Рішення № 4173150, 14.07.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2009 р. Справа № 16/1756

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.

при секретарі: Буднік А.М., за участю представників сторін:

позивача: Сенченков І.Г., Зборовська С.Є. –за довіреностями;

відповідача: Чепурна С.А. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ЗАТ “Приватбанк” в особі філії "Черкаське головне регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський деревообробний комбінат" про звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред’явлено позов про звернення стягнення на заставлене майно для погашення боргу відповідача по здійсненому акредитиву на суму 157 839,56 євро, 5 604,38 Євро заборгованості по нарахованій комісії по здійсненому платежу за акредитивом та 11 446,81 грн. заборгованості по комісії за зобов"язаннями на підставі договору комісії № 1705/3918/ІМРА від 17.05.2007 року та договору застави автотранспорту № дЗ2-1705/3918/ІМРА від 19.07.2007 року. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Представник відповідача проти розрахунків позивача не заперечила, але заперечує проти задоволення позову з підстав відсутності коштів на підприємстві на оплату боргу.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

17 травня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір комісії № 1705/3918/ІМРА про відкриття акредитива (а.с. 10- далі договір комісії), за умовами якого позивач зобов'язався в інтересах відповідача на користь Sennebogen Mashchinenfabric Gmbh Htbbelstrabe 30.94315 Straubing, Germany відкрити безвідкличний документарний акредитив та укласти угоду з підтверджуючим банком Commerzbank AG Regensburg Germany про надання відстрочки у погашенні відповідачем його заборгованості перед підтверджуючим банком , яка може виникнути при проведенні платежу по акредитиву з періодом відстрочки у погашенні заборгованості 90 днів від дати проведення платежу підтверджуючим банком. Ставка комісії Підтверджуючого банку за надання відстрочки не повинна перевищувати 2,25 % річних плюс ставка пропозиції кредитних ресурсів в EUR-EURIBOR на строк відстрочки. Розрахунок комісії проводиться із фактичного терміну відстрочки та 360 днів у році ( п. 1.1-1.3 договору комісії ). Додатковою угодою № 1/1 від 23.07.2007 року до договору комісії про відкриття акредитива сторонами було погоджено, що період відстрочки у погашенні платежу по акредитиву повинен складати 636 днів від дати проведення платежу підтверджуючим банком.

Заявою про відкриття документарного акредитива ( а.с. 15) від 17.05.2007 року передбачено, що акредитив відкривається на суму 152 160,00 Євро, а дата закінчення строку дії акредитиву встановлюється 90 днів від дати відкриття акредитива.

На виконання умов договору комісії на відкриття акредитиву позивач в інтересах відповідача перерахував на Commerzbank AG Regensburg Germany 157 839,56 Євро платежу по акредитиву по договору № 1705/3918/ІМРА, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1 від 11.03.2009 року . Сума перерахування складається із суми акредитиву (152 160,00 Євро) та 2,5% річних ставки комісії Підтверджуючого банку ( п. 1.3. договору комісії). Факт перерахування коштів представник відповідача не заперечив.

Пунктом 2.2.5 договору комісії передбачено, що у випадку ненадання відповідачем коштів позивачу для здійснення платежу по акредитиву і у разі здійснення цього платежу коштами позивача, відповідач повинен відшкодувати позивачу кошти в сумі, рівній витратам позивача на придбання валюти в сумі здійсненого платежу на протязі 3 днів із дати проведення платежу по акредитиву.

За доводами позивача, в установлений строк після перерахування коштів по акредитиву відповідач не відшкодував позивачу суму перерахування.

Доказів проведення розрахунку за сумою акредитиву відповідачем у справу не надано, а тому до стягнення з відповідача належить 157 839,56 Євро платежу по акредитиву.

Договором комісії також передбачено, що відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача комісію за відкриття акредитиву згідно тарифів, погоджених сторонами додатковою угодою № 2 від 15.08.2007 року до договору комісії ( а.с. 14) та комісію за зобов'язаннями по акредитиву в розмірі 4 % річних, розрахованої із суми зобов"язання по акредитиву та суми коштів, наданих відповідачем позивачу в рахунок сплати по акредитиву. Розрахунок комісії проводиться на суму боргу за фактичною кількістю днів у році та в розрахунковому періоді ( п. 2.2.1 та 2.2.2. договору комісії) . Нарахування комісії за зобов'язання здійснюється щомісяця в гривні за курсом НБУ на останній робочий день відповідного місяця. Оплата проводиться в строки, вказані у відповідній вимозі позивача. Крім того, відповідач повинен сплати позивачу і комісію за здійснені платежі по акредитиву по ставці 18% річних, розраховану на суму різниці між сумою здійснених платежів по акредитиву та сумою коштів, наданих відповідачем для здійснення відповідних платежів за період від дати проведення відповідного платежу до дати погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Кількість днів у році приймається у розрахунку за фактичну, розрахунок комісії за платіж здійснюється щомісяця по курсу НБУ на останній робочий день відповідного місяця, а оплата проводиться по відповідній вимозі позивача ( п. 2.2.3 договору комісії).

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу повідомлення з вимогою погасити борг по акредитиву в сумі 157 839,56 Євро та по комісіях в сумі 5 604,38 Євро ( а.с. 60).

Оплату відповідачем ні за сумою акредитиву, ні по комісіях проведено не було, з чого і виник спір.

За доводами та розрахунками позивача (а.с. 25), за період з 11.03.2009 року по 22.05.2009 року за відповідачем рахується заборгованість по комісії по здійсненому платежу по акредитиву в сумі 5 604,38 Євро та 11 446,81 грн. комісії за зобов'язаннями по акредитиву за період з 13.06.2007 року по 29.01.2009 року. Розрахунок комісій зроблено вірно та у відповідності до мов договору.

Доказів проведення повного розрахунку за комісіями по акредитиву відповідачем суду не надано, а тому борг в цій частині також підлягає до примусового стягнення з відповідача.

Позивач просить заборгованість відповідача стягнути за рахунок звернення стягнення на заставлене майно.

Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Згідно п.3.1. договору комісії, зобов"язання відповідача за цим договором забезпечуються всіма основними та оборотними коштами відповідача, а також заставою майнових прав згідно із договором застави № ДЗ 1-1705/3918/ІМРА від 17.05.2007 року, укладеного між сторонами.

З умов договору застави майнових прав № Дз1-1705/3918/ІМРА від 17.05.2007 року ( а.с. 17) вбачається, що за цим договором відповідач передав позивачу в заставу майнові права на отримання товару по контракту від 08.05.2007 року № 317, укладеного між відповідачем та Sennebogen Mashchinenfabric Gmbh на отримання гідравлічного навантажувача Sennebogen 723.0.112 М-HD. Сторонами було погоджено, що після отримання цього навантажувача відповідачем, він стає предметом застави ( п. 1 договору застави майнових прав). Отримання права власності відповідача на автонавантажувач засвідчено копією свідоцтва про реєстрацію машин (а.с. 27), наявною у справі.

В подальшому сторонами по справі було укладено і договір застави автотранспорту № Дз2-1705/3918/ІМРА від 19.07.2007 року ( а.с. 21), яким обумовлено, що відповідач передає в заставу позивачу гідравлічний перевантажувача Sennebogen 723.0.112 М-HD заводський № 09349СА ( п.6 договору застави). Заставне майно забезпечує виконання відповідачем перед позивачем умов договору комісій від 17.05.2007 року № 1705/3918/ІМРА ( п. 2 договору застави), за яким відповідач повинен відшкодувати позивачу суму коштів, витрачених на придбання валюти та здійснення акредитиву, комісій та інших платежів.

Доказів недійсності чи нечинності договору застави від 19.07.2007 року сторонами у справу не надано.

У відповідності до положень Закону України “Про заставу” та п. 21-25 договору застави від 19.07.2007 року, звернення стягнення на заставне майно може бути здійснено позивачем у випадку невиконання зобов'язань позичальника у момент їх настання. Вибір способу задоволення своїх вимог відносно заставного майна згідно чинного законодавства належить кредитору.

Згідно наявних у справі документів позивач зареєстрував і заставу і звернення стягнення на заставне майно (а.с. 28-56), а також попередив ДПІ у м. Черкаси про звернення до суду із позовом про звернення стягнення на заставлене майно, оскільки все майно відповідача перебуває у публічному обтяженні ( а.с. 61,62).

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив існування заборгованості перед позивачем по акредитиву та комісіях. Заперечення відповідача проти задоволення позову з підстав відсутності коштів на погашення позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки у відповідності до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника коштів не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання.

За таких обставин позивач правомірно просить звернути стягнення на заставлене майно і за рахунок вартості заставленого майна на користь позивача підлягають до стягнення 157 839,56 Євро заборгованості по акредитиву, 5 604,38 Євро заборгованості по комісії по здійсненому платежу за акредитивом та 11 446,81 грн. заборгованості по комісії за зобов'язання.

З приводу обраного позивачем способу звернення стягнення на майно у вигляді укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, із зняттям транспортного засобу з обліку в Черкаському ІДТН, а також із наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення проваджу, суд зазначає таке:

Укладеним між сторонами договором застави від 17.07.2007 року (п. 21-25) передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України і заставодавець має право обрати на власний розсуд один з таких позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно - передача предмету застави у власність позивача або продаж позивачем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншим покупцем або на публічних торгах.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у рішенні суду повинен бути вказаний спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону ( зокрема - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах).

Для укладення договору купівлі-продажу заставного майна позивачу необхідно вчинити дії по зняттю перенавантажувача з реєстраційного обліку, пред'явити його для техогляду та вчинити інші необхідні дії, які можна вчиняти лише за довіреністю від відповідача. В той же час укладеним договором застави від 17.07.2007 року сторонами не буяло спеціально передбачено, що для майбутнього продажу заставного майна відповідач надає позивачу всі реєстраційні документи на перенавантажувач та уповноважує його на представництво інтересів в ІДТН та в органах нотаріату. Суд вважає, що умова про право самостійного продажу позивачем заставного майна сторонами остаточно і в повному обсязі, необхідному для її виконання, в договорі застави врегульована не була. Сторони також не врегулювали і стартову ціну продажу заставного майна. В цій частині договір застави можна оцінити як неукладений.

За таких обставин, надання позивачу права від свого імені продати будь-якій третій особі заставне майно, без обумовлення чітких умов продажу обома сторонами і без спеціальної довіреності відповідача, порушить майнові права відповідача по справі, а тому позов повинен бути задоволений лише у вигляді звернення стягнення на заставлене майно.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, умова в позовній вимозі про надання позивачу права самостійного укладення договору купівлі-продажу заставного майна від імені відповідача з наданням всіх похідних для вчинення такого договору прав, до задоволення не підлягає.

У відповідності до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути 1 634,44 Євро та 114,47 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський деревообробний комбінат”, ідентифікаційний код 31007467, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 15 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” в особі філії "Черкаське головне регіональне управління ЗАТ КБ "Приватбанк" , ідентифікаційний код 14360570, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221 ---- 157 839,56 Євро заборгованості по акредитиву, 5 604,38 Євро заборгованості по комісії по здійсненому платежу за акредитивом, 11 446,81 грн. заборгованості по комісії за зобов'язання, 1 634,44 Євро та 114,47 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на заставлене майно : гідравлічний перенавантажувач Sennebogen 723 М-HD, 2007 року випуску, заводський № 723.0.112, номер двигуна 10186894, об'єм двигуна V-4764, державний № 09349СА, що належить на праві власності ТОВ "Черкаський деревообробний комбінат".

3. Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських