Ухвала суду № 41735245, 27.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7298/14-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І.В.Провадження № 22-ц/780/5812/14 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 53 27.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Голуб С.А.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа, яка не заявляє сомостійних вимог щодо предмету спору, генеральний директор Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Волов Антон Костянтинович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

22 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даною позовною заявою до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1985 року вона почала працювати у Бориспільському об'єднаному авіаційному загоні, правонаступником якого є Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», де працювала на різних посадах, а перед звільненням - на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій. Наказом відповідача від 30 квітня 2013 року №11-07/1-501/п її звільнено з роботи у зв'язку зі скорочення штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 30 квітня 2013 року.

Позивачка зазначала, що скорочення чисельності штату не відбулось, оскільки збереглась чисельність працівників в новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем (МЗ ІТ ВКС) замість ліквідованої групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в якій вона працювала. Крім того, позивачка вказувала, що в порушення вимог ч.1 ст.42, ч.2 ст.49-2 КЗпП України їй не було надане переважне право на залишення на роботі як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, та що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України їй не було запропоновано вакантні посади у новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в тому числі вакантну посаду агента з постачання групи МЗ ІТ ВКС.

Також зазначала, що в порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору відбулось без згоди профспілкового комітету, який своїм рішенням від 22 квітня 2013 року відмовив у погодженні її звільнення. Крім того, нею було зазначено, що пропрацювавши на підприємстві 28 років внаслідок неправомірних дій відповідача та свого звільнення була вимушена шукати нову роботу, обмежувати себе у витратах, перебувала в пригніченому стані, і факт її звільнення з порушенням чинного законодавства поглиблював її душевні страждання.

Враховуючи вищенаведене, просила скасувати наказ від 30 квітня 2013 року №11-07/1-501/п про звільнення її з роботи, поновити її на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30 квітня 2013 року на посаді агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи від 30 квітня 2013 року по час фактичного поновлення на роботі та зобов'язати відповідача нарахувати їй за цей період всі види грошових виплат (премія, вислуга років, та будь-які інші), встановлені чинним в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» документами, та моральну шкоду в розмірі 3500 гривень.

07 серпня 2014 року частково змінила предмет позову, подавши відповідну письмову позовну заяву і просила суд скасувати наказ від 30 квітня 2013 року №11-07/1-501/п про звільнення її з роботи, поновити її на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30 квітня 2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 4500 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ від 30 квітня 2013 року №11-07/1-501/п про звільнення ОСОБА_1 з посади комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30 квітня 2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій.Вирішено стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу від 30 квітня 2013 року до 01 вересня 2014 року в розмірі 74 202 гривні та моральну шкоду у розмірі 4 500 гривень, а всього на загальну суму 78 702 гривні.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 січня 2013 року у зв'язку з виробничою необхідністю відповідач видав наказ №01-07-108 «Про внесення змін до організації структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій», згідно з підпунктами 9.5, 9.5.2 пункту 9 якого з 30 квітня 2013 року виключено з організаційної структури та скорочено в штатному розписі підприємства підрозділ департамент інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, в тому числі з посадою, яку займала позивачка. Одночасно зазначеним наказом згідно підпунктів 5.5, 5.5.5 пункту 5 з 01 лютого 2013 року включено до організаційної структури та штатного розпису підрозділу департамент інформаційних технологій дирекції інформаційних технологій підрозділ відділ комп'ютерних систем з підрозділом група матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем з посадами: - завідувач матеріальними цінностями інформаційних технологій (керівник групи) в кількості 1 одиниця, - агент з постачання в кількості 2 одиниці. 14 лютого 2013 року позивачка була ознайомлена з вказаним наказом, а також отримала попередження про заплановане вивільнення.

Як вбачається з направлення на співбесіду позивачка ОСОБА_1 направлялась на співбесіду до керівника структурного підрозділу начальника автостанційного комплексу як кандидат на посаду диспетчера відділу організації пасажирських перевезень автостанційного комплексу, проте керівником підрозділу зроблено запис про те, що на дану вакансію проходить оформлення в департаменті взаємодії з структурними підрозділами.

30 квітня 2013 року представниками підприємства складено акт №11-26-83, згідно якого позивачці ОСОБА_1, комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад по підприємству згідно службової записки №11.3-10-249 від 30 квітня 2013 року. При цьому, від переведення на іншу посаду позивачка відмовилася у зв'язку з тим, що запропоновані посади не відповідають її вимогам, та заявила про те, що некомпетентно пропонувати їй посади з мінімальними зарплатами та умовами праці.

Судом також встановлено, що в службових записках начальника департаменту пільг та компенсацій від 13 березня 2013 року №11.3-10-54 та від 30 квітня 2013 року №11.3-10-249 «Щодо вакантних посад на 13 квітня 2013 року та на 30 квітня 2013 року відповідно відсутні дані щодо вакантних посад в групі технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, а також дані щодо вакантних посад у новоствореній групі (з 01.02.2013 року) матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій (МЗ ІТ ВКС).

З наданих відповідачем документів встановлено, що наказом від 05 лютого 2013 року №11-07/1-118/п § 6 на посаду агента з постачання групи МЗ ІТ був прийнятий ОСОБА_4 на період від 05 лютого 2013 року до 30 квітня 2014 року, а також наказом від 22 листопада 2012 року №11-07/1-1009/п § 2 на посаду агента з постачання групи ГТО ІТ був прийнятий ОСОБА_5 на період від 22 листопада 2012 року до 28 лютого 2013 року.

Обидва зазначені трудові договори були укладені на визначений строк, з ОСОБА_4 до 30 квітня 2013 року, з ОСОБА_5 до 28 лютого 2013 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а також не зазначено джерел їх здобуття, на спростування доводів позивачки ОСОБА_1 про те, що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України їй не було запропоновано вакантні посади у новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в тому числі вакантну посаду агента з постачання групи МЗ ІТ ВКС, а також в порушення ч.2 вказаної статті позивачці не надано переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю роботи.

Дослідженням Посадової інструкції №23-05-78 від 28 серпня 2012 Комірника групи технічного обліку обладнання ІТ відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій (т.1 а.с.69-72), а також Посадової інструкції №23-05-10 від 14 березня 2013 року Агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій встановлено, що єдиною суттєвою відмінністю в цих посадових інструкціях є обов'язки агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем з доставки товарно-матеріальних цінностей, в тому числі за допомогою службового автотранспорту підприємства (п.4.6 Посадової інструкції №23-05-10) та кваліфікаційні вимоги щодо необхідності агенту мати посвідчення водія категорії В.

Проте, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів та не значено джерел їх здобуття, що позивачці відповідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України власником пропонувалось переведення за її згодою на посаду агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій, та що в зв'язку з цим у позивачи з'ясовувалась наявність у неї необхідних кваліфікаційних навичок, в тому числі можливість отримання нею посвідчення водія категорії В у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

З досліджених у судовому засіданні документів встановлено, що Державне підприємство «Міжнародний аеропорт» «Бориспіль» зверталось до ППО ДП МА «Бориспіль з поданням щодо звільнення працівника ОСОБА_1, що підтверджується відповідним поданням від 10 квітня 2013 року №11-22-17 (том 1, а.с.147-149).

Як вбачається з витягу протоколу №45 від 18 квітня 2013 року, члени профспілкового комітету первинної профспілкової організації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не надали згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1 за скороченням штату по п.1 ст.40 КЗпП України, так як відповідно до ст.49-4 КЗпП України та п.4.7 галузевої угоди на 2010-2012 роки у разі виникнення об'єктивних причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною формою власності підприємства, через які неминучі вивільнення працівників з ініціативи сторони власника, необхідно проводити їх лише за умови письмового повідомлення профспілкової сторони не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень, про причини і терміни вивільнення, кількість та категорії працівників, що будуть підлягати скороченню.

Крім того, в рішенні зазначено, що у цей період необхідно проводити консультації з профспілковою стороною стосовно визначення та затвердження заходів щодо запобігання масового звільнення працівників, їх можливого працевлаштування та забезпечення соціальної підтримки, а також розглядати та враховувати пропозиції профспілкової сторони про перенесення термінів або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних із вивільненням працівників. Також зазначено, що наведені вимоги адміністрацією підприємства враховані не були і консультації з цього приводу з профспілковою стороною не проводилися.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Проте, відповідач в порушення вищенаведених вимог ч.1 ст.43 КЗпП України, незважаючи на те, що профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було надано обґрунтоване рішення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, видав наказ від 30 квітня 2013 року №11-07/1-501/п про звільнення позивачки ОСОБА_1 із займаної посади комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 30 квітня 2013 року.

Доводи відповідача про те, що голові профспілкової організації ОСОБА_6 було направлено наказ №01-07-108 «Про внесення змін до організації структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій» за допомогою системи електронного документообігу, та таким чином повідомлено про майбутнє скорочення штату та вивільнення працівників, що на думку відповідача свідчить про необґрунтованість рішення, прийнятого профспілковою організацією про відмову в наданні згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно вважав їх безпідставними, оскільки вони не спростовують наведених в рішенні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 18 квітня 2013 року підстав щодо порушення адміністрацією підприємства вимог ст.49.4 КЗпП України та п.4.7 Галузевої угоди на 2010-2012 роки.

У зв'язку з вище викладеним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги про скасування наказу від 30 квітня 2013 року №11-07/1-501/п про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення її на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30 квітня 2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, а також стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, та виходячи із середньоденного заробітку позивачки ОСОБА_1 в розмірі 223 грн. 50 коп. (т.1 а.с.134) і кількості днів вимушеного прогулу, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 30 квітня 2013 року до 01 вересня 2014 року (332дні), який необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки, становив 74202 гривні (223, 50х332).

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин звільнення позивачки відбулось з порушенням чинного законодавства та законних прав ОСОБА_1, що завдало їй моральних переживань та вимагало від неї вживати додаткових зусиль для організації свого життя (пошуку роботи, звернення з позовом до суду), а тому наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Голуб С.А.