Рішення № 41732383, 01.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/2584/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Промарматура"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод"

про стягнення 91084,34грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: Невська Н.С., довіреність №7-ПА/Ю від 08.01.2013р.

від відповідача: Строчковський О.М., довіреність №963 від 26.11.2013р.

В засіданні 01.12.2014 р. приймали участь представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Строчковський О.М., довіреність №963 від 26.11.2013р.

Суть спору: про стягнення з ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" на користь ПАТ „Промарматура" 77500грн. основного боргу, 2821грн. пені, 1724,84грн. три проценти річних, 9038,50грн. індексу інфляції.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав додаткові пояснення до позову від 19.11.2014р. за вх.№30536/14, в їх обґрунтування зазначає, що між ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" та ПАТ „Промарматура" було укладено договір поставки №ПА-13/224 від 02.09.2013р., згідно умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 77500грн., однак, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 77500грн., на яку позивачем було нараховано пеню, три проценти та індекс інфляції.

Стосовно заперечень відповідача позивач у додаткових поясненнях вказав, що положення ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які передбачають перелік обов'язкових реквізитів первинного документа для бухгалтерського обліку господарських операцій, не містять такого реквізиту як печатка підприємства, з підстав чого є достатнім проставлення уповноваженою особою підпису на видаткових накладних для підтвердження факту отримання товару. Крім того, позивач зазначає, що отримання товаросупровідних документів підтверджується розпискою уповноваженої особи ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" .

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача судові витрати, пов`язані з явкою представника позивача у судові засідання по даній справи в сумі 5360,79грн.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 03.11.2014р. за вх.№28813/14, де вказує на відсутність доказів передачі товару саме ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" з підстав того, що на видаткових накладних, поданих позивачем на підтвердження позовних вимог, відсутній відбиток печатки відповідача, а штемпель складу НПЗ не є печаткою юридичної особи, оскільки не містить коду юридичної особи, зазначає про підписання видаткових накладних з боку отримувача неповноважною особою. Також, відповідач зазначив про не передання йому позивачем товаросупровідних документів, що передбачені договором За таких умов, відповідач вважає, що обов'язок оплатити товар у сумі, що є предметом спору у даній справі, у нього не виник.

Ухвалою суду від 25.07.2014р. зустрічну позовну заяву ПАТ „Одеський НПЗ" до ПАТ „Промарматура" про визнання недійсним договору повернуто позивачу без розгляду. Вказана ухвала була оскаржена ПАТ „Одеський НПЗ", з підстав чого провадження у справі зупинялось ухвалою суду від 31.07.2014р. Проте, ухвалою ОАГС від 07.08.2104р. скаргу ПАТ „Одеський НПЗ" на ухвалу суду від 25.07.2014р. повернуто скаржнику без розгляду. При цьому, касаційна скарга ПАТ „Одеський НПЗ" на ухвалу ОАГС від 07.08.2104р. повернута скаржнику ухвалою ВГСУ від 08.09.2014р., справу повернуто до господарського суду Одеської області, з врахуванням чого ухвалою суду від 24.09.2014р. провадження у справі поновлено.

Клопотання сторін від 17.07.2014р. за вх.№18706/14 про відкладення розгляду справи, від 21.07.2014р. за вх.№18874/14, від 11.08.2014р. за вх.№20957/14, від 03.11.2014р. за вх.№28795/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

02.09.2013р. між ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" (покупець) та ПАТ „Промарматура" (постачальник) було укладено договір №13/224, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю продукцію виробничо-технічного призначення партіями в асортименті та у кількості, що вказані у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку, передбаченому цим договором. Постачальник одночасно із товаром зобов'язується передати покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, залізничну накладну, податкову накладну, сертифікат якості, сертифікат відповідності, паспорт товару, виданий підприємством - виробником, інструкцію з монтажу підприємства - виробника, видаткову накладну (п.п.1.1., 2.3. договору).

Згідно п.3.2.1. договору №13/224 від 02.09.2013р. оплата здійснюється покупцем у національній валюті України по безготівковому розрахунку у наступному порядку: протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару покупець на підставі рахунка постачальника перераховує на поточний рахунок постачальника вартість поставленої партії товару, прийнятої покупцем згідно видаткової накладної.

Відповідно до п.7.6. договору №13/224 від 02.09.2013р., п.1 протоколу врегулювання розбіжностей від 25.09.2013р. у випадку затримки кінцевої оплати понад строки, вказані у цьому договорі, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,02% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно п.10.1. договору №13/224 від 02.09.2013р. цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. або до сплину гарантійного строку на товар в залежності від того, що настане пізніше. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору сторони не закінчили розрахунки між собою, строк дії договору в частині виконання грошових зобов'язань підлягає автоматичній пролонгації до повного завершення розрахунків між сторонами.

02.09.2013р. між ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" (покупець) та ПАТ „Промарматура" (постачальник) було укладено додаткову угоду №1 до договору №13/224 від 02.09.2013р., відповідно до якої кількість та асортиментний перелік партії товару, а також за одиницю товару, що постачається по цій додатковій угоді, визначені у специфікації, яка є додатком №1 до цієї додаткової угоди та невід'ємною частиною договору. Загальна вартість партії товару, що постачається за цією додатковою угодою, складає 77500грн., у т.ч. ПДВ 20% 12916,67грн. Строк поставки партії товару: позиція 1 по специфікації - до 10 календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди, позиція 2 по специфікації - до 40 календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди. Умови поставки: DDP м. Одеса ПАТ „Одеський НПЗ" (згідно Інкотермс 2000). Постачальник зобов'язується додатково до документів, вказаних у п.2.3. договору передати покупцю з партією товару наступні документи: рахунок, оригінали або засвідчені копії сертифікатів на матеріали, із яких виготовлені кріплення, фланці, прокладки, заглушка (п.п.1.1., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6., 1.7. додаткової угоди).

Згідно підписаної сторонами та скріпленої їх печатками специфікації (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 02.09.2013р.) вони домовились про поставку товару на 77500грн.

На підтвердження поставки відповідачу товару за договором №13/224 від 02.09.2013р. позивач надав накладні №13/1063 від 16.09.2103р. на суму 71700грн., №13/1298 від 29.10.2013р. на суму 5800грн., довіреності №332510 від 11.09.2013р., №332604 від 29.10.2013р., рахунки-фактури №091483 від 16.09.2013р., №101804 від 29.10.2013р., накладні на вантаж №ДП2038115 від 17.09.2013р.

Згідно довідки ПАТ „Промарматура" №81-ПА/Ю від 14.11.2014р. між ним та ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" за 2012-2014р.р. був укладений єдиний договір на поставку №13/224 від 02.09.2013р.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію №26-ПА/ю від 26.02.2014р. про сплату заборгованості та штрафні санкції. Вказану претензію відповідачем, як вбачається із повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення, було отримано 11.03.2014р.

У відповідності до п.2.3. договору №13/224 від 02.09.2013р., п.1.7. додаткової угоди №1 від 02.09.2013р. позивач передав відповідачу передбачені їх умовами товаросупровідні документи, в отриманні яких розписався Пустовий В.В. 17.09.2013р., 31.10.2013р.

В підтвердження якості поставленого відповідачу товару позивач подав до матеріалів справи паспорти МЗ 13171 ПС, сертифікат відповідності від 26.12.2014р. та додатки до нього, сертифікат №225 від 07.03.2013р., сертифікати якості №64 від 17.01.2013р., №411 від 09.05.2013р., №405 від 16.04.2013р., №15 від 11.10.2013р., №14 від 11.10.2013р., №13 від 11.10.2103р.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ПАТ „Промарматура" позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" 77500грн. основного боргу правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №118, ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. (п.п.2.4., 2.5., 2.6., 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88).

З врахуванням вище проаналізованих положень чинного законодавства, не приймаються судом до уваги заперечення відповідача стосовно того, що відсутність печатки підприємства отримувача на накладних вказує на відсутність здійснення поставки йому товару, оскільки згідно ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, такі реквізити як відбиток печатки підприємства та його код не є обов'язковими для первинного документа.

Подані позивачем накладні №13/1063 від 16.09.2103р., №13/1298 від 29.10.2013р. містять прямокутний штамп ПАТ „Одеський НПЗ" Центральний склад із зазначенням прізвища отримувача Пустовой В.В. та проставлення його підпису, який співпадає із підписом на довіреностях №332510 від 11.09.2013р., №332604 від 29.10.2013р., за якими вказана особа уповноважена ПАТ „Одеський НПЗ" на отримання товару від ПАТ „Промарматура". Отже, вказані накладні, за умови належного уповноваження відповідачем Пустового В.В. на отримання товару від ПАТ „Промарматура", є належними доказами отримання ПАТ „Одеський НПЗ" товару за договором №13/224 від 02.09.2013р.

При цьому, п.1.5. додаткової угоди №1 від 02.09.2013р. передбачено умови поставки товару за правилами Інкотермс 2000 - DDP, де п.А4. Поставка передбачено, що продавець зобов`язаний надати товар покупця або іншої особи, вказаної покупцем, у невідвантаженому вигляді на будь-якому транспортному засобі, що прибув, у вказане місце призначення, у погоджену дату або в межах погодженого дня поставки. Отже, товар вірно був поставлений позивачем відповідачу у місце, де він знаходиться та остаточне оформлення документів по прийманню-передачі товару відбувалось безпосередньо представником відповідача.

Звідси, має місце не здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 77500грн., яка підлягає судом стягненню з відповідача на користь позивача у повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2821грн. пені за період з 24.09.2013р. по 06.05.2014р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Суд перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем встановив, що пеню обраховано невірно, у зв'язку з чим суд самостійно здійснив перерахунок пені, за результатом чого сума пені складає 1406,63грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає судом задоволенню частково у сумі 1406,63грн. за період з 24.09.2013р. по 06.05.2014р.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 1724,84грн. за період з 24.09.2013р. по 24.06.2014р., 9038,50грн. індексу інфляції за період з 24.09.2013р. по 24.06.2014р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних, індексу інфляції, здійснені позивачем, суд встановив, що розрахунок трьох процентів річних є вірним, а розрахунок індексу інфляції помилковим. Так, за розрахунком індексу інфляції, зробленим судом, сума індексу інфляції складає 9027,46грн.

Враховуючи викладене позовна вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1724,84грн. за період з 24.09.2013р. по 24.06.2014р. підлягає судом задоволенню у повній мірі, позовна вимога про стягнення індексу інфляції за період з 24.09.2013р. по 24.06.2014р. підлягає судом частковому задоволенню в сумі 9027,46грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені ПАТ „Промарматура" позовні вимоги, у зв'язку з чим стягненню з ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" на користь позивача підлягає 77500грн. основного боргу, 1406,63 грн. пені, 1724,84грн. трьох процентів річних, 9027,46грн. індексу інфляції.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме, 1798,41грн. судового збору.

Від позивача надійшло клопотання від 03.11.2014р. за вх.№28823/14 про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судові засідання по даній справи в сумі 5360,79грн., які складаються з оплати проїзду представника позивача залізничним транспортом у сумі 1760,79грн., оплати проживання у готелі у сумі 1200грн. та виплати добових у сумі 2400грн. В підтвердження понесення таких витрат позивач подав посвідчення про відрядження №167 від 21.07.2014р., №188 від 11.08.2014р., від 01.11.2014р., проїзні документи від 08.07.2014р., від 23.07.2014р., від 01.11.2014р., від 04.11.2014р., чеки та рахунки-фактури готелю №18969 від 21.07.2014р., №19435 від 10.08.2014р., №21338 від 02.11.2014р., звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №172 від 22.07.2014р., №192 від 12.08.2014р.

Згідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Таким чином, є обґрунтованими та підтвердженими витрати позивача на забезпечення участі його представника у судових засіданнях по даній справі в сумі 5360,79грн., у зв'язку з чим вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, код 00152282) на користь Приватного акціонерного товариства „Промарматура" (49005, м. Дніпропетровськ, вул.Сімферопольська,17, код 21871578) 77500 (сімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. основного боргу, 1406 (одну тисячу чотириста шість) грн. 63 коп. пені, 1724 (одну тисячу сімсот двадцять чотири) грн. 63коп. три проценти річних, 9027 (дев'ять тисяч двадцять сім) грн. 46 коп. індексу інфляції, 1798 (одну тисячу сімсот дев'яносто вісім) грн. 41коп. судового збору, 5360 (п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 79 коп. судових витрат.

3. Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.12.2014р.

Суддя І.А. Малярчук

Повне рішення складено 04 грудня 2014 р.