Постанова № 41732547, 28.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" березня 2014 р.

справа № 2а-0870/6814/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі № 2а-0870/6814/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія Будальянс"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001612302 від 09.08.2011 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 119 641 грн. 25 коп., з яких 95 713 грн. 00 коп. - основний платіж та 23 928 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою суду позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення. Суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо безтоварності проведених позивачем господарських операцій та відсутність підстав вважати укладений договір нікчемним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача та відповідача належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт №3236/23/36802976 від 26.07.2011 р., яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 95 713 грн. за серпень-вересень 2010 року, на підставі чого прийнято податкове повідомлення рішення №0001612302 від 09.08.2011 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 119 641 грн. 25 коп., з яких 95 713 грн. 00 коп. - основний платіж та 23 928 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції при перевірці фактів, викладених в акті перевірки встановлено, що 01.07.2010 р. між TOB Інжинірингова Компанія Будальянс» та TOB «Соліт-Буд» був укладений договір підряду №В2Ч10-5.

Згідно із умовами вказаного договору підрядник (TOB «Соліт-Буд») зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи, а замовник (TOB «Інжинірингова Компанія Будальянс») зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Будівельно-монтажні роботи підлягали виконанню на об'єкті за адресою м. Київ. вул. Вишгородська, 45.

Згідно із п. 5.1. договору №В2Ч10-5 від 01.07.2010 р. замовник зобов'язався перерахувати передплату підряднику. Свій обов'язок щодо здійснення передплати TOB «Інжинірингова Компанія Будальянс» виконало в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями на загальну суму 574 277 грн. 00 коп.

Відповідно договору №В2Ч10 від 13.04.2010 року TOB «Інжинірингова Компанія Будальянс» зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи на користь генерального підрядника TOB «К.А.Н. Строй». Виконання вказаних робіт підтверджується актами виконаних робіт, що, на думку суду першої інстанції, являється підтвердженням виконання робіт з боку TOB «Соліт Буд», які являлись предметом договору №В2Ч 10-5 від 01.07.2010.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків. У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлюється презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів вважає, що податковим органом доведено відсутність реального вчинення господарської операції з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлений порядок передання та прийняття виконаних робіт за договором будівельного підряду. Акт виконаних робіт - це первинний документ, обов’язковість складання якого передбачене законом, та який фіксує факт здійснення господарської операції, в тому числі, з метою подальшого визначення податкових зобов’язань учасників такої операції.

В матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт - за травень 2011 року, не підписаний ТОВ «Соліт-буд» (а.с. 48), за серпень 2010 року (а.с. 76), за грудень 2010 року (а.с. 78), які під час перевірки податковому органу надані не були.

Відповідач цілком обґрунтовано посилається на норми ст. 44 Податкового кодексу України, та зазначає, що контролюючий орган має право не приймати до уваги документи, які не були надані платником податку у встановлені Податковим кодексом України строки. Колегія суддів також звертає увагу, що на час надання податковому органу копій актів виконаних робіт - 14.09.2011 року (а.с. 110, 114), спірне податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року за наслідками перевірки вже було прийнято.

Судом першої інстанції не надано юридичного аналізу угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд», з якої вбачається, що фактично вона не була виконана сторонами, зокрема, відсутня проектно-кошторисна документація, відсутня згода Генпідрядника - ТОВ «К.А.Н.Строй» на залучення до виконання робіт субпідрядника ТОВ «Соліт-Буд», як це передбачено п. 7.2.33. Договору № В2ч10 від 13.04.2010 року.

Також, відповідно до п. 5.2 Договору (а.с. 33), укладеного між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд», передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється після підписання актів виконаних робіт. Посилання позивача на 5.1. Договору як на підставу здійснення авансових платежів суперечить змісту цього пункту Договору.

Здача-приймання робіт з оформленням акта виконаних робіт форми КБ-2с та довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-3с передбачено п. 11.1. Договору (а.с. 34) та не ставиться у залежність від прийняття робіт генеральним підрядником, як на це наголошує позивач (а.с. 90,91).

Висновок суду щодо достатності актів виконаних робіт між позивачем та ТОВ «К.А.Н.Строй» для підтвердження факту виконання робіт субпідрядником ТОВ «Соліт-Буд» суперечить обставинам справи та наведеним вище нормам діючого законодавства.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов вірного висновку щодо неможливості формування податкового кредиту з ПДВ за угодою, укладеною між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд», оскільки доведено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі № 2а-0870/6814/11 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун