Рішення № 41736862, 01.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2679/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2255/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання довіреності удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортного засобу та звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

13.09.2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», в якому зазначив, що 11.01.2009 року між ним та відповідачем ОСОБА_6, який діяв від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_5, був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, предметом якого є легковий автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO», модель Т13110, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ: легковий седан. Згідно цього договору ОСОБА_6 отримав від нього кошти у розмірі 4 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 32 000 грн., передав йому вказаний автомобіль та довіреність, якою надав йому усі права щодо користування та розпорядження вказаним автомобілем. Зазначена довіреність видана строком до 11.01.2014 року та посвідчена 11.01.2009 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий №3. При цьому, під час передачі вказаного автомобіля, ОСОБА_6 пообіцяв йому нотаріально оформити (посвідчити) договір купівлі-продажу вищезазначеного транспортного засобу протягом декількох днів, однак в подальшому, постійно посилаючись на зайнятість та відсутність часу, відмовлявся від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу. 13.06.2013 року, з метою державної реєстрації вищезазначеного транспортного засобу, він звернувся до органу ДАІ, в ході чого довідався про те, що відділом ДВС Заставнівського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-639, виданого 25.01.2012 року Заставнівським районним судом про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ПАТ «Сведбанк» 200 282,99 грн. заборгованості за кредитним договором, накладено арешт на придбаний ним автомобіль. У зв'язку з наведеним просив визнати довіреність, надану йому ОСОБА_6, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_5, щодо володіння, користування та розпорядження вищевказаним автомобілем - удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу даного транспортного засобу, визнати за ним право власності на спірний автомобіль, звільнити з-під арешту зазначений автомобіль та скасувати обтяження рухомого майна, встановлене відділом державної виконавчої служби Заставнівського районного управління юстиції щодо цього автомобіля.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року задоволено позов ОСОБА_4. Визнано довіреність, надану ОСОБА_6, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_5, на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO», модель Т13110, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ: легковий седан, посвідчену 11.01.2009 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер №3 - удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу даного транспортного засобу. Визнано за ОСОБА_4 право власності на вказаний автомобіль. Звільнено з-під арешту зазначений автомобіль та скасовано обтяження рухомого майна, встановлене відділом державної виконавчої служби Заставнівського районного управління юстиції щодо цього автомобіля.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на вказане рішення подало апеляційну скаргу в порядку ст. 292 ЦПК України, як особа, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання щодо її прав та обов'язків.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що оскаржуване рішення порушує права ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як заставодержателя, так як при ухваленні рішення судом не враховано, що автомобіль, право власності на який визнано за ОСОБА_4, передано ОСОБА_5 у заставу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в якості забезпечення кредитних зобов'язань, які до цього часу не виконані. Розглядаючи справу суд першої інстанції не здійснив жодних дій для встановлення обставини перебування спірного автомобіля в заставі, вважаючи встановленим факт можливості безперешкодного розпорядження майном ОСОБА_5 та прийнявши до уваги лише визнання позову представником останнього, не дослідивши при цьому, чи не порушуються визнанням позову права інших осіб. Таким чином рішення суду ухвалене з порушенням ч. 4 ст. 174 та п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України.

Також апелянт вказує, що суд, незважаючи на відсутність письмового договору купівлі-продажу, вважав встановленими фактичні договірні відносини купівлі-продажу спірного автомобіля, що нібито склалися між сторонами, так як вони ствердили, що під виглядом оформлених довіреностей та розписки фактично відбувся інший правочин. Однак, законодавством України встановлена письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля, а видачу довіреності на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності. Крім того, ні після оформлення ОСОБА_5 довіреності на ОСОБА_6, ні після оформлення довіреності ОСОБА_6 на позивача ОСОБА_4 даний автомобіль не вибув з володіння власника цього автомобіля - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, тому правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 17 ЦК України (Представництво), а не нормами про купівлю-продаж. Будь-яких підстав вважати, що фактично відбувся інший правочин у суду не було.

З наведених мотивів апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та представник відповідача ПАТ «Сведбанк» в судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_6, діючи від імені ОСОБА_5 на підставі виданої ним довіреності, посвідченої 14.10.2008 року приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованої у реєстрі за №3442 (а.с. 12), передав ОСОБА_4 легковий автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO», модель Т13110, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ: легковий седан, ключі від вказаного автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію, за що отримав від нього грошові кошти в сумі 4 000,00 доларів США, що в гривневому еквівалентні становить 32 000,00 грн.

Даний факт підтвердили в судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 Крім того, наведене підтверджується розпискою ОСОБА_6 (а.с. 31).

11.01.2009 року відповідач ОСОБА_6 надав позивачу ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважив останнього на вчинення дій щодо розпорядження транспортним засобом марки «ЗАЗ-DAEWOO», модель Т13110, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип ТЗ: легковий седан (а.с. 11). Даною довіреністю ОСОБА_6 наділив таким же правом і ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Згідно копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 29.08.2007 року 1-им МВ ДАІ (м. Чернівці) ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області, власником транспортного засобу марки «ЗАЗ-DAEWOO», модель Т13110, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, являється ОСОБА_5 (а.с. 7).

Судом також встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.04.2013 року накладено арешт на транспортні засоби боржника ОСОБА_5, в тому числі і спірний автомобіль (а.с. 13).

Відповідно до постанови про розшук майна боржника від 05.04.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Заставнівського районного управління юстиції Остапчуком І.І. вказаний автомобіль оголошено в розшук (а.с. 13 зв.).

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що видача ОСОБА_6 довіреності ОСОБА_4 на експлуатацію та розпорядження спірним автомобілем, в силу ч. 1 ст. 235 ЦК України, є удаваним правочином, оскільки такий правочин вчинено відповідачем за згодою позивача для приховання правочину купівлі-продажу, який вони насправді вчинили. Оскільки даний автомобіль 11.01.2009 року, тобто ще до винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.04.2013 року, був куплений ОСОБА_4 та належить йому, а не відповідачу ОСОБА_5, то заявлена позовна вимога про звільнення його з-під арешту підлягає до задоволення. При цьому слід скасувати обтяження рухомого майна, встановлене відділом державної виконавчої служби Заставнівського районного управління юстиції.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

За змістом ч.ч. 3, 7 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції від 02.12.2010 року) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

За змістом п. 8 Порядку №1388, серед документів, які підтверджують правомірність придбання, є договори й угоди, укладені на товарній біржі, або інші документи, засвідчені в установленому порядку.

Таким чином, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, а тому видачу довіреності на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності.

Крім того, питання, що стосуються довіреності врегульовані главою 17 ЦК України, за змістом ст. 244 якої довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юридичних дій.

Відтак як питання удаваності правочину врегульовані ст. 235 ЦПК України, за змістом якої удаваною є угода, яка вчинена сторонами для приховання іншої угоди, яку вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що угода була вчинена сторонами для приховання іншої угоди, яку вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо угоди, яку сторони насправді вчинили.

Для визнання правочину удаваним слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди, чого судом першої інстанції установлено не було.

Зазначене суд першої інстанції до уваги не взяв, постановляючи рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Крім того, як вбачається з договору застави транспортних засобів №1476pv21-07 від 29.08.2007 року, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5, транспортний засіб марки «ЗАЗ-DAEWOO», модель Т13110, тип легковий седан, 2007 року випуску, колір сірий, шасі (кузова, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 1-им МВ ДАІ (м. Чернівці) ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області 29.08.2007 року, переданий заставодавцем ОСОБА_5 в заставу ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1476pv21-07 від 27.08.2007 року (а.с. 65-66).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1476pv21-07 від 27.08.2007 року (а.с. 67-71) загальна сума заборгованості ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором за період з 27.08.2007 року по 18.07.2014 року становить 2 058 760,10 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Таким чином, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення порушує права ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як заставодержателя, є підставними.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. А тому рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання довіреності удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортного засобу та звільнення майна з-під арешту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.М.

Проскурніцький П.І.