Постанова № 41735711, 03.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2014 року 08 год. 30 хв. № 826/15236/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 0034461501, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн» (далі - позивач, ТОВ «Габітус Дизайн») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 0034461501.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920, про завищення ТОВ «Габітус Дизайн» суми податкового кредиту за січень та лютий 2014 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал», що, на думку податкового органу, є «безтоварним», оскільки контрагентами не підтверджено задекларований податковий кредит, документально та нормативно, не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладені між ТОВ «Габітус Дизайн» та вказаними контрагентами правочини повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 04.11.2014р. б/н/9/26-51-10-33 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Габітус Дизайн» (ідентифікаційний код 37152920) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року, за результатами якої складений Акт від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Габітус Дизайн» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 200.4 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення цим підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень та лютий 2014 року у сумі 78303,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на таку суму, - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагентів, в тому числі - ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

21 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що з 16.06.2014р. по 27.06.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 13.06.2014р. № 807-П, працівником ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Астеріс-Україна» (ідентифікаційний код 37152920) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року, за результатами якої складений Акт від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Габітус Дизайн» і, зокрема, ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал». Відповідно до Акту перевірки, за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами ТОВ «Габітус Дизайн» віднесло до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 45146,00 грн., а за лютий 2014 року суму у розмірі 9680,00 грн., що разом складає 54826,00 грн.

При цьому, перевіряючим було враховано, що контрагенти позивача - ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал» не задекларували податкові зобов'язання на суму ПДВ у розмірі 54826,90 грн., тобто встановлено розбіжності у податковій звітності, а також перевіряючим враховано акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.06.2014р. № 3021/26-56-22-01-05/36657639 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атон-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2013р. по 30.04.2014р., в якому зазначено, що операції купівлі-продажу ТОВ «Атон-Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків; акт Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.03.2014р. № 244/20-23-22-01-05/38258286 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК Фіона» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2013 рік та січень і лютий 2014 року, в якому зазначено про відсутність ТОВ «ТК Фіона» за податковою адресою, а також встановлено, що вказане підприємство має ознаки сумнівності здійснення господарських операцій; акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014р. № 394/3/26-50-22-03/10-38948595 про результати проведення перевірки ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.12.2013р. по 30.04.2014р., в якому не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01.12.2013р. по 30.04.2014р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Габітус Дизайн» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Габітус Дизайн» наступних норм законодавства України: п. 200.4 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення цим підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень та лютий 2014 року у сумі 78303,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на таку суму.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки у вказаній частині залишені без змін, а заперечення ТОВ «Габітус Дизайн» - без задоволення.

16 липня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920 прийняла наступне податкове повідомлення-рішення за № 0030391501 (форми «В1»), яким зменшила ТОВ «Габітус Дизайн» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 78303,00 грн., а також застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39151,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ГУ Міндоходів у м. Києві, яке рішенням від 10.09.2014р. № 14365/7/26-15-10-07-12 про результати розгляду первинної скарги висновок Акта перевірки про завищення ТОВ «Габітус Дизайн» податкового кредиту за січень, лютий 2014 року на загальну суму 23476,10 грн. по контрагентам ТОВ «Контрактстрой» та ТОВ «Євро-Стайл» визнало безпідставним, а вказане рішення від 16 липня 2014 року № 0030391501 скасувало в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 23476,10 грн. та 11738,05 грн. застосованої штрафної санкції.

23 вересня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920 та наведеного рішення від 10.09.2014р. № 14365/7/26-15-10-07-12 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0034461501 (форми «В1»), яким зменшила ТОВ «Габітус Дизайн» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54826,90 грн., а також застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27412,95 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012р. у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012р. у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012р. у справі № К/9991/72712/11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 10 вересня 2012 року між ТОВ «Габітус Дизайн», в особі генерального директора Баранової О.О., та ПП «Окко-Бізнес», в особі Щербини Ю.В., що діє на підставі довіреності, був укладений договір купівлі-продажу товарів по старт-картках за № 00ОБСК-2383, за умовами якого Продавець (ПП «Окко-Бізнес») зобов'язується передати (відпустити) Товари (нафтопродукти - дизельне паливо, бензин різних марок) у власність Покупцеві (ТОВ «Габітус Дизайн»), а Покупець зобов'язується прийняти Товари та повністю оплатити Товари в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угодах) до нього (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 4.1. Договору відпуск (передача) Товарів здійснюється відповідно до чинних цін на автозаправних станціях на момент здійснення операції по відпуску (передачі) товару Покупцеві.

01 лютого 2013 року між ТОВ «Габітус Дизайн», в особі генерального директора Баранової О.О., та ТОВ «Укрінстал», в особі директора Ковальського О.В., був укладений договір поставки за № 130207, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Укрінстал») зобов'язується поставляти Покупцеві (позивачу) Товари (обладнання, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації, вентиляції, кондиціювання), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього Договору (п. 2.1 Договору).

29.05.2013р. між ТОВ «Габітус Дизайн», в особі генерального директора Баранової О.О., та ТОВ «Атон-Україна», в особі директора Бузницького С.С., був укладений договір поставки за № 3/СТр, за умовами якого Продавець (ТОВ «Атон-Україна») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця (позивача), встановити та виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання, згідно з Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 1) для Об'єкту «Реконструкція з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва» (надалі іменується Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, оплатити та прийняти Товар (п. 1.1 Договору).

24 грудня 2013 року між ТОВ «Габітус Дизайн», в особі генерального директора Баранової О.О., та ТОВ «ТК-Фіона», в особі директора Тараненко Р.А., був укладений договір за № 1/777, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «ТК-Фіона») бере на себе зобов'язання, у відповідності з умовами даного Договору виконати зі своїх матеріалів, власними силами і засобами на об'єкті: «Реконструкція з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва», далі «Об'єкт», згідно з проектом, затвердженим Замовником, роботи по влаштуванню та монтажу обладнання (інфрачервоних панелей) для електроопалення в студії йоги (далі - Приміщення), далі іменуються - «Роботи». Приміщення повинно набирати температуру повітря до +40с°. Процес контролю і набору температури повинен бути повністю автоматизований (п. 1.1 Договору). Згідно з п. 2.2. Договору загальна вартість Робіт складає 45528,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 7588,00 грн.

24 січня 2014 року між ТОВ «Габітус Дизайн», в особі генерального директора Баранової О.О., та ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», в особі директора Опанасюка Я.В., був укладений договір підряду за № МТД, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп») бере на себе зобов'язання, у відповідності з умовами даного Договору виконати зі своїх матеріалів/обладнання і матеріалів Замовника, власними і залученими силами, згідно з проектом і кошторисом № 1 (додаток № 1 до Договору) на об'єкті: «Реконструкція з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва», який розташований за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва, і передати Замовнику належно виконані наступні роботи, далі іменуються «Роботи»: - монтаж террасної дошки (п. 1.1 Договору).

На підтвердження факту виконання умов спірних договорів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- договору купівлі-продажу товарів по старт-картках від 10.09.2012р. № 00ОБСК-2383 з додатком;

- акту прийому-передачі бланків-дозволів, накладних на відпуск товарів;

- податкової накладної від 31.01.2014р. № 14226, виписаної ПП «Окко-Бізнес» на користь ТОВ «Габітус Дизайн», яка підписана ОСОБА_9 і скріплена печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 6088,48 грн., в тому числі ПДВ - 1014,75 грн.;

- виписок банку по рахунку позивача з відповідними відмітками, відповідно до яких позивач виплатив на користь ПП «Окко-Бізнес» кошти, в тому числі у розмірі 6088,48 грн., в т.ч. ПДВ - 1014,75 грн.;

- договору поставки від 01.02.2013р. № 130207;

- видаткових та податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних;

- виписок банку по рахунку позивача з відповідними відмітками, відповідно до яких позивач виплатив на користь ТОВ «Укрінстал» кошти, в тому числі у розмірі 1202,76 грн., в т.ч. ПДВ - 200,46 грн.;

- договору поставки від 29.05.2013р. № 3/СТр з додатками та специфікаціями до нього;

- видаткових накладних та актів прийому-передачі товару та виконаних робіт;

- податкових накладних від 10.01.2014р. № 4, від 28.01.2014р. № 9 та № 12, від 29.01.2014р. № 13, № 14, № 15 та № 16, виписаних ТОВ «Атон-Україна» на користь ТОВ «Габітус Дизайн», які підписані ОСОБА_8 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 219259,92 грн., в тому числі ПДВ - 36543,33 грн.;

- платіжних доручень з відповідними відмітками банку, відповідно до яких позивач виплатив на користь ТОВ «Атон-Україна» кошти, в тому числі у розмірі 219259,92 грн., в т.ч. ПДВ - 36543,33 грн.;

- договору від 24.12.2013р. № 1/777 з специфікацією;

- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.01.2014р. № 3;

- податкових накладних від 03.01.2014р. № 61 та від 22.01.2014р. № 62, виписаних ТОВ «ТК-Фіона» на користь ТОВ «Габітус Дизайн», які підписані директором Тараненком Р.А. і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 45528,00 грн., в тому числі ПДВ - 7588,00 грн.;

- платіжного доручення від 03.01.2014р. № 455481 з відповідною відміткою банку;

- договору підряду від 24.01.2014р. № МТД з додатками;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року форми № КБ-3;

- акта приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року форми № КБ-2в;

- податкової накладної від 11.02.2014р. № 1011, виписана ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп» на користь ТОВ «Габітус Дизайн», яка підписана директором Опанасюк Я.В. і скріплена печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 56879,52 грн., в тому числі ПДВ - 9479,92 грн.;

- виписки банку по рахунку позивача за 11.02.2014р. з штампом банку.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Габітус Дизайн» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; наказів про введення штатного розпису та внесення змін до таких розписів; штатних розписів.

З письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що 01 вересня 2011 року між ТОВ «Габітус Дизайн» (Орендар) та компанією Веллінгтон Ентерпрайзіс Лімітед (VELLINGTON ENTERPRISES LIMITED), що створена та діє за законодавством Кіпру (Орендодавець), укладено договір оренди № 1/09-1, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в користування за плату, а Орендар, в свою чергу, зобов'язується прийняти 19 нежилих приміщень з № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 38, 39 та 36 машиномісць (далі - Приміщення). Загальна площа Приміщень складає 5886,5 кв.м. Приміщення знаходиться в блоці громадського обслуговування за адресою: Україна, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-Б. Приміщення планується для використання Орендарем як Офісно-торгівельного комплексу з Фітнес-клубом (п. 1.2 Договору оренди).

30.05.2012р. позивачем отримано Декларацію № КВ 083120866 про початок виконання будівельних робіт, в результаті чого було розпочато реконструкцію з переплануванням групи приміщень за адресою: вул. Старонаводницька, 13-Б, у Печерському районі м. Києва.

В результаті проведення реконструкції з переплануванням Приміщень позивачем створено спортивно-розважальний комплекс «Tsarsky», який складається з наступних зон: фітнес-центр; аква лаунж; парк саун; СПА-центр; стрілецький клуб; Tsarsky Park, тропічний сад (зимовий сад); ресторани/бари; СПА та кімнати відпочинку.

Спортивно-розважальний комплекс «Tsarsky» введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24 грудня 2014 року № КВ143133581296. При цьому, після введення в експлуатацію об'єкту закупівля товарів та послуг продовжувалась, а також позивач виступав замовником ремонтно-оздоблювальних робіт.

В процесі створення спортивно-розважального комплексу (клубу) «Tsarsky» ТОВ «Габітус Дизайн» було залучено ряд підрядних та постачальних організацій, які виконували певні види робіт/послуг на об'єкті та здійснювали поставку необхідних товарів, зокрема: ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал».

Позивач є кінцевим споживачем наданих послуг та поставлених вказаними контрагентами товарів, які використані в спортивному комплексі та використовуються при наданні послуг безпосередньо членам клубу «Tsarsky».

Також з письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що на балансі ТОВ «Габітус Дизайн» перебувають наступні транспортні засоби для забезпечення господарської діяльності позивача, а саме: автомобіль Land Rover Range балансовою вартістю - 906844,54 грн., введено в експлуатацію 18.09.2012р. та автомобіль Skoda Rapid 35 балансовою вартістю - 146603,33 грн., введено в експлуатацію 21.06.2013р., підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи бухгалтерська довідка ТОВ «Габітус Дизайн» від 17.11.2014р. № 389. З метою обслуговування зазначених автомобілів позивачем укладено з ПП «Окко-Бізнес» спірний договір купівлі-продажу товарів по старт-картках від 10.09.2012р. № 00ОБСК-2383.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період січень та лютий 2014 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця/Замовника тощо) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавець/Підрядник тощо), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Габітус Дизайн» і ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 07.07.2014р. № 5339/26-51-15-01-11/37152920 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємствами ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал» від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цих підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договору купівлі-продажу товарів по старт-картках від 10.09.2012р. № 00ОБСК-2383, договору поставки від 01.02.2013р. № 130207, договору поставки від 29.05.2013р. № 3/СТр, договору від 24.12.2013р. № 1/777, договору підряду від 24.01.2014р. № МТД з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Габітус Дизайн» або його контрагентам - ТОВ «Атон-Україна», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Окко-Бізнес», ТОВ «Сервіс-Трейд-Груп», ТОВ «Укрінстал», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність зменшення ТОВ «Габітус Дизайн» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 0034461501.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 вересня 2014 року № 0034461501.

3 . Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Габітус Дизайн» (місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Ахматової, 3, ідентифікаційний код 37152920) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова