Ухвала суду № 41732459, 01.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" липня 2014 р. справа № 808/8093/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі № 808/8093/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК "Спутник"

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28 грудня 2010 року:

- № 0000562310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 397 483,50 грн., в тому числі: основний платіж 1 279 956,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1117 527,50 грн.;

- № 0000572310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 536 178 (п'ятсот тридцять шість тисяч сто сімдесят вісім) гривень, в тому числі: основний платіж 357452,00 грн.., штрафні (фінансові) санкції 178 726,00 грн.;

- № 0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 28.12.2010 р. №0000562310/0, №0000572310/0 та №0000112320/0.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 07.10.2010 р. по 08.12.2010 р. фахівцями відповідача на підставі направлень від 07.10.2010 р. №749 та від 18.11.2010 №881, виданих Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя, проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ОТК "Спутник" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.12.2010 р. №1094/2310/19279080.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

1. п. 1.32 ст. 1; п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 279 956,00 грн., у тому числі за: III квартали 2008 року у сумі 114 548,00 грн., 2008 рік у сумі 264 357,00 грн., І квартал 2009 року у сумі 131 442,00 грн., півріччя 2009 року у сумі 301 220,00 грн., III квартали 2009 року у сумі 481 526,00 грн., 2009 рік у сумі 690 742,00 грн., І квартал 2010 року у сумі 153 191,00 грн., півріччя 2010 року у сумі 324 857,00 грн.

2. пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 357452,00 грн., у т. ч. за липень 2008 року у сумі 954,00 грн., за серпень 2008 року у сумі 2419,00грн., за жовтень 2008 року у сумі 31061,00 грн., за листопад 2008 року у сумі 429,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 29738,00 грн., за січень 2009 року у сумі 1862,00 грн., за лютий 2009 року сумі 2564,00 грн., за березень 2009 року у сумі 58017,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 533,00 грн., за травень 2009 року у сумі 23413,00 грн., за червень 2009 року у сумі 67345,00 грн., за липень 2009 року у сумі 3012,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 59256,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 19116,00 грн., за жовтень 2009 року у сумі 32185,00 грн., за травень 2010 року у сумі 17812,00 грн., за червень 2010 року у сумі 7736,00 грн.

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 159596,00 грн., у т. ч. за січень 2010 року у сумі 69141,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 90455,00 грн.

Суть порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що позивачем завищено валові витрати, а саме: 2 584 991,72 грн. на послуги пов'язані з мерчейдайзингом, просуванням торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін.; 2 518 355,74 грн. на транспортно-експедиційні послуги; 16 473,46 грн. на витрати на придбання продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від ціни придбання, - що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 279 956 грн. та податку на додану вартість в сумі 357452 грн., завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 159 596 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 28.12.2010 р. винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000562310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2 397 483,50 грн., в тому числі: основний платіж 1 279 956 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 117 527,50 грн.;

- №0000572310/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 536 178 грн., в тому числі: основний платіж 357 452 грн., штрафні (фінансові) санкції 178 726 грн.;

- №0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34570,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржених податкових повідомлень рішень, з наступних підстав.

Щодо витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчейдайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін..

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, яке полягає у неправомірному, на думку відповідача, включенню до складу валових витрат, витрат, пов'язаних із придбанням послуг мерчейдайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., внаслідок чого встановлено завищення валових витрат на суму 2 584 991,72 грн.;

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР), яке полягає у віднесенні до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 517 048 грн., сплаченої у зв'язку з придбанням послуг мерчайдандайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 357452,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 159 596 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, які Закон України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР дозволяє включати до складу валових витрат, встановлений п.5.2 ст.5 цього Закону.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, абзацом першим пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори з надання послуг мерчендайзингу, зокрема договір №39/06-09 від 31.03.2009 р., з ТОВ "ФОЗЗІ-СІЧ", предметом якого є надання сукупності послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місяцях продажу.

Відповідно до п. 1.4 договору місцями продажу визначено супермаркети крамниці та інші торгівельні об'єкти виконавця.

Пунктом 5.1 договору визначена вартість послуг у розмірі 8% від вартості реалізованого в торгівельній мережі виконавця та сплаченого товару. Вартість послуг фіксується в актах виконаних робіт.

Також, позивачем укладено договори з надання послуг (далі - послуг мерчандайзингу), зокрема:

- договір про надання послуг мерчандайзингу №104/09-08 від 01.05.2008 р. з ТОВ "ФОЗЗІ-СІЧ";

- додаткову угоду б/н від 25.12.2007 р. до договору постачання №1749 від 19.12.2006 р. з ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор";

- договір про надання послуг з організації збуту КО №КО-01551 від 01.08.2009 р. з ТОВ "Максима 2006".

Вищезазначені договори укладені на виконання договорів поставки продукції позивача:

- договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008 р. з ТОВ "ФОЗЗІ-СІЧ";

- договору постачання №1749 від 19.12.2006 р. з ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор";

- договору поставки № ПР-40512 від 01.08.2009 р. з ТОВ "Рейнфорд".

Відповідно до умов договорів поставки право власності на товар переходить від продавця покупцю в момент підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами покупця. Проте, покупець має право повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, коли товар не користується попитом, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому, продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів.

Це передбачено п.5.9 договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008 р. (покупець -"ФОЗЗІ-СІЧ"); п.4.7 договору постачання №1749 від 19.12.2006 р. (покупець ТОВ "Торгівельний будинок "Амстор"); п.6.6 договору поставки №ПР-40512 від 01.08.2009 р. (покупець ТОВ ТПГ"Рейнфорд").

В даному випадку діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є збільшення попиту на продукцію позивача в торгівельних мережах покупців, зменшення обсягів повернення товару, як наслідок отримання в майбутньому доходів від продажу. В свою чергу, позивач є дистриб'ютором виробників товару, що постачаються до торгівельної мережі. За договорами дистриб'юції позивач бере на себе обов'язок здійснювати всі необхідні дії для виконання планових показників реалізації продукції від виробника. За виконання планових показників реалізації виробник надає позивачу бонуси, які є доходом позивача.

У якості доказів вищезазначеного позивач надав дистриб'юторський договір №121 від 01.02.2007 р., укладений між ВАТ "Акціонерна компанія "Комбінат Придніпровський" (виробник) та ТОВ "ОТК Спутник" (дистриб'ютор) та додаткові угоди до цього Договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.02.2007 р. до договору №121 від 01.02.2007 р. виробник, крім базової знижки у розмірі 13% від обсягів поставок, нараховує дистриб'ютору бонуси за виконання плану продажів та надає знижку

З метою отримання додаткових доходів у вигляді нарахованих бонусів та знижок позивач має вживати всі дозволені засоби просування продукції виробника в торгівельних мережах, в тому числі і через придбання послуг мерчандайзингу та маркетингу.

Крім ВАТ "Акціонерна компанія "Комбінат Придніпровський", договори дистрибуції укладено з ВАТ "Звенигородсткий сироробний комбінат" (договір №88 від 15.10.2009 р.), ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" (договір №175-Мл-БМК/ПС від 26.05.2009 р.) та інші. Всі договори, укладені між позивачем та виробниками продукції, встановлюють систему нарахування бонусів та знижок в залежності від обсягів продажу.

В даному випадку діловою метою придбання послуг мерчандайзингу є виконання планів продажу продукції, прискорення здійснення розрахунків з метою отримання від постачальника товарів додаткових бонусів та знижок, і як наслідок, отримання доходу від господарської діяльності.

Рух активів при здійсненні господарської операції по придбанню послуг мерчандайзингу підтверджується первинними документами: договорами, актами приймання-передачі, банківськими виписками, тощо.

За змістом підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажною підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг мерчендайзингу спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від її продажу.

Метою укладення договору з надання послуг мерчендайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій товарами позивача.

Крім того, договорами поставки передбачено право покупця повернути товар, зокрема, у випадку спливу терміну реалізації, закінчення сезону для сезонних товарів, тощо. При цьому продавець зобов'язаний відшкодувати 100% сплаченої вартості або зменшити суми належних до сплати грошових коштів (п.5.9 договору поставки №266/08-08 від 01.05.2008 р., покупець - "ФОЗЗІ-СІЧ"). Без відповідного розміщення продукції на полицях, стендах, безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місяцях продажу повернення товарів ймовірно може збільшитися, а сума отриманого доходу від здійснення господарської діяльності, відповідно, зменшитися.

Отже, витрати позивача з передпродажної підготовки продукції, а також послуги мерчендайзингу з просування продукції позивача на ринку, відносяться до господарської діяльності позивача і, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР включаються до складу валових витрат. Також податок на додану вартість у сумі 517 048 грн., сплачений у зв'язку з придбанням послуг мерчендайзинга, просування торгової марки, продукції, стимулювання збуту, ведення продукції в асортимент та каталоги та ін., підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати позивача, пов'язані з отриманням послуг мерчендайзингу, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що не заперечується відповідачем.

Акт перевірки не містить фактів, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг мерчандайзингу.

Доказами реальної зміни майнового стану позивача при здійснення операцій з придбання послуг мерчандайзингу є копії первинних документів та дані акту перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про завищення валових витрат на 2 584 991,72 грн. у зв'язку з порушенням п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та податкового кредиту на суму 517 048 грн. у зв'язку з порушенням пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Щодо витрат на експедиторські послуги.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, в результаті чого підприємством за перевіряємий період до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн.

На думку відповідача, первинні документи, складені на підтвердження надання експедиційних послуг не в повному обсязі підтверджують і фіксують факт здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та приватними підприємцями: ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (код НОМЕР_2), ОСОБА_3 (код НОМЕР_3), ОСОБА_4 (код НОМЕР_4) були укладені договори на надання експедиційних послуг, які мають однотипну форму складання і один номер.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт, та встановлено, що вони складені на виконання договорів про транспортно-експедиційні послуги, містять всі необхідні реквізити, складені безпосередньо після її закінчення. Копії первинних документів, що підтверджують факт надання послуг містяться в матеріалах справи.

Пунктом 5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV встановлено обов'язок відображати господарські операції в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Звітними періодами в бухгалтерському обліку, згідно п.12 П(С)БУ 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1998 р. №87 зі змінами та доповненнями, є місяць, квартал, рік.

Звітними періодами в податковому обліку визначено місяць, квартал, шість місяців, дев'ять місяців, рік.

Саме в рамках звітного періоду в один місяць були підписані акти виконаних робіт, що відповідає п.5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На думку відповідача, в жодному первинному бухгалтерському документі (товарно - транспортна накладна, довіреність на приймання товару, товарна накладна, акт приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю або пересортуванням) не зафіксовано факт присутності приватних підприємців при здійсненні цих операції. Також, у графі "представник постачальника" актів приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю або (пересортуванням), який складається при встановленні розбіжностей, міститься підпис лише робітників підприємства ТОВ "ОТК Спутник" (згідно штатного розпису водіїв, експедиторів та водіїв - експедиторів).

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є, зокрема, товарно-транспортні накладні.

Згідно пп.11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий-передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Договір перевезення вантажу з приватними підприємцями не укладався, а тому у них відсутнє право підписувати будь-які документи на перевезення вантажів.

Оскільки позивач здійснював перевезення вантажів власним транспортом, товарно-транспортні накладні містять підписи уповноважених осіб позивача та його печатки (штампи).

Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, надавали послуги що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень товарно-матеріальних цінностей транспортом ТОВ "ОТК Спутник".

Згідно з п.4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за N 293/1318 (зі змінами та доповненнями) довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності надають послуги за договорами цивільно-правового характеру, а тому видача довіреності на їх ім'я є порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Договір надання транспортно-експедиційних послуг відповідає нормам глави 63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України.

Частиною 2 ст.901 ЦК України "Договір про надання послуг" глави 63 встановлено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні встановлені Законом України від 01.07.2004 р. N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Стаття 1 цього Закону визначає транспортно-експедиторську послугу як роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Організація та забезпечення перевезень не є здійсненням перевезень, на чому наголошує відповідач, посилаючись на ст.909 ЦК України "Договір перевезення вантажу", Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568.

Отже, посилання відповідача на ч.2, ч.3 ст.909 ЦК України "Договір перевезення вантажу", відповідно до яких договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, суд вважає безпідставними, оскільки такий договір з приватними підприємцями не укладався.

Відповідач, також, в обґрунтування своїх висновків, послався на той факт, що всі договори транспортного експедування є однотипними та всі мають один номер.

Судом встановлено, що договори дійсно мають один номер, але укладені вони в різні роки. Щодо однотипності форми складання договорів, то з 02.01.2010 р. з приватними підприємцями, що надають експедиційні послуги, укладено договір про надання послуг, а не договір транспортного експедування.

Договори надання транспортно-експедиційних послуг, що укладалися до 02.01.2010 р. і договори про надання послуг, укладені з 02.01.2010 р., відповідають нормам глави 63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, але це стосується лише наявності документа у особи, що супроводжує перевезення.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач, в порушення п.5.11 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР фактично встановив додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат, витрат на експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн., які не передбачені жодною нормою Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Факт надання експедиторських послуг фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності перевірявся при проведенні розслідування кримінальної справи №111106, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України відносно директора позивача.

Постановою від 05.09.2011 р. кримінальна справа №111106, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, закрита за відсутністю складу злочину. Слідчими діями встановлено факт надання експедиторських послуг фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до валових витрат на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2 518 355,74 грн.

Щодо продукції за цінами, нижчими від ціни придбання.

На думку відповідача, до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати на придбання продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами, нижчими від її придбання, оскільки така діяльність не відповідає визначенню "господарська діяльність".

Судом встановлено встановлено, що ТОВ "ОТК "Спутник" в перевіряємому періоді укладено договір №1/ш від 15.10.2009 р. на поставку шрота соняшникового з ПП "Молокозавод "Олком", на виконання умов якого останній відвантажив на адресу позивача шрот соняшниковий у кількості 517500 кг, за ціною 1,14 гр. за кг (без ПДВ) на суму 588656,25 грн., що підтверджено видатковою накладною від 09.11.2009 р. № РНнОО71228 на загальну суму 706387,50 грн. в т.ч. ПДВ 117731,25 грн. та платіжними дорученнями від 13.11.2009 р. №02447 на суму 584811,23 грн. в т.ч. ПДВ 97468,54 грн., № 02850 від 16.11.2009 р. на суму 562950,00 грн. в т.ч. ПДВ 93825,00 грн. Витрати по придбанню шроту соняшникового за даною накладною віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Позивачем також укладено зовнішньоекономічний контракт №1993 від 19.10.2009 р. з ППХ "Кром Барбара Кром" на поставку вищезазначеного шроту соняшникового, отриманого від ПП "Молокозавод "Олком", на виконання умов якого позивач відвантажив на адресу ППХ "Кром Барбара Кром" шрот соняшниковий у кількості 517500 кг., за ціною 1,11 грн. за кг (без ПДВ) на суму 574762,25 грн., що підтверджено вантажно-митною декларацією від 10.11.2009 р. №1674 фактурна вартість шроту по якій складає 574762,25 грн.

Скоригований валовий доход від здійснення сукупності господарських операцій позивача за 2009 рік задекларовано у сумі 105 297 261 грн. (стор 4 акту перевірки), а скориговані валові витрати - 104 760 760 грн.

Збиток від здійснення окремо взятої операції за листопад 2009 року склав 2 328,42 грн., а не 16 473,46 грн., як встановлено відповідачем.

Також відповідачем не врахована господарська операція по відвантаженню продукції за видатковою накладною №1729 від 17.11.2009 р. на суму 566 645,04 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Посилаючись на дану норму ГК України відповідач ототожнює терміни "господарська діяльність" та "господарська операція". Таке ототожнення є безпідставним, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій в процесі господарської діяльності.

Зазначеною нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій, здійснених в процесі господарської діяльності.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності встановлені ст.44 Господарського кодексу України. Відповідно до цих принципів, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, а також комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку, суб'єктивно оцінюючи комерційну вигоду отримати у майбутніх періодах додатковий прибуток від здійснення господарською діяльності та комерційний ризик, здійснив продаж певної кількості продукції за ціною, яку вважав для себе конкурентно спроможною на ринку даного товару.

Положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV, господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначених норм Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV, господарською діяльністю особи є сукупність господарських операцій цієї особи.

Валові витрати на придбання товару у листопаді-грудні 2009 року у ПП "Молокозавод "Олком" не перевищують валові доходи, отримані у тому ж періоді, від здійснення господарської діяльності позивача.

Внаслідок відчуження товару за вищезазначеними господарськими операціями у позивача в межах звітного періоду, виникла база оподаткування - прибуток.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки відповідача з приводу цього правопорушення є необґрунтованими.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596,00 грн.

Встановлене відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 159 596,00 грн., в тому числі: січень 2010 року у сумі 69 141 грн., квітень 2010 року у сумі 90 455 грн., пов'язано з безпідставним зменшенням сплаченого (нарахованого) позивачем податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Правомірність нарахування податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, вже досліджувалось судом.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення -рішення №0000112320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 159 596 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 570,50 грн. 50 коп. також є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі № 808/8093/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун