Постанова № 41728892, 27.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2014 року письмове провадження № 826/10884/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі :головуючого - судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міндоходів у м. Києві,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач 28.07.2014 звернувся до суду із зазначеним позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 422-о від 04.07.2014 по особовому складу

податкової міліції;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу

протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві;

- стягнути з Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 77 210,77 грн.;

- стягнути з Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_1 10 000 грн. завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у зв'язку із реорганізацією ДПС України, особовий склад було звільнено з посад та зараховано до розпорядження ГУ Міндоходів України у м. Києві, однак йому не було запропоновано рівнозначну посаду, на яку було призначено іншу особу. Він перебував у розпорядженні більше року, але йому так і не запропонували належну посаду, а згодом звільнили за порушення службової дисципліни.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог, свої доводи мотивували аналогічно викладеному у позові. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надав письмові заперечення. Просив позов залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 16.10.2014 до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 залучено - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки предметом позову є, у тому числі, відшкодування моральної шкоди, спричиненої органом, який фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Представник відповідача 2 до судового засідання не прибув, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, суду надав письмові пояснення, просив справу розглянути за його відсутності.

Свідок ОСОБА_2 вказав, що працює заступником начальника управління - начальником ВПС ПМ УП ГУ Міндоходів у м. Києві, зазначив, що після проведення реорганізації були проведені зміни у структурі, були створені відділи замість управлінь, запропонувати посаду заступника начальника управління не було можливості. ОСОБА_1 пропонувалися вакантні посади, але він не погодився з ними, після закінчення термінів 28.09.2013 він знову не погодився з посадами, 05.06.2014 був на особистому прийомі заступника начальника ГУ.. ОСОБА_1 тривалий час не з'являвся на службі та його було звільнено за порушення дисципліни.

Свідок ОСОБА_3 вказав, що є пенсіонером, ветераном податкової міліції, зазначив, що він проходив службу у одному підрозділі з ОСОБА_1, після реорганізації ДПС у Міндоходів їм обом не запропонували посади, вони неодноразово приходили до відділу кадрів у період з вересня по грудень 2013, але посади їм не запропонували. Про звільнення із наказом від липня 2013 їх не ознайомлювали, сказали, що не має потреби ходити на роботу, робочі місця та сейфи забрали, заробітну плату не платили.

Свідок ОСОБА_4 вказав, що він займає посаду начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у м. Києві, зазначив, що ОСОБА_1 не було запропоновано посаду начальника, оскільки такої посади не існувало, а кількість керівних посад було зменшено, йому не відомо яким наказом було накладено на позивача дисциплінарне стягнення.

Свідок ОСОБА_5 вказав, що він працює в ОУ Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Ценрального офісу з обслуговування великих платників податків, зазначив що він сам шукав посаду, з моменту зарахування у розпорядження 01.08.2013, призначили на посаду 30.03.2014, він приходив на роботу, але вже були призначені інші посадовці.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Позивач - фізична особа ОСОБА_1, який перебував у службових відносинах з Головним управлінням Міндоходів у м. Києві з 14.05.1997, остання посада з 27.01.2012 - заступник начальника управління - начальник відділу оперативного моніторингу Управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві, підполковник податкової міліції.

Відповідач 1 - Головне управління Міндоходів у м. Києві є суб`єктом владних повноважень, який реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Наказом Головного управління Міндоходів у м. Києві № 442-о «По особовому складу» від 04.07.2014 ОСОБА_1, який перебував у розпорядженні Головного управління Міндоходів у м. Києві по посаді заступника начальника управління - начальника відділу, звільнено з 07.07.2014 з посади та податкової міліції в запас за п.64 пп «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ України від 29.07.1991 за № 114 (за порушення дисципліни), у зв'язку із тим, що він не погоджується із жодною запропонованою посадою та з 28.09.2013 по теперішній час не надав жодного виправдовуючого документу своєї відсутності на роботі.

Функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби врегульовані нормами Податкового кодексу України

Згідно абз. 2 ч. 354.7 ст. 354 Податкового кодексу України, рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності такої особи оскаржується в установленому законом порядку.

Позивач із вказаним наказом не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Служба у податковій міліції регламентована положеннями ст. 353 Податкового кодексу України.

Особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (ч.353.1 ст. 353 Кодексу).

Пунктом 1 постанови КМУ від 30.10.1998 за N 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 за N 114.

Згідно п 64 пп. «є» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), за порушення дисципліни.

Заохочення та відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції визначена приписами ст. 354 Податкового кодексу України, зокрема, посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність (ч. 354.1 ст. 354 Кодексу).

Вказані норми кореспондуються із приписами п.41 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ

Отже, в преамбулі Дисциплінарного статуту ОВС, затвердженого Законом України від 22.02.2006 за № 3460-IV (зі змінами та доповненнями), визначено, що сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу ОВС України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Тобто, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ є вчинення ними дисциплі нарного проступку, сутність якого у розумінні ст.2 Статуту полягає у невиконанні або в неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Поняття службової дисципліни визначена п. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, тобто службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції у запас за порушення службової дисципліни стало попередження про наступне вивільнення, акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.05.2014 за № 26-10-13/599, картка обліку особистого прийому громадян 05.06.2014, акти про відмову від запропонованих посад від 28.09.2013 та від 05.06.2014 та доповідна записка оперативного управління від 25.06.2014.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС, яка наголошує, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073.

Згідно п. 2.1 Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни.

Відповідно до ч.6 ст.14 Дисциплінарного Статуту, про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Згідно з ч.8 ст.14 Дисциплінарного Статуту, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що вони є імперативними, тобто службове розслідування обов'язково повинно передувати звільненню, якщо особу рядового чи начальницького складу звільняють за порушення нею службової дисципліни.

В свою чергу, суду не надано доказів виконання відповідачем зазначених норм та проведення службового розслідування стосовно позивача, тим самим порушено права останнього на ознайомлення із результатами та надання свої пояснень.

Так, як зазначено вище, позивач займав посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу Управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві.

Указом Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державної митної служби України та Державної податкової служби України шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.01.2013 № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів», затверджено чисельність Головного управління Міндоходів у м. Києві та визначено управління, які входять до його складу.

В рамках вказаного процесу управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів УПМ ДПС у м. Києві не було включено до структури ГУ Міндоходів у м. Києві, проте, утворено відділ боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів та відділ оперативного моніторингу ризикових зовнішньоекономічних операцій оперативного управління Головного управління Міндоходів у м. Києві.

У зв'язку із зазначеним, посада заступника начальника управління - начальника відділу оперативного моніторингу Управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві., яку обіймав позивач, підлягала скороченню.

Встановлено та підтверджено, окрім пояснень сторін, письмовими доказами, що знаходяться у справі, а саме, попередженням про вивільнення у зв'язку зі скороченням посади від 22.05.2013, що позивача попереджено про його наступне звільнення із займаної посади 22.07.2013 за п.8 пп. «з» п. 63 та пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, через скорочення штатів. ОСОБА_1 був ознайомлений із вказаним попередженням про вивільнення 22.05.2013, про що свідчить його особистий підпис.

Щодо пропозицій вакантних посад для переведення ОСОБА_1, суд вважає встановленим наступне.

Відповідачем 1 в якості доказів у справі, надано суду завірену копію попередження про наступне вивільнення від 22.05.2013, в якому зазначене, що ОСОБА_1 було запропоновано для переведення дві вакантні посади на вибір, а саме: старшого оперуповноваженого з особливих справ відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві та старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві. Втім, суду не надано доказів погодження на посаду або відмови від запропонованих для переведення вакантних посад ОСОБА_1, а також навіть ознайомлення із зазначеним переліком під підпис.

Також, суд зауважує, що вказаний перелік вакантних посад вказаний тільки у копії попередження, наданого відповідачем, тоді як разом із позовною заявою позивачем надано іншу копію - без переліку запропонованих посад. Отже, суд вважає вказаний доказ неналежним, таким, що не містить інформацію про предмет доказування, та згідно ч.1 ст. 70 КАС України, не приймає його до уваги як доказ пропозиції від 22.05.2013 на зайняття вакантних посад позивачем.

Судом встановлено, що наказом ДПС у м. Києві від 23.07.2013 № 355-о «По особовому складу» особовий склад податкової міліції м. Києва, в тому числі і ОСОБА_1 було відряджено до Міністерства доходів і зборів України.

На виконання зазначеного наказу, наказом Міністерства доходів і зборів України від 01.08.2013 № 2548 -о ОСОБА_1 було прийнято на службу до Міністерства доходів і зборів України та зараховано у розпорядження Головного управління Міндоходів у м. Києві по посаді заступника начальника - начальника відділу з посадовим окладом у розмірі 1 702 грн. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачає такий захід, як зарахування у розпорядження органу внутрішніх справ.

Пунктом 40 Положення визначено підстави та порядок переміщення осіб начальницького складу по службі, а також підстави за яких вони можуть зараховуватися у розпорядження відповідного органу.

Відповідно до пп. «в» п. 40 Положення, при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов'язаних із особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування у відпустках, крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Крім того, із пп. «г» п. 40 Положення вбачається, що переміщення по службі осіб начальницького складу повинно здійснюватися, як правило, без зарахування їх в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців з моменту звільнення їх з посади.

Тобто, вказані норми не зобов'язують зарахування особи начальницького складу у розпорядження разом із іншими особами, посади яких скорочується, у зв'язку із здійсненням певних організаційно-штатних заходів, таких як скорочення.

При розгляді справи встановлено, що позивач був зарахований у розпорядженні ГУ Міндоходів у м. Києві з 01.08.2013 по 07.07.2014.

З 09.08.2013 по 12.08.2013, з 27.08.2013 по 05.09.2013, з 24.09.2013 по 27.09.2013, ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності від 09.08.2013 серія АГЕ № 770315, від 27.08.2013 серія АГЕ № 770777, від 24.09.2013 серія № 969262. Також, з 13.08.2013 по 13.09.2013 та з 14.09.2013 по 23.09.2013 ОСОБА_1 знаходився у відпустці (наказ ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.08.2013 № 141-в та наказ від 11.09.2013 № 199-в).

Таким чином, з 01.08.2013 по 08.08.2013 та з 28.09.2013 по 07.07.2014 щодо позивача, який перебував у розпорядженні ГУ Міндоходів м. Києва, не було здійснено кадрових змін та призначено на посаду у ГУ Міндоходів м. Києва.

Доводи про подальше виконання вимог п. 42 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складам ОВС суд до уваги не приймає. У якості доказу на підтвердження виконання вимог законодавства відповідачем надано акт від 28.09.2013, що о 10-30 год. у каб.221 у приміщенні ГУ Міндоходів у м. Києві по вул. Шелуденко буд. 31 у м. Києві, ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому вакантних посад старших оперуповноважених, а також категорично відмовився засвідчити свою відмову. Судом встановлено, що 28.09.2013 є вихідним днем, посадові осіби, які підписали вказаний акт, на службі присутніми не були. При цьому суд критично сприймає доводи представника відповідача про наявну в акті помилку з зазначенням дати, оскільки документ використовувався відповідачем неодноразово, при цьому немає доказів про намагання виправити помилку.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач 1 не надав доказів, які б свідчили про те, що у зв'язку із здійсненням відповідних організаційно-штатних заходів відповідно до п.40 Положення виникла необхідність зарахувати позивача у розпорядження Головного управління Міндоходів у м. Києві на термін понад 15 діб без дозволу Міністра доходів і зборів України.

Також, відповідно до пп. 1.5. Положення про порядок виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, особам, які перебувають у розпорядженні відповідного органу внутрішніх справ, виплачується грошове забезпечення. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ. За період перебування особи рядового або начальницького складу в розпорядженні органу внутрішніх справ виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що при зарахуванні в розпорядження органу внутрішніх справ службові правовідносини не припиняються, а особа звільняється тільки із займаної посади Водночас вона залишається на службі та продовжує отримувати грошове забезпечення за останньою основною штатною посадою.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач не знаходився на службі з невизначених причин, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 впродовж терміну перебування у розпорядженні ГУ Міндоходів м. Києва, неодноразово звертався до керівництва ГУ Міндоходів у м. Києві з питання правомірності дій відповідача при проведенні організаційно-штатних заходів, зокрема, 17.03.2014., 05.06.2014 (на особистому прийомі).

Поважними можуть бути визнані причини незнаходження працівника на службі, які працівник не міг усунути, або в них відсутня вина працівника, яка є обов'язковою умовою застосування дисциплінарного стягнення, в тому числі у формі звільнення. Суду не надано доказів прийняття відповідачем заходів щодо з'ясування причин відсутності позивача на службі, усунення перешкод продуктивної праці, зокрема, забезпечення ОСОБА_1 робочим місцем, визнвчення безпосереднього керівника, надання завдань по службі тощо.

Згідно п. 45 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади, зокрема, при скороченні штатів, провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Суду не надано доказів відсутності можливості для призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду.

Згідно Штатного розпису ГУ Міндоходів України у м. Києві в структурі існує відділ боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів. У судовому засіданні не спростовані доводи позивача, що після реорганізації особовий склад управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві, проте посаду начальника відділу йому не було запропоновано з причин, що суду не пояснені.

За правилами ч.10 ст.14 Дисциплінарного Статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Відповідно до ч.15 ст.14 Дисциплінарного Статуту, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Із матеріалів справи вбачається, що застосовуючи дисциплінарне стягнення до позивача без проведенні службового розслідування, відповідач діяв однобічно, поверхово, без урахування досвіду роботи позивача більше як 17 років, наявності двох вищих освіт, досвіду роботи на керівній посаді та обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Також, відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище вбачається, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу, діяв у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачений діючим законодавством, оскільки у нього не було законних підстав для прийняття спірного наказу.

Отже, суд погоджується із доводами позивача, що його звільнення з податкових органів та посади здійснено без дотримання вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, Податкового кодексу України тощо, без наявності вини позивача в порушенні, яке стало підставою для звільнення, та без проведення встановленого законом службового розслідування, а тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно п. 24 розділу II Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

З огляду на наведені обставини та вищевказані приписи чинного законодавства суд, визнавши незаконним та скасувавши оскаржуваний наказ, для захисту прав позивача, як того вимагають норми ст.ст. 2, 164 КАС України, вважає слід поновити його на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно довідки ГУ Міндоходів у м. Києві № 05-37 від 31.01.2014 , заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2013 по грудень 2013 включно, становила 49 221,25 грн., а саме: січень 2013 - 7 586,09 грн., лютий 2013 - 5 790,33 грн., березень 2013 - 5 194,50 грн., квітень 2013 - 6 742,28 грн., травень 2013 - 6 644,82 грн., червень - 6 229,56 грн., липень - 2 979,27 грн., серпень - 6 347,53 грн., вересень - 907,30 грн., жовтень - 799,57 грн., листопад - 0,00 грн., грудень - 0,00 грн..

З урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995 за №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) та згідно Розрахунку норм тривалості робочого часу на 2014 рік при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями у суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день упродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, який є додатком до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04.09.2013 за № 9884/0/14-13/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», суми заробітку час вимушеного прогулу за період з 08.07.2014 по 21.11.2014 включно, позивачу належить до виплати (347,95 грн. (середньоденна заробітна плата) х (98 робочі дня на 21.11.2014)) = 34 099,10 грн.

Позивач вказує також, що діями відповідача 1 спричинена моральна шкода, яку оцінює у 10 000 грн.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім цього розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, суд вважає, що позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди, не надані суду пояснення з яких він виходив при оцінюванні завданої моральної шкоди.

Відповідно до пп.2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 94 КАС України та ст.5 Закону України «Про судовий збір» зі сторін не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 163-165, 167, 254 Кодексу адмністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 442-о «По особовому складу податкової міліції» від 04 липня 2014 року щодо звільнення 07 липня 2014 року ОСОБА_1 з посади та податкової міліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у м. Києві з 08 липня 2014 року.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2014 року по 21 листопада 2014 року включно у розмірі 34 099(тридцять чотири тисячі дев'яносто девять) грн.10 коп.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 6 437 (шясть тисяч чотириста тридцять сім) грн.19 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій