Рішення № 41732293, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23956/14

01.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга -Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ»

про стягнення 28 592,04 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга -Логістик» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» 28 592,04 грн., із яких: 27 948,84 грн. основний борг, 574,29 грн. – пеня та 68, 91 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №549 від 21.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23956/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2014р. за участю представників сторін.

В судове засідання 01.12.2014р. представник позивача не з’явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представник позивача подав витребувані судом документи .

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0306104300040 від 06.011.2014 р., яке отримане відповідачем 10.11.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

21.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Олга-Логістик” (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІ» (покупцем) укладено договір поставки продукції №549 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 7 календарних днів з моменту передачі товару.

На виконання своїх зобов'язань за Договором постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 27 948, 84 грн., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи (видаткова накладна №СРЦ -026647 від 17.09.2014р.).

Покупець товар на суму 27 948,84 грн. не оплатив.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 27 948,84 грн. відповідачем не сплачена.

Виходячи зі змісту зазначеного договору він за своєю природою є договором поставки відповідно до умов якого (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 27 948,84 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, який прийнято судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 574, 29 грн. пені.

В силу статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 68,91грн.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині оплати отриманого товару вимоги позивача є обгрунтованими.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача: при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ» (03061, м. Київ, вул.. Шепелєва, 6, код ЄДРПОУ 30679442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олга-Логістик” (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10 літ. “А”, код 36001805) 27 948 грн. 84 коп. основного боргу, 574 грн. 29 коп. - пені, 68 грн. 91 коп. - 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.