Постанова № 41732588, 27.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1043/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Більдер І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марконі» звернувся до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 квітня 2014 року №№ 0005422208, 0005412208 та 0005432208.

Свої позовні вимоги ТОВ «Марконі» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області просить скасувати вищенаведене рішення як таке, що прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за 2013 рік, результати якої відображені в акті від 17 березня 2014 року № 206/14-03-22-08/31883013 /т. 1. а.с. 21-61/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на 144336 гривень та п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на 144336 гривень і завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 42000 гривень. Зміст порушень полягав у здійсненні безтоварних господарських операцій з ТОВ «Техно-Дизель» з придбання нафтопродуктів.

На підставі вищенаведеного акту та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2014 року № 0005412208 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 180420 гривень (основний платіж - 144336 гривень, штрафні санкції - 36084 гривень), № 0005422208 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 189916,25 гривень (основний платіж - 151933 гривень, штрафні санкції - 37983,25 гривень) та № 0005432208 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2013 року на 42000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит та валові витрати збільшуються виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Податковим органом (відповідач) було отримано податкову інформацію (непідтверджену) про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Техно-Дизель» з придбання нафтопродуктів у 2013 році.

З метою перевірки вищенаведеної інформації відповідачем було витребувано у позивача пояснення щодо господарських відносин з зазначеним контрагентом та їх (відносин) документальне підтвердження (лист від 22 січня 2014 року № 320/10/14-03-22-08-37).

Позивач відповіді податковому органу не надав /т. 1, а.с. 21/.

З метою з'ясування вищенаведеного питання (товарність вищенаведених господарських операцій позивача) відповідачем було проведено зазначену перевірку позивача.

В ході перевірки було встановлено, що позивач має лише документи на придбання нафтопродуктів у ТОВ «Техно-Дизель». Документів, на підтвердження використання зазначених нафтопродуктів у власній господарській діяльності, позивач не має взагалі /т. 1, а.с. 46/.

Суд першої інстанції питання товарності вищенаведених господарських операцій фактично не досліджував. Обмежився лише декларативними та голослівними твердженнями щодо реальності таких (господарських операцій).

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд апеляційної інстанції витребував у позивача докази наявності реальних змін його майнового стану (зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства) у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «Техно-Дизель» (дані бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інвентаризацій з підтвердженням первинною документацією). Також, колегія суддів запропонувала позивачу обґрунтовувати належність наданих ним доказів для підтвердження його вимог (ухвала від 25 вересня 2014 року).

Позивач надав необґрунтовані пояснення і несистематизовану та неузгоджену документацію з якої не мається можливості встановити обставини використання ним вищенаведених нафтопродуктів у власній господарській діяльності (наявність змін майнового стану).

Колегія суддів не приймає до уваги пояснення і документацію позивача з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, господарські операції, що здійснені в натурі призводять до реальних змін майнового стану платників податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГК Україні, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

Частиною 1 ст. 3 вищенаведеного Закону передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 2 ст. 3 того ж Закону передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 5 того ж Закону передбачено, що підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Таким чином, наявність змін майнового стану (сукупність усіх майнових прав та обов'язків) у зв'язку зі здійсненням господарських операцій доводяться виключно даними бухгалтерського обліку за відповідний період. Дані податкового обліку повинні ґрунтуватися на бухгалтерському. При цьому, такі дані повинні мати вигляд грошового вимірника.

Так, пояснення позивача містять лише декларативні (голослівні) запевнення в їх (документів) наявності, достовірності та достатності без будь-якого посилання на певні дані бухгалтерського обліку та грошовий вимірник. З наданих документів неможливо зробити висновок про наявність будь-яких змін майнового стану (сукупність усіх майнових прав та обов'язків) позивача у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з вищенаведеним контрагентом. Надані документи не містять відомостей про сукупність належних позивачу усіх майнових прав та обов'язків перед та після відображення в обліку вищенаведених господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо наявності у нього документації про подальше використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності у зв'язку з тим, що з наданих позивачем документів не вбачається ідентичності придбаних та використаних нафтопродуктів. Зазначена обставина доводиться позивачем лише голослівними твердженнями, а не даними бухгалтерського обліку в грошовому вимірнику.

Окрім того, колегія суддів вважає цілком логічним наявність у позивача документів на списання нафтопродуктів (невідомо у якого контрагента придбаних) на власну господарську діяльність у зв'язку з тим, що він орендує судна та з метою їх обслуговування придбаває такі нафтопродукти.

Окрім того, п. 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведене є ще однією підставою для неврахування документації позивача.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області - у повному обсязі.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 квітня 2014 року №№ 0005422208, 0005412208 та 0005432208 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 1 грудня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Л.П. Шеметенко/