Рішення № 41731878, 21.10.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

Справа № 752/9522/14-ц

Провадження № 2/752/3922/14

21.10.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Фролова М.О., за участю секретаря Титоренко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

ПрАТ "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (надалі - позивач) звернулося у Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наказом Голови правління ВАТ «Діпрозв'язок» ОСОБА_1 № 100/к від 18.06.2012 року інженера-проектувальника 1-ї категорії відділу енергоспоруд ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).

Позивач зазначає, що остання не погоджуючись зі своїм звільненням звернулася до суду, та рішенням від 21.02.2013 року поновлена на вказану посаду та на користь ОСОБА_2 стягнено з ПрАТ «Діпрозв'язок» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18601, 36 грн., та моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач, який підписав наказ про звільнення ОСОБА_2 винен у її незаконному звільненні та порушенні відповідних вимог передбачених КЗпП.

У зв'язку із зазначеним, просив стягнути з відповідача на свою користь суму шкоди, у зв'язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу в розмірі 18601, 36 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі,просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове не з'явився, належним чином повідомлявся (а. с. 80, 86, 93), причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене та позицію представника позивача, якане заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі, суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутність відповідача за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін та дослідивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом № 100/к від 18.06.2014 року Голови правління ВАТ «Українського інституту по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_2, інженера-проектувальника 1 категорії відділу енергоспоруд, 18.06.2012 за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а. с. 38).

Відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_2 поновлено на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу енергоспоруд ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок». Окрім того суд вирішив стягнути з ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 18601, 36 грн. та 2000,00 грн. моральної шкоди. (а. с. 39-44).

Разом з тим, як вбачається з платіжних доручень, зведених відомостей та банківських виписок вказане рішення суду позивачем було виконано. (а. с. 47-54).

Відповідно до наказу Адміністрації Держспецзв'язку № 37 від 23.01.2013 року та внутрішнього наказу № 21/к від 24.01.2013 року відповідача звільнено з посади голови правління ПрАТ «Діпрозв'язок».

Разом з тим, позивачем в якості додатків було надано Контракт відповідача в редакції від 21.05.2012 року та Статут ВАТ «Діпрозв'язок в редакції наказу № 62 від 29.01.2007 року, чинний на час дії спірних правовідносин. (а. с. 7-37).

Відповідно до п. п. 1, 8, 22 вказаного контракту на Відповідача було покладене зобов'язання у своїй діяльності керуватися нормами законодавства, виконувати доручення Президента України, Кабінету Міністрів України, накази та розпорядження Уповноваженого органу управління корпоративними правами, а у випадку невиконання чи неналежного виконання передбачених Контрактом обов'язків він несе передбачену законодавством та Контрактом відповідальність.

Відповідно до п. п. 8.4.6. Статуту ВАТ "Діпрозв'язок" в редакції Наказу № 62 від 29.01.2007 року на голову правління Товариства покладене здійснення і а звільнення працівників Товариства, вжиття до них заходів заохочення та накладення відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх документів ВАТ «Діпрозв'язок».

Крім того, підпункт 8.4.7. Статуту ВАТ "Діпрозв'язок" в редакції Наказу № 62 від 29.01.2007 року передбачає відповідальність членів Правління Товариства за шкоду, спричинену Товариству їх неправильними діями або бездіяльністю.

Разом з тим, відповідно до вимого ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи є доказами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін, які посилаються на обставини, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому, оцінюючи зібрані у справі докази та наявні законні підстави, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати між сторонами розподілити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 237 КЗпП України, ст. 3, 57, 60, 88, 209,212-215,218,294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок", код ЄДРПОУ 01168185, суму шкоди, заподіяної приватному акціонерному товариству "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" у зв'язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу, в розмірі 18601 (вісімнадцять тисяч шістсот одна) гривня, 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок", код ЄДРПОУ 01168185, судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні, 69 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Суддя