Рішення № 41736891, 27.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.14р. Справа № 904/8376/14

За позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.)

до державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості

Суддя Татарчук В.О.

Секретар судового засідання Дорошевська М.І.

Представники:

від позивача: Миткалик Є.В., дов. №00.01.01.36 від 10.07.14

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» звернулось з позовом до державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 17778,06грн та пені - 1852,23грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №1079л від 01.01.2012р. щодо своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що станом на сьогоднішній день підприємство не отримало з бюджету кошти для оплати комунальних послуг і перебуває у складному економічному стані. З огляду на положення ст.23 Бюджетного кодексу України в позові слід відмовити.

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

В судовому засіданні 27.11.2014 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

встановив:

01.01.2012 між КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (постачальник) і ДП « 38 відділ інженерно-технічних частин» (споживачем) був укладений договір №1079л про відпуск теплової енергії.

Згідно з п.п. 1.1 вказаного договору, постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у цьому договорі.

Відповідно до абз. 1 п. 5.1 договору №1079л від 01.01.2012 розрахунки за теплоенергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Згідно з рішенням ВК ДМР від 14.12.2010 №1857 тариф за 1 Гкал складає 273,89грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позов з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як зазначено вище, між сторонами було укладено договір №1079л від 01.01.2012 про відпуск теплової енергії.

На виконання вказаного договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 17778,06грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі виконаних робіт: за квітень 2013 року на суму 761,41грн, за жовтень 2013 року - 1824,10грн, листопад 2013 року - 2111,68грн, грудень 2013 року - 3256,52грн, січень 2014 року - 4064,50грн, лютий 2014 року - 3530,41грн, березень 2014 року - 2229,44грн.

Відповідно до абз. 4, 5 п.п. 5.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплоенергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до абз.6 п.п. 5.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок пені за період з 21.04.2013 по 10.10.2014 в розмірі 1820,33грн (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ).

З приводу посилань відповідача на відсутність фінансування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.10 постанови пленум Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної оплати спожитої теплової енергії є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника задоволенню не підлягає. По справі проведено два судових засідання і відповідач не був позбавлений права направити до суду іншого представника. До того ж матеріалів справи цілком достатньо для прийняття рішення по суті спору.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» (51915, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, 181, ідентифікаційний код 33127487) на користь комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 168, ідентифікаційний код 03342573) 17778,06грн - основного боргу, 1852,23грн - пені, 1827грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 02.12.2014

Суддя В.О. Татарчук