Постанова № 41735708, 03.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2014 року 16 год. 00 хв. № 826/14676/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомГоловного управління юстиції у місті Києвідо Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0006931507, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Головне управління юстиції у місті Києві (далі - позивач, ГУЮ у м. Києві) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0006931507.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ним не порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки платіжне доручення від 20.05.2014р. № 649 на оплату податку на додану вартість за квітень 2014 року подано до ГУ ДКС у м. Києві вчасно, тобто в строки передбачені Податковим кодексом України.

Відповідач проти позову заперечував, подавши письмові заперечення б/д і б/н. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати податків до бюджету ГУЮ у м. Києві (ідентифікаційний код 34691374), за результатами якої складений Акт від 27.08.2014р. № 693/26-55-15-07. Згідно висновків цього Акта перевірки ГУЮ у м. Києві допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 57.1 ст. 57 ПК України, внаслідок несвоєчасної сплати податку на додану вартість за квітень 2014 року. За наслідками проведення вказаної камеральної перевірки позивача ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

20 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 27.08.2014р. згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та в порядку ст. 76 ПК України працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати податків до бюджету ГУЮ у м. Києві (ідентифікаційний код 34691374), за результатами якої складений Акт від 27.08.2014р. № 693/26-55-15-07 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної камеральної перевірки перевіряючим встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України внаслідок несвоєчасної сплати податку на додану вартість за квітень 2014 року.

27 серпня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 27.08.2014р. № 693/26-55-15-07 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0006931507 (форми «Ш»), яким на підставі ст. 126 ПК України до позивача за затримку на 4, 3 календарні дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 217808,00 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% від суми такого податкового боргу, що становить 21780,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як видно з Акта перевірки, затримка сплати грошового зобов'язання у розмірі 216959,50 грн. на 3 календарних дні сталась по податку на додану вартість задекларованому позивачем у декларації за квітень 2014 року від 19.05.2014р. № 9028416758, граничним терміном сплати якого є 30.05.2014р.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 2346-III ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону № 2346-III, якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Водночас, згідно з абз. 2 п. 2.6 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 419/20732, документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та/або бюджетного фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою «зареєстровано та взято на облік».

При цьому, з матеріалів справи видно, що 22.05.2014р., тобто у строки встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем подано до ГУ ДКС у м. Києві реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20.05.2014р. № 727 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20.05.2014р. № 808 на перерахування коштів у сумі 217270,00 грн., що підтверджується відповідними відмітками на вказаних реєстрах.

Отже, з поданням позивачем до установи банку таких реєстрів на перерахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року обов'язок позивача щодо сплати відповідної суми обов'язкового платежу припинився, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у частині штрафних санкцій у розмірі 21695,95 грн. (216959,50 грн.*10%). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України 28.05.2013р. у справі № К-38921/10, від 04.06.2013р. у справі № К-35847/10.

Водночас, з Акту перевірки видно, що затримка сплати грошового зобов'язання щодо решти суми у розмірі 848,50 грн. на 4 календарних дні сталась по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ від 19.06.204р. № 9035058297, граничним терміном сплати якого є 19.06.2014р., тобто сума штрафних санкцій становить 84,85 грн. (848,50 грн.*10%).

При цьому, як встановлено судом, позивач сплатив такі штрафні санкції у розмірі 84,85 грн., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи чек від 19.09.2014р.

Крім того, судом також враховується, що з тим, відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Таким чином, відповідачем за висновком суду не дотримано передбачених п. 200.10 ст. 200 ПК України строків проведення камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Враховуючи викладене, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0006931507 безпідставним та необґрунтованим, а відтак, останнє підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0006931507.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Головного управління юстиції у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 серпня 2014 року № 0006931507.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Головного управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пр. Музейний, буд. 2-Д, ідентифікаційний код 34691374) 182 (сто вісімдесят дві гривні) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова