Ухвала суду № 41734483, 02.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2399/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3722/14

Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.

Доповідач Омельченко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Триголова В.М., Бондаревської С.М.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та встановлення права власності на квартиру.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,

в с т а н о в и л а:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом.

Посилалась на те, що допустилася помилки при укладенні договору, що має істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Також вказала, що мала попередню домовленість з сином, відповідачем по справі, що він буде доглядати та всіляко допомагати їй. Бажала укласти з відповідачем ОСОБА_2 договір довічного утримання, а помилково уклала договір дарування квартири. Після оформлення спірного договору відповідач змінив своє ставлення до неї, ігнорує домовленості щодо утримання та догляду, не забезпечує позивача продуктами харчування та ліками. Помилка при укладенні договору сталася внаслідок похилого віку, поганого стану здоров'я.

Просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 12 червня 2007 року між нею та ОСОБА_2 і поновити за нею право власності на квартиру.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ОСОБА_1

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

У запереченні на апеляційну скаргу приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору дарування квартири від 12 червня 2007року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 передала безоплатно у власність (подарувала) відповідачу ОСОБА_2, а він прийняв квартиру АДРЕСА_1. (а.с.5-6).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що під час підписання спірного договору нотаріусом було роз»яснено сторонам зміст ст. ст. 717,722 ЦК України(п. 5 договору). Також при винесенні рішення судом першої інстанції було враховано положення ст.ст. 203 та 229 ЦК України.

З даним висновком суду погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Таким чином, договір дарування є двостороннім правочином, і для його здійснення необхідна як воля дарувальника, так і згода обдаровуваного.

Договір дарування є узгодженим волевиявленням обох сторін і являє собою акт розпорядження майном власником та акт прийняття дарунку обдаровуваним.

Сторони є вільними при укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

При цьому, статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у т.ч. щодо форми, вільного волевиявлення учасників правочину та відповідності його внутрішній волі, спрямованості на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

Стаття 215 ЦК України визначає підстави недійсності правочину.

ОСОБА_1 в позові заперечувала дійсність договору дарування як такого, що укладений під впливом помилки.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце, неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Також, за змістом ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Зазначена у ст.230 ЦК України підстава визнання правочину недійсним має доводитися позивачем, як стороною, яка діяла під впливом обману. При цьому доведенню підлягають факти, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину, та, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином, а також, що невідповідність обставин дійсності викликана навмисними діями другої сторони правочину.

Судом правильно з»ясовано, що текст оспорюваного договору дарування прочитано сторонами, а зміст, значення та наслідки угоди їм роз»яснені і відповідають намірам сторін, про що останніми проставлені підписи в договорі дарування. Під час укладення цієї угоди позивач розуміла значення своїх дій, оскільки була ознайомлена зі змістом договору, а нотаріусом роз'яснювалася їй та її сину - відповідачу по справі суть договору дорування.

Встановивши зазначені вище обставини справи та давши належну оцінку доводам сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що при укладенні договору дарування вона неправильно сприймала фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним. Тому суд на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв"язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не читала укладеного договору і що його умови не відповідають реальній домовленості сторін спростовуються п. п.5, 10 даної угоди.

Посилання у скарзі на те, що ОСОБА_1 після укладення договору дарування квартири сплачує комунальні послуги за дане житло також не заслуговують на увагу, оскільки тягар утримання лежить на власникові майна, а ОСОБА_1 здійснює платежі по квартирі за власним волевиявленням. Тому її доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Інші доводи скарги теж не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: суддя (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно:

.