Рішення № 41736925, 03.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 Справа № 908/4156/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників сторін: від позивача - Мельник Н.В., довіреність №171/20-19 від 15.01.2014 р.; від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №1796 від 22.09.2014 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/4156/14

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району, м. Запоріжжя (скорочено Концерн «МТМ»);

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя (скорочено ПП ОСОБА_3.);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 20.10.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/111/14, засідання призначено на 19.11.2014 р., оголошено перерву до 03.12.2014 р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн «МТМ» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПП ОСОБА_3 заборгованості за Договором №101857 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2007 р. в розмірі 478,43 грн., з якої 399,6 грн. основний борг, 17,26 грн. пеня, 13,14 грн. три відсотки річних та 48,43 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з жовтня 2012 р. по квітень 2014 р. за Договором №101857 від 01.06.2007 р. отримав від позивача теплової енергії на загальну суму 399,6 грн., за яку не розрахувався. В обґрунтування вимог посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. ст. 1, 2, 54 -57, 66, 67, 82 ГПК України, умови Договору №101857 від 01.06.2007 р., Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. №2633-VІ, Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 р. за №1198 та Закон України «Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ПП ОСОБА_3, відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву заперечує проти доводів, викладених у позові з тих підстав, що джерелом тепла нежитлового приміщення АДРЕСА_2 є електроенергія, оскільки під час проведення реконструкції зазначеного приміщення 10.10.2006 р. було здійснено демонтаж системи центрального опалення, що підтверджується актом ЖЕД №57 від 04.12.2006 р., а відтак відповідач не користується послугами позивача з централізованого опалення. Крім того, звертає увагу суду на те, що термін дії Договору №101857 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2007 р. сплив 01.06.2012 р., про що позивач був повідомлений заявою №7 від 17.04.2012 р. Просить в позові відмовити в повному обсязі. Доповненням до відзиву від 19.11.2014 р. просить суд стягнути з позивача 1461,6 грн., понесених витрат за надання послуг адвоката.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 р. між Концерном «МТМ» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та ПП ОСОБА_3 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №101857 (далі - Договір №101857), за умовами якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючи тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору №101857).

Згідно звернення - доручення від 01.06.2007 р. (Додаток 1а до Договору №101857) постачання теплової енергії здійснюється на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення АДРЕСА_2, з величиною приєднаного (максимального) теплового навантаження 0,000141 Гкал/год, згідно Додатку №1 до вказаного Договору «Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу.». Орієнтована вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить, усього 61,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Схема межі поділу теплової енергії визначено Додатком №2 до Договору №101857.

Пунктом 3.2.26 Договору №101857 передбачено, що Споживач зобов'язаний щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 10.1 Договору №101857, цей договір набуває чинності з 01.06.2006 р. і діє до 01.06.2008 р.

За приписами п. 10.4 Договору №101857, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

В позовній заяві позивач вказує на те, що взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за Договором №101857 у період з жовтня 2012 р. по квітень 2014 в сумі 399,6 грн. не виконано.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором №101857 в сумі 399,6 грн., пені в сумі 17,26 грн., 3% річних в сумі 13,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 48,43 грн. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач у відзиві зазначає, і це не заперечується позивачем, що починаючи з 10.10.2006 р. в приміщенні АДРЕСА_2 було демонтовано систему центрального опалення. Судом встановлено, що через приміщення відповідача проходить лише труба, через яку здійснюється подача енергоносія до інших споживачів, та відповідно певна частка теплової енергії припадає на частку приміщення відповідача.

Разом з тим суд враховує наступні обставини. Згідно п. 10.1, Договір №101857 набуває чинності з 01 червня 2007 року та діє до 01 червня 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 10.4, Договір №101857 вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна сторона за місяць до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про розірвання цього Договору.

Як правильно вказує відповідач, п. 10.4 Договору визначена умова необхідна для пролонгації Договору. Не виконання такої умови у вигляді заяви однієї зі сторін про розірвання договору - тягне за собою застосування строку дії договору, після спливу якого можливість користуватись правами та здійснювати обов'язки за Договором, сторони втрачають. Для застосування строків дії Договору (відмови від пролонгації договору) єдиною необхідною підставою - є заява однієї зі сторін про його розірвання.

На виконання вимог п. 10.4 Договору, відповідачем, більш ніж за місяць до закінчення строку його дії була направлена заява про розірвання Договору №101857 за вих. № 7 від 17.04.2012 року.

З 01.06.2012 року Договору №101857 припинив свою дію, а тому відсутні будь-які підстави для нарахування відповідачеві заборгованості після 01.06.2012 року, оскільки після зазначеної дати відповідач вже не є споживачем теплової енергії згідно умов Договору.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором №101857 - відсутні. В зв'язку з чим відсутні і підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

У запереченні на відзив, позивач вказує, що розділом 8 Договору «Порядок вирішення спорів» визначено, що розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною, та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладанням додаткових угод (п. 8.1. Договору).

У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання (п. 8.2. Договору).

Відповідач неодноразово звертався з заявою про розірвання договору, однак Концерн «МТМ» не надав згоду про розірвання Договору № 101857 від 01.06.2007 року у зв'язку з відсутністю технічної можливості припинити відпуск теплової енергії та заборону здійснювати відпуск теплової енергії без укладеного договору купівлі - продажу теплової енергії.

Позивач вважає, що, сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору № 101857 від 01.06.2007 року та відповідно він є діючим та таким, що підлягає обов'язковому виконанню сторонами. Спір, відповідно до вимог ч. 4 ст. 188 ГК України, не було передано на вирішення суду.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, оскільки в даному випадку відбулось не розірвання договору, а припинення його дії внаслідок закінчення строку, на який було укладено договір, через відмову відповідача від його пролонгації.

02.12.2014 р. від відповідача надійшло клопотання про стягнення з позивача судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката. На підтвердження клопотання відповідачем надано копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.11.2014 р.; копію прибуткового касового ордеру від 18.11.2014 р.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.11.2014 р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію угоди про надання правової допомоги № 10/11/14.

Господарський суд задовольняє зазначене клопотання.

В силу ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при відмові в позові - на позивача.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.11.2014 р., відповідачем було сплачено вартість послуг адвоката у справі № 908/4156/14, що склала 1461,6 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДР 32121458) на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 (69095, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати понесені за надання послуг адвоката в сумі 1461 (одна тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04.12.2014 р.

Суддя В.М. Хуторной