Рішення № 41736788, 27.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15579/14-ц

2-5001/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Незалежна сервісна компанія» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про повернення суми сплаченого страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2014 року Позивач ПАТ «Незалежна сервісна компанія» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення безпідставно виплаченого страхового відшкодування, посилаючись на наступні обставини.

Позивач вказує, що 15 червня 2007 року між ВАТ СК «Правекс-Страхування», правонаступником якого є Позивач, та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, серії ТЗМ №626381, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24 серпня 2007 року на перехресті вул. Верхній Вал - вул. Набережно-Хрещатицька м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю застрахованого автомобіля, яким керував на момент ДТП ОСОБА_4, та автомобіля марки «Сузукі», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2

Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2

Відповідно до результатів Звіту автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_1, становила 21546,79 гривень, а вартість відновлювального ремонту - 25041,10 гривень.

Страхове відшкодування було виплачене Позивачем на користь ОСОБА_1 30 жовтня 2007 року з урахуванням зносу деталей та франшизи в розмірі 19715,11 гривень.

Разом з тим, як вказує Позивач, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №2-813/09 від 18.04.2013р. Позивачу було відмовлено у задоволенні регресних позовних вимог до ОСОБА_2 з посиланням на те, що в ході розгляду справи було встановлено факт використання під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_1, в якості таксі. Така обставина привела суд до висновку про безпідставність виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування з огляду на умови договору, які передбачають, що використання застрахованого автомобіля в якості таксі є підставою для відмови у виплаті страховки.

У зв'язку з цим Позивач наполягає, що ОСОБА_1 подала свідомо неправдиві відомості про обставини страхового випадку, приховавши відомості про використання автомобіля в якості таксі, що призвело до неможливості регресного відшкодування витрат страхової компанії. А тому, на переконання Позивача, на підставі п. 8.18 Договору №626381 від 15.06.2007р. страхувальник (ОСОБА_1) має повернути виплачене їй страхове відшкодування.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, звернув увагу суду на те, що страхова компанія позбавлена повноважень вести самостійне розслідування обставин страхового випадку, допитувати осіб тощо. А тому, враховуючи, що факт використання водієм застрахованого автомобіля в якості таксі був встановлений Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області лише з показань допитаного свідка, сама страхова компанія була позбавлена можливості встановити такий факт, не отримавши відповідної інформації від Страхувальника, який подав заяву про настання страхового випадку. При цьому, як вважає представник Позивача, той факт, що автомобіль використовувався як таксі не самим страхувальником, а іншою особою, і вона про це могла не знати, значення, на думку сторони Позивача, не має, оскільки згідно з п.6.2.9 Договору страхувальник зобов'язалась ознайомити усіх користувачів транспортного засобу із правилами страхування та умовами договору.

Відповідач, яка за своїм клопотанням була допитана у суді в якості свідка, пояснила суду, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 у неї склались з ним конфліктні відносини, вони не спілкувались. Не зважаючи на те, що автомобіль був зареєстрований за нею, фактично ним користувався саме її колишній чоловік, він же і сплачував платежі за кредитним договором, завдяки якому автомобіль був придбаний, і у забезпечення виконання якого автомобіль був переданий у заставу АКБ «Правекс-Банк». Відтак, Відповідач не знала, як, де і ким використовувався автомобіль, а тому не могла знати, чи використовувався автомобіль як таксі.

Представник Відповідача зазначив, що Відповідач не могла навмисно приховати від страхової компанії інформацію про факти використання застрахованого автомобіля як таксі, оскільки такої інформації у неї самої не було. Крім того, представник Відповідача звернув увагу суду на те, що у справі, яка розглядалась Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, за регресним позовом ПАТ «Незалежна сервісна компанія» до ОСОБА_2, Відповідач взагалі участі не брала, хоча як особа, на права та інтереси якої впливає зазначене рішення, мала на те право, а тому висновки суду, наведені у рішенні від 18.04.2013р., не є для неї обов'язковими.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання з невідомих причин не з'явився, за погодженням сторін суд ухвалив за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством СК «Правекс-Страхування», правонаступником якого є ПАТ «Незалежна Сервісна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, переданого в заставу, серії ТЗМ №626381, предметом якого є страхування автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24 серпня 2007 року на перехресті вул. Верхній Вал - вул. Набережно-Хрещатицька в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю застрахованого автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля марки «Сузукі», державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2

Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2007 року дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2

Встановлено, що на підставі поданої заяви про настання страхового випадку, складеного страхового акту Позивачем було виплачене страхове відшкодування на користь вигодонабувача за Договором - АКБ «Правекс-Банк» - в сумі 19715,11 грн.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», а також ст.993 ЦК України, до Позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що реалізуючи право регресної вимоги до винної особи ВАТ «Правекс-Страхування» в 2008 році звернулось до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 Рішенням зазначеного суду від 18 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Незалежна страхова компанія» до ОСОБА_2 було відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення про відмову у позові суд послався на встановлений ним під час розгляду справ факт використання застрахованого транспортного засобу в якості таксі. Така обставина, за висновком суду, у відповідності до п.4.4.5 Договору страхування виключала можливість визнання Страховиком дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком та, відповідно, виплату ним страхового відшкодування. З цих підстав вимоги Страховика до ОСОБА_2 визнані необґрунтованими.

Обґрунтовуючи свій позов до ОСОБА_1 про повернення страхового відшкодування Позивач посилається на п. 8.18 Договору страхування.

Зазначеним пунктом договору сторони погодили, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Для реалізації Страховиком цього права Страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний передати Страховику всі документи і докази, які він має, і виконати дії, необхідні для здійснення Страховиком права вимоги. При цьому, якщо здійснення права вимоги стане неможливим з вини Страхувальника (вигодонабувача) (зокерма внаслідок ненадання належної інформації), Страховик у відповідному розмірі звільняється від обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування. У випадку , коли страхове відшкодування вже було виплачено, Страховик має право вимагати від Страхувальника (вигодонабувача) повернення виплаченої суми протягом місяця з дня отримання Страхувальником (вигодонабувачем) мотивованої заяви Страховика з цього приводу.

Таким чином, вимог Страховика про повернення страхового відшкодування може бути заявлена до Страхувальника лише в тому випадку, коли він не надав Страховику необхідні для реалізації Страховиком права на регрес документи та докази. Розділ 7 Договору страхування визначає перелік дій, які повинен вчинити Страхувальник у випадку настання події, яка може бути визнана страховою, та перелік документів, необхідних для виплати відшкодування. Жодне з положень зазначеного розділу договору не містить обов'язку Страхувальника зазначити про наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, в розумінні положень Розділу 7 Договору посилання Позивача на ненадання Відповідачем належної інформації зокрема, щодо використання застрахованого автомобіля в якості таксі, не є обґрунтованим.

Крім того, як зазначено у пункті 8.18 Договору, право на повернення страхового відшкодування виникає у Страховика щодо Страхувальника АБО Вигодонабувача, очевидно, в залежності від того, кому саме фактично було це відшкодування було сплачене.

З наявної у справі копії платіжного доручення №7275 від 30 жовтня 2007 року вбачається, що страхове відшкодування в розмірі 19715,11 гривень було виплачене на користь Вигодонабувача - Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк». Таким чином, вимоги до ОСОБА_1 про повернення страхової виплати є без підставними ще і з тієї точку зору, що вона її не отримувала.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», статтями 3, 4, 10, 11 , 57-60, 88, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: