Ухвала суду № 41732489, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2014 р. справа № 804/8943/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. у справі № 804/8943/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт"

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.06.2013 року № 0001281510 про збільшення ТОВ "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 736 431,00 грн. та штрафних санкцій 368 215,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.06.2013 року № 0001271520 про збільшення ТОВ "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 695 165,00 грн. та штрафних санкцій 347 582,50 грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.06.2013 року №0001281510 та №0001271520.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що податковим органом в період з 22.05.2013 року по 28.05.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Днепрспецремонт" з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за квітень 2012 року, ТОВ "Дайкор Торг" за червень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 510/150/31256586 від 03.06.2013 року.

На підставі акту перевірки Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 14.06.2013 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001271520, яким ТОВ "Днепрспецремонт" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1 042 747,50, з яких 695 165 грн. за основним платежем та 347 582,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001281510, яким ТОВ "Днепрспецремонт" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 1 104 646,00, з яких 736 431 грн. за основним платежем та 368 215 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Днепрспецремонт" завищено суму ПДВ 695 165 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за квітень 2012 року в розмірі 5 165 грн., за червень 2012 року в розмірі 690 000 грн.;

- п.п. 135.5.11., п.п. 135.5.14, п.135.5 ст.135, п.137.4. ст.137, п.п. 138.1.1, п.138.1., ст.138, п.п. 139.1.1., п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Днепроспецремонт" занижено податок на прибуток на загальну суму 736 431 грн. у т.ч. за ІІ кв.2012 року на суму 736 431 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій мали відповідну загальну та спеціальну правосуб'єктність та здійснювали діяльність відповідно до статутних документів, а чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" в порядку ст.181 Господарського кодексу України, укладено у спрощений спосіб правочин на постачання труби 219*10 безшовної у кількості 2,66 т., що підтверджується рахунком - фактурою № СФ-0004106 від 23.04.2012 року, платіжним дорученням від 23.04.2012 року № 363, податковою накладною від 23.04.2012 року № 81, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 24.04.2012 року, видатковою накладною № РН-0001288 від 28.04.2012 року, подорожнім листом від 28.04.2012 року №17.

Також, з наданих суду документів судом з'ясовано, що 04.05.2012 року між ДП ПМК №41 "Дніпроводбуд" та ТОВ "Днепрспецремонт" укладено договір комісії № 1769-С на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до якого позивач виконує власними силами будівельно-монтажні роботи на об'єкті: "ГЗК. ШХ. РОФ. Хвостосховище "Четверта карта". Реконструкція хвостосховища "Четверта карта" до відм. +151,0 м (Карта "Північна" до відм. 151,0 м)" згідно локальних кошторисів.

На виконання вказаного договору ТОВ "Днепрспецремонт" уклало 01.06.2012 року з ТОВ "Дайкор Торг" договір № 1/06 про надання послуг вантажними транспортними засобами, відповідно до якого ТОВ "Днепрспецремонт" доручає, а ТОВ "Дайкор Торг" зобов'язується виконати роботи вантажними автомобілями-самоскидами загальною вартістю 4 140 000,00 грн. разом з ПДВ.

До цього договору між позивачем та його контрагентом складено специфікації вартості робіт на об'єкті: "ГЗК. ШХ. РОФ. Реконструкція хвостосховиша "Четверта карта" до відм. +151,0 м (Карта "Північна") та виконавчі схеми по облаштуванню дамби.

30.06.2012 року між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "Дайкор Торг" підписано акт №ОУ-000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем були надані послуги вантажними автомобілями-самоскидами, та ТОВ "Дайкор Торг" було виписано податкову накладну № 40 на загальну суму 4 140 000 грн., в тому числі 690 000 грн. з податку на додану вартість.

Факт виконання ТОВ "Днепрспецремонт" будівельно-монтажних робіт та факт надання ТОВ "Дайкор Торг" послуг вантажними транспортним засобами в червні 2012 року підтверджується складеними між ДП ПМК № 41 "Дніпроводбуд" та ТОВ "Днепрспецремонт" актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року № К1-06-12с та № К2-06-12с.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який купується у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, оскільки господарські операції між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Дайкор Торг" підтверджені первинними документами, що складені у відповідності до вимог закону, а саме - господарським договором, видатковою накладною, податковими накладними, подорожнім листом, актом виконаних робіт, платіжними документами, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, суд доходить висновку про правомірність формування ТОВ "Днепрспецремонт" валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Дайкор Торг", правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Дайкор Торг" та правильність ведення за наслідками вказаних операцій податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Дайкор Торг" Акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.04.2013 року №22/22-50/37675706 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 року - 30.11.2012 року та Акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 08.02.2013 року №138/1520/38211955 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дайкор Торг" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень-вересень 2012 року", з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.04.2013 року № 221/22-50/37675706 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" було складено податковою не на запит Дніпропетровської МДПІ та не в рамках проведеної перевірки позивача, а сам акт не містить будь-якого аналізу первинних податкових та бухгалтерських документів і ґрунтується лише на аналізі податкової звітності зазначеного підприємства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він не містить об'єктивних та підтверджених належним чином даних про порушення позивачем податкового законодавства.

Так само, Акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 08.02.2013 року №138/1520/38211955 не містить будь-якого аналізу первинних податкових і бухгалтерських документів, ґрунтується на аналізі податкової звітності зазначеного підприємства, на підставі чого податковий орган доходить висновку, що операції контрагентів вказаного підприємства мають ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції з'ясовано, що ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" зареєстровано 30.05.2011 року, здійснює, зокрема, такий вид діяльності, як оптова торгівля металами та металевими рудами, та на момент розгляду справи не перебувало у процесі припинення. Крім того, ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" перебувало на обліку як платник податку на додану вартість, мало свідоцтво платника вказаного податку №100344399, та лише з 14.05.2013 року вказане свідоцтво анульовано за ініціативою податкового органу.

Колегія суддів критично сприймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності реальної можливості здійснювати господарські операції з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", оскільки такі висновки на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки є з боку податкового органу передчасними, а крім того, законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Також, судом з'ясовано, що ТОВ "Дайкор Торг" зареєстровано 11.05.2012 року, здійснює, зокрема, такий вид діяльності як інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, на момент розгляду справи не перебуває у процесі припинення. Крім того, ТОВ "Дайкор Торг" перебуває на обліку як платник податку на додану вартість та має свідоцтво платника податку на додану вартість № 200048261 з початком дії - 24.05.2012 року. У суду відсутні відомості про анулювання вказаного свідоцтва.

Колегія суддів також критично сприймає доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача вантажних автомобілів та відсутності ділової мети щодо використання в господарській діяльності самоскидів, належних ТОВ "Дайкор Торг", оскільки відповідачем не доведено, що у розпорядженні позивача серед цих автомобілів є самоскиди, які необхідні для виконання робіт за договором з ДП ПМК № 41 "Дніпроводбуд".

Крім того, слід врахувати, що ПК України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. у справі № 804/8943/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун