Постанова № 41733981, 03.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10226/14-п Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 33/780/892/14 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 03.12.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: прокурора Новікова І.О. представника Київської митниці Міндоходів - Захарова А.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2., його представника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року, якою, -

громадянина Китаю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, студента Київської консерваторії, -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень з конфіскацією вилученої відповідно до протоколу про порушення митних правил валюти в розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) доларів США, -

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 22 вересня 2014 року об 11годині 40 хвилин, громадянин Китаю ОСОБА_2, який прилетів до України з Російської Федерації м. Москва, рейсом № 1804, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль" своїми діями обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого кольору - "зелений коридор", заявивши про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром "білої лінії", який позначає закінчення зони спрощеного митного контролю "зелений коридор" митниці, йому було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 20 000 доларів США.

Після цього ОСОБА_2 було запрошено до службового приміщення митниці, де ним була видана готівка в розмірі 31 800 доларів США. Вказана готівка знаходилась у ручній поклажі пасажира та переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_2 вся готівка належить йому особисто.

Таким чином, ОСОБА_2 порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю та вчинив правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України.

На вказану постанову, представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подав апеляційну скаргу в якій просить постанову змінити та звільнити ОСОБА_2 від додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти в розмірі 19 000 доларів США.

Апелянт просить врахувати складний майновий стан ОСОБА_2, оскільки він є студентом, вимушений сплачувати за навчання та проживання в гуртожитку, утримується лише за рахунок батьків, будь-яких доходів на Україні та на батьківщині не має.

Вказує, що ОСОБА_2 вчинив порушення з необережності та щиро розкаюється в тому, що сталося.

Вважає, що застосування конфіскації, як предмету порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на ОСОБА_2 "індивідуальний надмірний тягар".

Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника, в підтримку поданої апеляційної скарги, представника Київської митниці та прокурора, які вважають постанову судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до наступного.

Висновки судді про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи і стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 22.09.2014 року № 0533/125120103/14, який був складений за участю перекладача; даними протоколу опитування ОСОБА_2; доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 МП Коновалов А.А. щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил; переліком купюр та описом готівки, затриманої у ОСОБА_2

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_2 від адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06 листопада 2008 року, по справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації», Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21 348 доларів США належних ОСОБА_6, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2, полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу коштів в сумі 31800 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

В своїх поясненнях ОСОБА_2 та його представник в апеляційній скарзі зазначають, що ОСОБА_2 є студентом 3-го курсу композиторського факультету Національної музичної академії Україгни імені П.І. Чайковського та утримується лише за рахунок батьків, будь-яких особистих заробітків ані в Україні, ані на батьківщині він не має, за навчання вимушений сплачувати кошти в розмірі 7340 доларів США на рік та 5700 гривень за рік проживання в гуртожитку.

Крім цього, йому для навчання необхідне музичне обладнання, яке він планував придбати, що підтверджується відповідними довідками.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2. не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувався. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2, «індивідуальний надмірний тягар».

За таких обставин постанову судді слід змінити та звільнити ОСОБА_2 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей повернувши їх ОСОБА_2

Керуючись ст.294 КУпАП суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міcькрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині накладення стягнення у виді конфіскації вилученої валюти змінити.

Грошові кошти в розмірі 19000 (дев'ятнадцять тисяч) доларів США, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил від № 0533/125120103/2014 від 22 вересня 2014 року повернути ОСОБА_2.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Полосенко