 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 29 березня 1995 року, перебуває на податковому обліку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (а.с.10, 11).

На підтвердження наявності у товариства заявленої до стягнення заборгованості податковим органом надано та судом першої інстанції досліджено довідку про наявність (відсутність) заборгованості (а.с.39), розрахунок суми боргу (а.с.40), податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 11 лютого 2014 року (а.с.41-43), податкові декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року, від 20 червня 2014 року та від 18 липня 2014 року (а.с.44-52), корінець податкової вимоги форми «Ю» від 2 червня 2014 року №95-25 (а.с.53), зворотній бік облікових карток платника податку - відповідача (а.с.54-60).

Як вбачається із зазначених документів, податковий борг виник внаслідок несплати самостійно визначених відповідачем зобов'язань згідно поданих податкових декларацій:

- з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 11 лютого 2014 року, згідно якої грошове зобов'язання по орендній платі на 2014 рік складає 1093923,76 грн., з щомісячним платежем у розмірі 91160,31 грн. (в грудні - 91160,35 грн.);

- з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року за квітень 2014 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 13196728,00 грн.;

- з податку на додану вартість від 20 червня 2014 року за травень 2014 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 17305634,00 грн.;

- з податку на додану вартість від 18 липня 2014 року за червень 2014 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 1319683,00 грн., з урахуванням наявної переплати.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, так як сума податкового боргу у розмірі 31904397,30 грн. відповідачем не сплачено. Існування вказаного боргу не заперечується відповідачем.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України, а їх невиконання і є порушенням державних інтересів.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового боргу та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За нормами пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Так, судом першої інстанції встановлено, що податковий борг виник внаслідок несплати самостійно визначених відповідачем зобов'язань згідно поданих податкових декларацій:

- з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 11 лютого 2014 року, згідно якої грошове зобов'язання по орендній платі на 2014 рік складає 1093923,76 грн., з щомісячним платежем у розмірі 91160,31 грн. (в грудні - 91160,35 грн.);

- з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року за квітень 2014 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 13196728,00 грн.;

- з податку на додану вартість від 20 червня 2014 року за травень 2014 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 17305634,00 грн.;

- з податку на додану вартість від 18 липня 2014 року за червень 2014 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 1319683,00 грн., з урахуванням наявної переплати.

У силу підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За змістом пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За правилами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За нормами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, передбачено підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, що ним не було отримано ухвалу про відкриття скорочено провадження та він не мав можливості подати заперечення на позовну заяву та повідомити суд про відкриття процедури банкрутства, колегія суддів не приймає до уваги так як вказані доводи спростовані матеріалами справи, зокрема зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 66), з якого вбачається, що відповідачем отримано ухвалу про відкриття скороченого провадження 20.08.2014 року.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада у відповідача було витребувано завірені копії таких документів: ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року у справі №911/3268/14 з відміткою про набрання нею законної сили та з якої дати; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.09.2013 року стосовно відповідача; копію офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Так, на виконання вказаної ухвали відповідачем надано належним чином завірену ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року про порушення провадження у справі про банкрутство; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого 27.08.2014 року порушено справу про банкрутство; та оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ «Альба України», яке розміщено на офіційному сайті Вищого господарського суду України 25.08.2014 року.

Таким чином, апеляційним судом перевірено доводи апелянта про порушення процедури банкрутства відносно відповідача та встановлено наступне.

Так, податковий борг у відповідача виник до порушення процедури банкрутства. Також, податковий орган звернувся з позовом до суду про стягнення податкового боргу 12.08.2014 року, тобто до початку процедури банкрутства.

Та, хоча, оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено після порушення справи про банкрутство, колегія суддів вважає, що порушення процедури банкрутства не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, так як вказана обставина лише змінює порядок виконання оскаржуваного судового рішення, однак не спростовує наявність у відповідача узгодженого податкового боргу та необхідність його сплати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 04 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.