Рішення № 41735488, 04.12.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11498/14-ц

Провадження № 2/344/3963/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача 1 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, інтереси якого представляє ОСОБА_2, звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 64201.84грн., з яких - 35920.43грн. частина вартості фізично знищеного автомобіля, 24453.19грн. затрачених коштів на капітальний ремонт автомобіля до ДТП, 1949.95грн. різницю коштів на лікування, 1877.8грн. витрат на евакуацію та зберігання автомобіля (послуги стоянки), стягнення судового збору в сумі 510.79грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача 1 позовні вимоги заперечив, вказуючи на їх безпідставність.

Відповідач 2 подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.08.2013 року в м.Івано-Франківську на перехресті вулиць Галицька-Горбачевського відповідач 1 ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21154, д.н.з.НОМЕР_1, власником якого є відповідач 2 ОСОБА_6, порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN Golf», д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_4, який є і власником даного ТЗ. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, які перевищують ринкову вартість автомобіля.

Постановою про закриття кримінального провадження від 06.12.2013 року слідчого СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в області Кондур Я.В., встановлено, що дана ДТП відбулася унаслідок порушення Правил дорожнього руху (п.2.3, 16.1 та 8.7.3) водієм ОСОБА_5, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження (закритий перелом ребра, струс головного мозку, забій м'яких тканин лобної ділянки).

Представник відповідача звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказу вини водія ОСОБА_5, однак, суд вважає встановленим фактом вину порушника ДТП з наступного.

Частина 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

А тому оцінюючи як доказ обставини зазначені постановою про закриття кримінального провадження від 06.12.2013 року, суд вважає що вина водія ОСОБА_5 є наявна.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 12.09.2013 року ФОП ОСОБА_8, вартість відновлювального ремонту складає суму 27033.05 грн., що перевищує ринкову вартість КТЗ до пошкодження, яка становить 21765.1 грн., а тому згідно даного звіту вартість матеріального збитку визначено в сумі 21765.1 грн. (а.с.19-22).

Страхова компанія відшкодувала позивачу 9000 грн., що підтверджується Актом погодження вартості залишків автомобіля (а.с.42, 80, 31) та поясненнями представника позивача про одержання даних коштів (за мінусом банківських послуг).

Позивач позовними вимогами просив стягнути з відповідачів в його користь: 35920.43грн. частина вартості фізично знищеного автомобіля, 24453.19грн. затрачених коштів на капітальний ремонт автомобіля до ДТП. При цьому, суми визначена позивачем виходячи з ціни придбання автомобіля в доларах, з переведенням даної суми на час подання позову, а також внесених після придбання ТЗ коштів в капітальний ремонт, не відповідає визначеної Звітом СОД ОСОБА_8 ринкової вартості КТЗ до пошкодження з урахуванням його зносу, тому не є обґрунтованими дані вимоги. Суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів суми в розмірі 12765.1 грн., виходячи з ринкової вартості КТЗ до пошкодження, яка становить 21765.1 грн. за мінусом 9000грн., сплачених страховиком.

За статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

За вимогами ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Що стосується позовних вимог про стягнення 1877.8 грн. витрат на евакуацію та зберігання автомобіля (послуги стоянки), то дані вимоги є частково обґрунтованими в сумі 1860 грн., згідно підтверджених меморіальних ордерів (а.с.78,79).

Стосовно вимог на стягнення 1949.95 грн. коштів витрачених на лікування (різниця з врахуванням виплати СК), то суд вважає дану вимогу обґрунтованою, витрати на лікування підтверджено належними доказами (а.с.32-38, 39-41).

Крім матеріальної шкоди, позивач просить повернути з відповідачів оплачений ним судовий збір, однак в задоволенні даної вимоги слід відмовити, а судовий збір стягнути в користь Державного бюджету, оскільки як вбачається з квитанції про оплату даного збору, він оплачений позивачем в УДКСУ в Галицькому районі (в більшому розмірі) (а.с.1-2).

Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

На підставі ст.ст. 22,1166,1167,1192 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5, матеріальну шкоду, завдану власнику транспортного засобу в розмірі 12765 грн. 10 коп (дванадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 10 копійок).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5, витрати на лікування в розмірі 1949,95 грн (одна тисяча дев'ятсот сорок девять гривень 95 копійок), витрат за послуги евакуатора та зберігання транспортного засобу Після ДТП в розмірі 1860 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят гривень).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 243 грн. 60 коп. судового збору

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 04 грудня 2014 року.

Суддя: Польська М.В.