Рішення № 41736928, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20089/14 11.11.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Ірігаційні системи"

про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань по договору поставки №71 від 18.01.2013 року

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Шлей І.О. (дов.№77/2013 від 16.12.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Ірігаційні системи" про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань по договору поставки №71 від 18.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором №71 від 18.01.2013 зобов'язань по оплаті поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15023,69 грн. разом із нарахованими штрафними санкціями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі №910/20089/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.

За наслідками судового засідання 09.10.2014, суд відклав розгляд справи на 11.11.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 11.11.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судову засідання 09.10.2014 та 11.11.2014 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення.

Оскільки, відзив на позов відповідачем не надано, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» (покупець) укладено Договір поставки № 71.

Відповідно до предмета даного Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках - фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.

За положеннями п.4.1.1. Договору, постачальник протягом нормально необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) постачальника замовлення покупця. Відповідно до п.З ст.205 ЦК України умови щодо строків поставки і оплати партії товару, та/або інші умови, визначені рахунком - фактурою, вважаються узгодженими покупцем, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від нього не надійде зауважень, про що також свідчить підпис покупця за цим Договором.

Достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в супровіднихдокументах, буде також приймання Покупцем товару в порядку, передбаченому п.4.4. даного Договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі. (п.4.1.3.Договору).

Пунктом 4.1.4.Договору сторони погодили, що умови постачання партії товару вважаються також повністю узгодженими сторонами після отримання постачальником передоплати в розмірі, визначеному рахунком-фактурою, та в передбачені строки.

Найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна вартість партії товару, терміни поставки та оплати можуть бути узгоджені Сторонами в Специфікаціях (додатках) до цього договору, які підписані уповноваженими представниками сторін та є його невід'ємними частинами. Підписання Сторонами Специфікації є достатнім узгодженням умов постачання партії товару незалежно від порядку узгодження згідно з п.4.1. даного Договору. Сторони в специфікаціях (додатках) до цього договору можуть передбачити умови, що відрізняються від умов, передбачених даним Договором. (п.4.2.Договору).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 171075,58 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних:

1) ЕТП №СК0804/012 від 08.04.2013;

2) ЕТП №СК0904/021 від 09.04.2013;

3) ЕТП № CK 1704/031 від 17.04.2013;

4) ЕТП № СК 1904/015 від 19.04.2013;

5) ЕТП № СК2204/016 від 22.04.2013;

6) ЕТП № СК2404/017 від 24.04.2013;

7) ЕТП № СК2604/005 від 26.04.2013;

8) ЕТП № СКЗ004/023 від 30.04.2013;

9) ЕТП № СК3004/024 від 30.04.2013;

10) ЕТП № СК0805/008 від 08.05.2013;

11) ЕТП № СК0805/013 від 08.05.2013;

12) ЕТП № СК 1605/003 від 16.05.2013;

13) ЕТП № СК1705/014 від 17.05.2013;

14) ЕТП № СК2805/018 від 28.05.2013;

15) ЕТП № СК0406/018 від 04.06.2013;

16) ЕТП № СК0606/015 від 06.06.2013;

17) ЕТП № СК0606/016 від 06.06.2013;

18) ЕТП № СК0606/018 від 06.06.2013;

19) ЕТП № СК0706/026 від 07.06.2013;

20) ЕТП № СК1106/010 від 11.06.2013;

21) ЕТП № СК1106/011 від 11.06.2013;

22) ЕТП № СК1106/012 від 11.06.2013;

23) ЕТП № СК1306/011 від 13.06.2013;

24) ЕТП № СК1706/021 від 17.06.2013;

25) ЕТП № СК2006/022 від 20.06.2013;

26) ЕТП № СК0307/024 від 03.07.2013;

27) ЕТП № СК0807/016 від 08.07.2013;

28) ЕТП № СК1607/018 від 16.07.2013;

29) ЕТП № СК1807/027 від 18.07.2013;

30) ЕТП № СК 1807/029 від 18.07.2013;

31) ЕТП № СК1907/037 від 19.07.2013;

32) ЕТП № СК2907/008 від 29.07.2013;

33) ЕТП № СКЗ 107/037 від 31.07.2013;

34) ЕТП № СК2008/029 від 20.08.2013;

35) ЕТП № СК0209/010 від 02.09.2013;

36) ЕТП № СК0309/019 від 03.09.2013;

37) ЕТП № СК0609/018 від 06.09.2013;

38) ЕТП № СК0410/032 від 04.10.2013;

39) ЕТП № СК0410/033 від 04.10.2013;

40) ЕТП № СК1110/014 від 11.10.2013;

41) ЕТП № СК1510/025 від 15.10.2013;

42) ЕТП № СК1710/025 від 17.10.2013;

43) ЕТП № СК 1710/026 від 17.10.2013;

44) ЕТП № СК2310/005 від 23.10.2013;

45) ЕТП № СК3010/024 від 30.10.2013;

46) ЕТП № СКЗО10/025 від 30.10.2013;

47) ЕТП № СКЗО 10/026 від 30.10.2013;

48) ЕТП № СКОП 1/015 від 01.11.2013;

49) ЕТП № СК0611/015 від 06.11.2013;

50) ЕТП № СК0811/011 від 08.11.2013;

51) ЕТП № СК0811/012 від 08.11.2013;

52) ЕТП № СК1111/025 від 11.11.2013;

53) ЕТП № СК 1211/023 від 12.11.2013;

54) ЕТП № СК1511/038 від 15.11.2013;

55) ЕТП № СК1811/012 від 18.11.2013;

56) ЕТП № СК1612/021 від 16.12.2013;

57) ЕТП № СК2012/013 від 20.12.2013;

58) ЕТП № СК2412/028 від 24.12.2013;

59) ЕТП № СК2712/03 від 27.12.2013.

Відпуск товару представникам покупця здійснювався на підставі наступних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей:

1) № 131 від 05.04.2013;

2) № 203 від 17.04.2013;

3) № 220 від 19.04.2013;

4) № 234 від 22.04.2013;

5) № 259 від 24.04.2013;

6) № 300 від 30.04.2013;

7) № 359 від 15.05.2013;

8) № 374 від 17.05.2013;

9) № 450 від 28.05.2013;

10) № 511 від 06.06.2013;

11) № 495 від 04.06.2013;

12) № 533 від 11.06.2013;

13) № 524 від 07.06.2013;

14) № 534 від 11.06.2013;

15) № 535 від 11.06.2013;

16) № 551 від 12.06.2013;

17) № 578 від 20.06.2013;

18) № 626 від 02.07.2013;

19) № 642 від 08.07.2013;

20) № 677 від 16.07.2013;

21 )№ 694 від 18.07.2013;

22) № 882 від 02.09.2013;

23) № 1004 від 04.10.2013;

24) № 1023 від 11.10.2013;

25) № 1028 від 15.10.2013;

26) № 1093 від 30.10.2013;

27) № 1118 від 05.11.2013.

28) № 1127 від 07.11.2013;

29) № 1133 від 11.11.2013;

30) № 1161 від 15.11.2013;

31) № 1285 від 24.12.2013.

За умовами п. 5.1. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі продукції.

Проте, не зважаючи на встановлений Договором строк для проведення розрахунків, та наші звернення щодо термінового погашення заборгованості з оплати товару у вигляді направлення претензії від 21.05.2014 № 2056/2014, відповідачем зобов'язання по оплаті в повному обсязі не виконані, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 12541,50 грн.

Як передбачено п. 8.3. Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару, Покупець згідно ч. З ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити проценти за використання чужих коштів в розмірі 20 % річних за весь період прострочення оплати.

Оскільки, умовами Договору встановлено відповідальність сторін за порушення своїх зобов'язань, зокрема нарахування штрафних санкцій, позивачем до стягнення у межах даного спору заявлено також неустойку у розмірі 1127,37 грн. та 20% річних у розмірі 1354,82 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 18.01.2013 між сторонами у справі укладено Договір поставки №71, за яким постачальник зобов'язується постачати і передавати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товару на загальну суму 171075,58 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, проте оплату за даний товар відповідач здійснив частково, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 12541,50 грн.

Під час розгляду спору у суді, відповідач частково погасив наявний перед позивачем борг, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на поточному рахунку позивача, а відтак розмір заборгованості відповідача зменшився та становить 9382,58 грн.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 3158,92 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані товари за Договором, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 1127,37 грн. та 20% річних у розмірі 1354,82 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 8.3. Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 1127,37 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару, Покупець згідно ч. З ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити проценти за використання чужих коштів в розмірі 20 % річних за весь період прострочення оплати.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача 20% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 1354,82 грн., підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Ірігаційні системи" про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань по договору поставки №71 від 18.01.2013 року -- припинити у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3158,92 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Ірігаційні системи" про стягнення боргу, неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань по договору поставки №71 від 18.01.2013 року - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ірігаційні системи» (01021, м. Київ, вул. Шовковична/Липський провулок, будинок 13/2, ідентифікаційний код 33498019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1, ідентифікаційний код 33090871) 9382 (дев'ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 58 копійок заборгованості за поставлений товар, 1 127 (одну тисячу сто двадцять сім) гривень 37 копійок неустойки, 1 354 (одну тисячу триста п'ятдесят чотири) гривні 82 копійки 20% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 11.11.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 17.11.2014 року

Суддя К.В. Полякова